Повномасштабна жорстока війна, яку росія почала проти України 24 лютого 2022 року, боляче вдарила по всіх сферах життя українців. Але вона не посіяла паніки ні серед громадян, ні серед бізнесу, як того хотів ворог.
Підприємці почали перелаштовувати свою діяльність, відповідно до нових умов. Держава, зі свого боку, запровадила низку нових програм підтримки бізнесу на додачу до вже наявних. Оператором багатьох ініціатив став Ощадбанк. Завдяки цим заходам підприємці не лише змогли зберегти свій бізнес, але й почали нарощувати обороти. Ми зібрали історії трьох бізнесменів із різних регіонів України про те, як вони змогли успішно адаптуватись до нових реалій.
Богдана Мельничук, власниця бізнесу з продажу гелієвих кульок, Луцьк
Свою справу молода волинянка розпочала випадково. Чотири роки тому, коли була в декреті після народження другої дитини, Богдана цікавилась ручним декором, як і багато жінок її кола спілкування. Одного разу вона обирала подарунок на день народження подруги.
«Подруга була така, що все в неї було. І я вирішила подарувати їй декілька гелієвих кульок, − згадує Богдана, − але тоді ми не знайшли того, що хотіли. Ціна не відповідала якості. І якось після того я почала шукати, як це зробити краще й ефективніше».
Спочатку Богдана мало що знала про гелієві кульки. З часом вона вивчила всі аспекти їхнього виробництва. Зараз, крім продажу кульок, лучанка ще й викладає аеродизайн. «Я з тих людей, які можуть розповісти все: від того, як кульки виробляють, де, в яких країнах, із якого матеріалу, на якому устаткуванні, і до того, як їх реалізовують, від чого залежить їхній надув, просушування, специфіка, товщина. Це ціла наука», − розповідає підприємиця.
Свої кульки вона обробляє додатковим полімером для міцності, а також дає клієнтам поради щодо правильної експлуатації, зокрема попереджає про згубний вплив сонця й холоду на тривалість «життя» кульок.
Найчастіше такий декор замовляють для зустрічі мами з немовлям із пологового будинку, на дитячі дні народження й хрестини, а також для освідчень у коханні й пропозицій одруження.
Обороти бізнесу в перший місяць війни значно впали, але лучанка не впадала у відчай. Поступово ситуація почала покращуватись. У червні Богдана ризикнула змінити приміщення магазину. Нове місце мало вчетверо більшу площу. Від цього бізнес, за її словами, тільки виграв.
Тоді ж, у червні, стартувала державна програма надання грантів на створення або розвиток власного бізнесу, і Богдана вирішила взяти в ній участь. Вона була в першій хвилі претендентів. На той час у Волинській області на гранти подали заявки 80 підприємців, і тільки дев’ять отримали схвалення. Лучанка була однією з них.
Богдана отримала 242 тисячі гривень під нуль відсотків річних. Гроші вона має використати протягом шести місяців. Умовами видачі мікрогранту є прийняття на роботу двох людей і сплата за них податків протягом трьох років. Гроші надходять на рахунок в Ощадбанку, ними можна оплачувати лише товари та послуги для розвитку бізнесу.
Пакет документів та бізнес-план Богдана подавала через мобільний додаток «Дія» у програмі «єРобота». Далі була співбесіда в державному центрі зайнятості й спілкування з менеджером Ощадбанку. Отриманням гранту підприємиця задоволена.
У майбутнє Богдана дивиться з оптимізмом. Вже зараз рівень замовлень, за її словами, перевершив довоєнні показники на 30%. На отриманий грант вона планує відкрити в Луцьку другий магазин.
«У нас чудова можливість розширити асортимент, встановити класні меблі. У нас тепер кульок стільки, що можна два магазини відкрити», − з ентузіазмом описує подальші плани лучанка.
Максим Леванець, Ukrledlight, світлодіодні системи освітлення, Миколаїв-Київ-Вижниця
Свою кар'єру Максим Леванець, за освітою менеджер зовнішньоекономічної діяльності, розпочинав на будівництві. Там пропрацював 10 років.
«А потім побачив фільм „Аватар“ і почав займатись освітленням», − розповідає бізнесмен про поворотний момент свого життя.
У 2009 році він заснував підприємство з виготовлення світлодіодних систем освітлення Ukrledlight. Бізнес розвивався у двох містах — Києві й Миколаєві. Спочатку більшість компонентів для своєї продукції Максим завозив із Китаю, а у 2018 році зареєстрував торгову марку Lumof.
«Вже рік чи навіть два, як ми намагаємось максимально збільшити частку українського виробництва, — каже він. — Зараз запустили декілька видів продукції, яку ми виробляємо в Україні повністю, — те, що раніше привозили з Китаю».
Бізнес процвітав. Було багато замовлень як від приватних клієнтів на встановлення освітлення у квартирах, так і від кафе й ресторанів, для яких оригінальне декоративне освітлення в інтер'єрі є вагомою частиною сервісу.
Але війна змінила ситуацію.
«Два-три місяці ми нічого не робили, — згадує бізнесмен. — Коли вже Київщину очистили від окупантів, люди почали доробляти якісь ремонти. У травні знову почали надходити замовлення, і ми вже почали працювати щодня».
