Чому це сталося
Можна, звичайно, почати з руйнування реформи корпоративного управління, що відбулася понад рік тому. Але ключові події, які визначили дефолт, сталися в останні місяці. І так, йдеться про погане управління. Погане управління очікуваннями.
До чого тут очікування? Тому що йдеться про очікування інвесторів. Інвестори чекали, що Нафтогаз сплатить борг. І тому, коли компанія раптово вийшла із пропозицією про реструктуризацію, жорсткою пропозицією, відмовилися йти на компроміс. Які дурні інвестори скажете ви. Невже вони не знали, що у країні війна? Невже вони не чули, що Нафтогазу треба десь роздобути мільярди доларів на закупівлю газу до сховищ? Невже вони не знають, що ціна на газ на європейських ринках злетіла в космос?
Інвестори в курсі. Але вони чекали на платіж і це проблеми не інвесторів, а Нафтогазу. Такий цей світ несправедливий. Або навпаки дуже справедливий.
Чи міг Нафтогаз заплатити? Теоретично міг. Чи правда, що уряд не дозволив Нафтогазу платити, коли сам голова компанії дуже хотів? Можливо. Але це ситуація, яку було легко передбачити. Саме для цього існують люди, які одержують високу зарплату.
Було очевидно, що держава до вересня проводитиме реструктуризацію. Зрозуміло й те, що в той момент, коли держава планує попросити інвесторів відкласти будь-які виплати на два роки, платіж за боргами держкомпанії недоречний, бо тоді вже зміняться очікування інвесторів у держборг і державі буде важко. Та й у принципі логіки не платити під час війни більше, ніж платити за всяку ціну.
Читайте також: Нафтогаз звернувся до уряду за 150 мільярдами на закупівлю газу
Так, з погляду Нафтогазу, можливо, раціонально було вважати, що їм легше виплатити $300 млн зараз і без проблем отримати кредит ЄБРР на мільярд доларів, щоб отримати можливість купити хоч трохи газу. Але компанія — не сферичний кінь у вакуумі. Про це мав думати менеджмент Нафтогазу. Про це мали подумати в уряді, який, розігнавши наглядову раду державної компанії, повністю взяв на себе відповідальність за управління. Хто з них винен? Нехай вирішують самі. Нам не дуже цікава гра в перекидання дефолту Нафтогазу між особами, які приймають рішення, немов це гаряча картопля.
Висновок — не платіж за боргом Нафтогазу був неминучим. Уникнути можна було б лише дефолту. Якби грамотно і вчасно вибудувати комунікацію з інвесторами. Війна — це фактор, який впливає на все. Але навіть під час війни можна мінімізувати втрати.
А що зараз? Нафтогаз у дефолті. Держава скоро проведе реструктуризацію. І потім Нафтогаз знову прийде до інвесторів із новою пропозицією. І, сподіватимемося, домовиться про реструктуризацію, запропонувавши інвесторам умови краще. І сподіватимемося, його переговорної позиції вистачить, щоб це була реструктуризація, а не погашення. Бо зовсім прикро буде. Усім, окрім тих, хто нещодавно купив єврооблігації Нафтогазу, сподіваючись на диво. Ще й тому буде прикро, що з огляду на українські реалії надто багато в такому разі буде підозр і чуток про інсайдерську торгівлю.
Зима обіцяє бути складною
А з газом проблема. Головна неприємність дефолту Нафтогазу, крім радості у Кремлі, у тому, що це блокує співпрацю із кредиторами. Наприклад, ЄБРР. Що, у свою чергу, позбавляє Нафтогаз можливості купити необхідний для накачування у сховища газ. А зима близька і обіцяє бути дуже складною.
Хоча, враховуючи шалені ринкові ціни на газ, може розумно йти шляхом різкої економії. Прикрутити, то прикрутити. Так, не зручно. Але така це вже зима. Зима, коли школи мають закритися. Університети мають закритися. У квартирах має стати набагато холодніше. А низка бізнесів візьмуть паузу або зменшать оберти. І треба зауважити, що війна та її вплив на економіку дозволить різко знизити споживання цього опалювального сезону порівняно з попереднім.
Читайте також: На українців чекає «надскладна зима». Опалення «прикрутять» — Мінрегіон
Варіант із ленд-лізом газу поки що виглядає фантастичним. По-перше, сам Нафтогаз уже їздив із цією пропозицією до США. І повернувся з порожніми руками. По-друге, дефіцит газу в Європі та високі, навіть космічні ціни на нього. США не мають вільного газу в Європі, щоб просто допомогти Україні.
Тим більше у США всі добре пам’ятають історію річної давності. Коли в Україні ламали реформу корпоративного управління Нафтогазу. І коли держсекретар США, друга людина в ієрархії Вашингтону, був змушений летіти до Києва та на всіх зустрічах повторювати «Нафтогаз Нафтогаз Нафтогаз». А його не почули.
І може у Києві про таке швидко забувають. Але навряд чи таке здатні забути у Вашингтоні. І допомагати з газом тепер там навряд чи буде сильне бажання. А без додаткового бажання, без надзусилля допомогти, у газовому питанні цього року навряд чи можна щось зробити. Але емоції у Вашингтоні у газовому питанні тепер явно не допомагають Україні.
Тож зима буде довгою, темною та холодною. І це погана новина. Хороша, що вона не буде катастрофічною. Просто буде не зручно. А потім прийде весна. І довгі холодні вечори цієї зими мають допомогти нам усім вивчити нові уроки. І не забувати їх.