«Існує світова практика, коли держала використовує ОВДП, як один із інструментів для стимулювання економіки. Долучаються до процесу конвертації реальних грошових резервів в ОВДП і державні і приватні банки. Різниця лише в тому, наскільки приватні банки мають ризик-ліміти на покупку державних ОВДП. Рівень обов’язкових резервів банків залежить від об'єму кредитування та якості кредитного портфелю. Гроші — це кров економіки і вони повинні завжди функціонувати, в даному випадку держава залучатиме кошти, які банки формують та утримують на рахунках в НБУ. Це як один із механізмів, що убезпечує від запуску грошового верстату», — розповідає Ігор Левченко.
«Якщо ж загалом говорити про вплив на банківську систему такого інструменту, то як показують світові практики — такий вплив відсутній. Обов’язкові резерви банку, це грошові кошти, які фактично заморожені, а в даному випадку вони будуть працювати, приносити дохід та покращувати стан економіки та загалом добробут країни. Будь-який фінансовий інструмент це є ризик, але в даному випадку такий ризик практично дорівнює нулю, тому що гарантом цього фінансового інструменту є держава», — пояснює Начальник департаменту.
«Кошти отримані від торгівлі ОВДП держава може направити на різні потреби. Їх можуть, наприклад, направити на розвиток різних галузей економіки та отримувати податки або ж фінансувати соціальний сектор. Якщо ж говорити про відношення міжнародних партнерів до тих держав, які користуються таким інструментом, то тут все індивідуально. Відносини розглядаються виключно з огляду на ситуацію в країні, ризики та користь, яку відчує країна, населення та партнери», — додає експерт.