Про врожай — 2022

Війна триває, і значна частина територій не була засіяна — 25%. Наш моніторинг показав, що через мінування в деокупованих областях ми не змогли засіяти десь 250 тис. га, а це приблизно 1 млн тонн культур. Тому побити торішній рекорд неможливо.

За попередніми оцінками, ми можемо зібрати зернових і олійних культур приблизно 67 млн тонн: 52 і 15 млн тонн відповідно. Щодо зернових, то очікуємо майже 5 млн тонн ячменю, 19 млн тонн пшениці, 25 млн тонн кукурудзи, а решта — інші зернові. Щодо олійних, то це буде приблизно 3 млн тонн ріпаку та 9 млн тонн соняшнику. Щодо сої та кукурудзи — зрозуміємо восени, бо їх збір ще не почався.

Аграрії посіяли у 1,5 раза більше гречки. Якщо раніше вони сіяли 70 тисяч га, то тепер 120 тисяч га. Тому від жовтня-листопада споживачі побачать у магазинах нашу гречку за нижчою ціною, ніж зараз.

Для внутрішнього споживання Україні потрібно 18 млн тонн зернових та 2 млн тонн олійних. Тобто нам треба 20 млн тонн, а решту можемо експортувати — це десь 47 млн тонн нового врожаю. Тому ми можемо закрити потреби ЄС.

Читайте також: США зменшили оцінку врожаю пшениці в Україні

Про експорт

У липні ми експортували майже 3 млн тонн ж/д та автошляхами. Експорт із портів почався у серпні. Щоб вийти у баланс, треба щомісяця експортувати усіма шляхами 5−6 млн тонн.

Станом на середину серпня, морем вивезли за кордон 570 тис. тонн агрокультур. До кінця серпня можемо вийти до 1 млн тонн і потенційно щомісяця збільшувати обсяги на 1 млн тонн. Тобто від листопада ми можемо експортувати морем 3 млн тонн, а з урахуванням інших шляхів — до 6 млн тонн щомісяця.

В угоді про безпечне вивезення зерна морем прописано 120 днів із можливістю автоматичної пролонгації ще на 120 днів. Тож, якщо всі сторони погодяться, ми зможемо експортувати 240 днів. Але нам однаково потрібно, щоб усі маршрути працювали цілий рік. У нас великі обсяги, тому потрібно, щоб уся логістика працювала постійно.

Якщо вийде вивезти все зерно, до держави надійде понад $20 млрд на рік.

До війни розподіл був наступний: 35% — Європейський Союз, 40% — Південно-Східна Азія, зокрема Китай та Індія, і 25% — Близький Схід та Північна Африка. Після відновлення логістики цей розподіл буде таким самим, тому що саме ці регіони є споживачами нашої продукції.

Нам потрібна перемога, щоб ми могли нарощувати виробництво та експорт. Попит на українську продукцію є, і він буде збільшуватися, тому що кількість населення у світі зростає. Ми не прив’язані до певних країн, тож, якщо хтось відмовиться від нашої продукції, її купить інший.

Читайте також: Україна і США розробляють «план Б» з вивезення зерна

Про зберігання зерна

На окупованих територіях зберігалося десь 1,5 млн зерна, з яких 530 тонн вони (окупанти, — ред.) вкрали. Об'єм зберігання знищених під час обстрілів елеваторів становив приблизно 600−700 тисяч тонн, але на той момент вони не були повністю заповнені.

Натепер немає дефіциту зерносховищ, але через зупинення експорту торішнього зерна, а буде ще й нове, продукції буде більше і її треба десь зберігати.

Будувати великі стаціонарні елеватори немає сенсу, спочатку потрібно закінчити війну. А от тимчасові модулі розв’яжуть проблему. Завдяки Канаді та Японії, які надали нам $40 млн і $17 млн відповідно, через ФАО ми вже закупили це обладнання, щоб під час війни зберігати зерно.

Читайте також: Ринок землі: скільки коштує зараз ділянка, хто продає і де хочуть купувати

Про загрозу голоду

Чи є ризик голоду через викрадення зерна на тимчасово окупованих територіях? — Все залежить від масштабу викрадення та ситуації на фронті. На цих територіях триває збирання врожаю, тож там має бути достатньо зерна для споживання. Але якщо окупанти вивезуть все, звісно, буде голод.

Фермерам на тимчасово окупованих територіях обов’язково потрібно повідомляти державним органам про крадіжку. Зараз фахівці різних відомств розробляють процедуру покарання окупантів за викрадення української агропродукції.