Виробництво розпочали на новому місці — в містечку Вижниця Чернівецької області. Перевезти потужності вдалось на початку квітня завдяки програмі релокації бізнесу з зони воєнних дій. Підприємець знайшов перевізника, а держава сплатила рахунки за логістичні послуги.
Влітку Максим вирішив взяти участь у ще одній програмі підтримки бізнесу, запущену урядом наприкінці червня. Тоді Міністерство економіки схвалило три грантові програми для переробної та ІТ-галузей. Гроші видаються на придбання обладнання, держава покриває 70% вартості, 30% — сплачують підприємці. При цьому, вони протягом трьох років користуються грошима безвідсотково, повертають їх у вигляді податків, а також мають працевлаштувати певну кількість людей.
«Це просто величезний плюс, я навіть до війни не бачив таких програм, а під час війни давати гроші підприємцям на розвиток — це супер», — не приховує свого захоплення бізнесмен.
Для отримання гранту через Ощадбанк Максим Леванець створив у вересні нове підприємство — «Вижниця Промсервіс». Воно займатиметься очищенням поверхонь металевих виробів і порошковим фарбуванням металу — тим, що бізнесмен мріяв запустити ще до війни. На підприємстві буде камера з порошкового фарбування металів, де за температури 200 градусів «запікається» спеціальна фарба, і камера з піскоструйної обробки металів для очищення їхньої поверхні. Такого обладнання в Чернівецькій області ще немає. Буде працевлаштовано 13 осіб. А далі Максим планує запустити ще й виробництво дерев’яних меблів.
Бізнесмен отримав на реалізацію мрії трохи більше 4 мільйонів гривень.
«В Ощадбанку у нас велика підтримка, — каже Максим. — І у Вижниці у відділенні, й на рівні області. Вони дуже підтримують нашу ініціативу».
Яків Усенко, ТОВ «Термолан-Україна», продаж термоклеїв і виробництво клейового обладнання, Біла Церква
Яків Устенко (праворуч)
Яків Усенко у бізнесі вже близько 30 років. Він є засновником і керівником декількох підприємств у Білій Церкві. Першу свою компанію — завод «Термо-Пак» із виробництва обладнання для пакування, розливу й етикетування — бізнесмен заснував у 1995 році. На сьогодні підприємство має власне конструкторське бюро й штат понад 250 співробітників.
У 2004 році Яків розширив свій бізнес і заснував компанію «Термолан-Україна» з продажу термоклеїв і обладнання для їхнього нанесення. Клеї у твердому стані подаються до спеціального резервуару, де потім нагріваються й під тиском у рідкому стані за допомогою спеціальних шлангів і форсунок наносяться на різні поверхні.
«Сфера застосування термоклеїв дуже широка, — розповідає бізнесмен. — Вони придатні для склеювання пластмас, металу, паперу, текстилю й використовуються в засобах гігієни, в харчовій, автомобільній промисловості, в багатьох інших індустріях».
Клієнтами компанії є, зокрема, Київський картонно-паперовий комбінат, кондитерська фабрика «Рошен», компанії «Оболонь» і «Сандора».
Уся продукція тривалий час була імпортною. Це понад 100 видів термоклею виробництва Малайзії, Португалії, Іспанії, Італії, Туреччини, а також клейове обладнання іспанської компанії Valco Melton. Конкуренція в цьому сегменті ринку в Україні, за словами Якова Усенка, є дуже високою, імпортерів багато.
Компанія вирішила піти далі й у 2020 році першою в Україні запустила виробництво автоматичних клейових систем. Експеримент був успішним, підприємство наростило обіг.
Початок широкомасштабної війни росії проти України на роботі компанії не надто позначився. З усіх підприємств групи, «Термолан-Україна» єдине не показало збитків.
«Бізнес не просів. Ми йдемо на рівні 2021 року. На мою думку, навіть збільшили показники, — каже підприємець. — У нас складські запаси були, то в перші місяці війни ми навіть не продавали, а віддавали продукцію, щоб підприємства харчової промисловості працювали. Обсяг реалізації товарів за 2020−2022 роки сягнув 73,8 мільйона гривень».
Влітку після відкриття програми грантів для підтримки переробної та IT-галузей від Міністерства економіки компанія вирішила взяти в ній участь і подала бізнес-проєкт на конкурс. Проєкт набрав 45 балів із 50 можливих і опинився серед переможців. «Термолан-Україна» отримав 70% вартості проєкту у вигляді гранту — 7,8 мільйона гривень.
Ці гроші підуть на розширення виробництва клейового обладнання. Підприємство має взяти на роботу, щонайменше, 25 осіб, вийти на певний рівень прибутку і сплатити суму гранту податками протягом наступних трьох років. Бізнесмен планує влаштувати на підприємство, на якому зараз працює 12 осіб, навіть більше людей, ніж заявлено в бізнес-плані.
Грант оформляли через Ощадбанк. Кошти надійшли через три місяці після перемоги в конкурсі.
«Дякувати Богу, що Мінекономіки таку програму запровадило, — не приховує позитивних емоцій Яків Усенко. — І з Ощадом сподобалось працювати. Команда в них дуже клієнтоорієнтована, швидко на все реагують».
Ощадбанк: Ліцензія НБУ № 148 від