Оптимістичні настрої
За результатами загальнонаціонального опитування в умовах війни, проведеного соціологічною групою Рейтинг в липні, 73% опитаних вважають, що справи в Україні рухаються у правильному напрямі. 12% — протилежної думки, ще 15% — не змогли оцінити.
Цікаво, що більшість українців доволі оптимістично налаштовані щодо відбудови країни після війни — 43% вважають, що вистачить п’яти років. 28% вважають що на це потрібно до десяти років. Збільшилася кількість тих, хто бачить перспективу відбудову у довгому періоді — понад десять років (з 10% до 21%) та зменшилася кількість тих, хто вважав, що відбудова займе менше року (з 13% до 5%).
Чому така велика частка тих, хто вірить у швидку відбудову? 5 років — це досить зрозумілий термін для українців, які ще пам’ятають радянські п’ятирічки. А ще в історії незалежної України економічні кризи регулярно зміняли революції і між цими подіями проходило від 4 до 6 років.
Спочатку економічна криза 1998 року, потім Помаранчева революція у 2004, знову криза у 2008, далі революція Гідності у 2014, потім ковідна криза у 2020. Ми звикли жити такими циклами, а отже, віримо і знаємо, що за 5 років можна відродити втрачене.
Читайте також: На скільки Україні вистачить міжнародної допомоги і що робити далі
А якщо без рожевих окулярів
Але, на жаль, ніхто не враховує питання одночасності, трудомісткості відбудови, виготовлення матеріалів. Коли ми говоримо про відбудову, важливо не вдягати рожеві окуляри і не бачити нескінченне фінансування. На жаль, саме цей фактор при відбудові буде визначати термін та етапи реалізації.
Європейські та японські міста відбудовували від сорока до шестидесяти років. Звичайно, що ми живемо в інші часи з іншим рівнем технологій, проте навіть десять років, я вважаю оптимістичним терміном.
Водночас, у півтори рази зменшилася кількість тих, хто готовий особисто долучитися до відбудови країни — з 61% у квітні до 45% у липні. 46% зазначили, що хотіли, але не мають можливості. Більше до відбудови готові долучитися мешканці сходу, респонденти віком від 18 до 50 років, чоловіки, більш забезпечені та ті, хто змінив місце проживання.
І ось це дуже важливий показник. Щомісяця людей, готових щось робити, буде менше, бо на багатьох війна перестала впливати, а життя повернулося у звичне русло, яке тривожать хіба що сирени. Давайте пам’ятати, що наш шлях до перемоги ще не пройдений, і нам треба продовжувати виборювати нашу свободу, аби потім будувати сильну, вільну та красиву Україну.