Еволюція олігархічного футболу
100 мільйонів за Мудрика. «Шахтар» продав українського футболіста за $100 млн. «Челсі» платить. Добре, що хтось не рахує гроші. Добре, що Абрамович вже не є власником «Челсі», а то б скільки теорій змов ми б могли отримати. Які б затьмарили основне.
Дві новини вийшли на вихідних майже одночасно:
- «Шахтар» продав у «Челсі» свого найбільшого таланта Мудрика за $100 млн.
- «Динамо» залишає найбільший талант останніх років Циганков і безкоштовно, як вільний агент, переходить до «Жирони».
Ці новини разом дуже яскраво демонструють різницю в якості управління футбольними клубами. Різницю між Ахметовим і Суркісами. Різницю, яка дуже болюча для вболівальника «Динамо» Київ.
І Ахметов, і Суркіс вийшли з 90-х. Із усіма подробицями тих самих 90-х, які накладали відбиток і на управління футбольними клубами, де іноді бита вирішувала дуже багато.
Але управління «Шахтаря» еволюціонувало. Замість олігархічного бізнесу, перетворившись на правильно працюючу корпорацію. А в «Динамо» все залишилось, як є.
«Шахтар» наймає професіоналів, які розвивають клуб. «Динамо» наймає «добрих хлопців із динамівськими серцями». Про олігархічні бізнеси дуже часто можна сказати «easy come — easy go», бо «спиляні» з бюджету гроші мало хто рахує, і так само мало хто відслідковує, як їх витрачають. І точно такі бізнеси не здатні функціонувати у конкурентній економіці.
«Шахтар» навчився заробляти на футболі навіть в Україні, де неможливо отримати доходи від продажу квитків, продажу телеправ на трансляцію і здобути комерційні доходи. Немає всього того, що дозволяє заробляти провідним командам із провідних чемпіонатів. Можна заробляти лише на перепродажі футболістів — неважливо, своїх чи куплених молодих бразильців. І отримувати доходи від участі в єврокубках. Все. «Динамо» вміє тільки купувати незрозуміло кого. І чим далі, тим дешевше ці, незрозуміло хто, коштують.
Гроші вирішують не все
Можна ставитись до команди, як до своєї іграшки. І тоді ти не продаєш футболістів за гроші, не маєш якісних контрактів, і якщо вони йдуть з команди, то вже звалившись з піку. В результаті, «Динамо» не може бути привабливим проміжним пунктов для талантів.
«Шахтар» вміє продавати. Вчасно. І в добрі команди. Вихідці зі «Шахтаря» грають в найкращих клубах світу. Реально — в найкращих.
В результаті, через відсутність якісного управління «Динамо» сповзає у болото. Рік за роком. І фіаско з Циганковим, який просто йде, не приносячи клубу нічого, — лише нова ілюстрація цього.
В результаті наявності якісного менеджменту, «Шахтар» досі тримається на плаву.
І так, у Ахметова більше грошей, ніж у всіх Суркісів разом узятих. Але чомусь думається, що будь у Суркісів мільярди Ахметова, то це навряд чи змінило б підхід до управління «Динамо». А, радше, навпаки. Не кажучи вже про пільги, які свого часу «під Динамо» отримали Суркіси, що дозволяло імпортувати нафтопродукти до України, не сплачуючи мит.
Сучасний футбол — це бізнес. Який потребує бізнес-підходу. А граючись в іграшки, можна тільки програвати.
Можна порадіти за «Шахтар». Він довів, що тримає удар, і що може за космічні гроші продати футболіста, який на високому рівні зіграв 5−6 матчів. Можна порадіти за Мудрика і побажати йому використати цей шанс, а це буде непросто. Можна порадіти за Циганкова, який вирвався з динамівського болота.
Читайте також: Як заробляти на акціях футбольних команд
А поспівчувати можна тільки вболівальникам «Динамо». Бо скільки б не було талантів, скільки б не було чудових миттєвостей у минулому, з таким менеджментом у клуба немає світлого майбутнього.