З України потрібно вивезти 22−24 млн т зернових
Україна вивозить зараз майже вдвічі більше, ніж за попередніми найоптимістичнішими оцінками, — тобто майже 2 млн тонн на місяць. Сюди входять зернові, олійні, рослинні олії, продукти їх переробки — тобто те, що ми називаємо commodities.
Але 2 млн тонн — це те, що «випхали», тобто те, що відмітилося на митниці. Але це не означає, що ці товари так швидко потраплять до адресатів, як раніше морем, бо затори на Дунаї і на залізницях просто шалені. Терміни очікування доставки, відповідно, теж. А чим довше йде товар, тим пізніше прийдуть кошти. Ну й про ціну поговоримо окремо нижче.
Ще гірше те, що навіть експорт в 2 млн тонн — це приблизно 20% від того, що нам реально було б потрібно. Це означає, що з часом, якщо не розширити цю пляшкову шийку, то все виробництво буде налаштовано на цей обсяг. Але про це теж пізніше.
Більшість агроаналітиків прогнозує експорт зерна з України, без врахування олійних та олій, на рівні 22−24 млн тонн. Я вважаю, що без портів цього обсягу досягти буде надзвичайно важко. І не тільки тому що це майже неможливо логістично.
Навіть якщо Україна експортує протягом сезону 2021/22 років 24 млн тонн зернових, це буде рівно вдвічі менше, ніж в сезоні 2020/21 років. Отже, світ недоотримає приблизно 24 млн тонн українських зернових.
Експорт олійних, рослинних олій, шротів знизиться ще різкіше. Соняшникова олія — це дуже важливий продукт для харчової промисловості світу, а шроти та олійні — джерело білку для тваринництва (молоко, м’ясо, яйця, риба).
Читайте також: Росія вивозить українське зерно до Криму — розслідування ВВС
2022 рік — ще квіточки
Світовий ринок почне відчувати зниження експорту з України лише у другій половині року, оскільки досі світ використовував запаси врожаю 2021 року, що були зібрані до війни. Також до війни було закуплено насіння та матеріали для посівної кампанії 2022 року. З урожаєм 2023 року ситуація значно погіршиться.
Виробництво зерна та олійних в Україні у 2022 році різко скоротиться. Зерна, за різними оцінками, — на 35−37 млн тонн (-40%), а олійних — на 6−7 млн тонн (-30−35%). Причини зниження дві: площі та врожайність.
Площі знизяться, бо: дефіцит дизелю, частина площ під орками, частина з мінами, забруднення дизелем та іншими елементами війни, частина — під постійними обстрілами тощо. А частина фермерів, навіть маючи дизель і насіння, приймає рішення не сіяти через дуже низькі ціни.
Другий фактор — зниження врожайності через брак ресурсів: фінансових, людських, добрив, техніки, хімікатів тощо.
Але 2022 рік — це ще квіточки. З посівом під врожай 2023 року, який, нагадаю, почнеться вже за 2 з гаком місяці, ситуація дійсно виглядає досить критично. Критично для нашого експорту і критично для світу, а не так критично для внутрішнього ринку. Правда, нагадаю, що експорт — це джерело доходів країни і джерело стабільності нашої валюти, і джерело доходів сільського населення. Тому не варто думати, що це неважливо.
Читайте також: Світова логістична криза та її вплив на ринки
Як і на що впливатиме фактор відсутності України на ринку
Україна є найбільшим експортером кормових компонентів (білкових шротів, висівок, кукурудзи, ячменю, фуражної пшениці, а також соєвих бобів, які переробляються на соєвий шрот) в регіоні. Всі інші великі експортери знаходяться в Америках. Замінити Україну просто нічим і неможливо фізично. Фактор відсутності України на ринку почне впливати на світові ціни м’яса та молочних продуктів вже наприкінці літа — на початку осені 2022 року.
Найбільша ж проблема, часто, чомусь не згадується взагалі. Нині фермери в Україні отримують дуже низькі ціни на свою продукцію, і навіть за таку ціну її важко продати, а витрати дуже різко зросли. На даний момент витрати на вирощування зернових перевищують ціни, тобто виробництво є збитковим.
Та логістика, яку ми такими зусиллями з підтримкою багатьох країн зараз налагоджуємо, є недостатньою і дуже дорогою. Тому цінам на зерно в світі потрібно буде ще зрости мінімум на $150 за тонну, якщо світ хоче, щоб Україна й надалі вирощувала зернові.
Зауважу, що весь цей час загрози дефіциту продуктів переробки зерна та олійних в Україні немає, і дефіциту кормів також. Ба більше, все це відносно доступне, порівнюючи з цінами в будь-якій іншій країні світу. Але за це доплачують власники агропідприємств із власної кишені.
Читайте також: Польща спростила експорт українського зерна через прикордонний перехід
Невтішні перспективи врожаю-2023
А що буде з врожаєм зернових в Україні у 2023 році? Знаю, це далеко. І теж сподіваюся, що порти розблокують, але рішення про посів озимини приймати потрібно вже зараз — купувати насіння, запасати дизпаливо тощо. А зараз рішення буде не на користь вирощування зернових, бо ціни не покривають витрати.
Тому, якщо ЗСУ не звільнить від рашистської погані південь і не розблокують судноплавство хоча б у Чорному морі, не здивуюся, якщо виробництво зернових та олійних в Україні впаде до такого рівня, коли експортувати буде практично нічого. Звичайно, не до нуля, але до обсягів, коли не експорт є рушійною силою агробізнесу, а внутрішній ринок.
Продовольча безпека під питанням
А тепер — до глобальної ситуації. Не забуваймо, що зараз весь світ платить набагато більше за добрива та хімікати для захисту рослин. А це означає, що споживання зменшується, особливо в країнах, що розвиваються.
Чудес не буває — якщо використовується менше МТР, знижується врожайність. Таким чином, зниження врожайності в багатьох інших країнах є невідворотнім. А тут ще й посухи цього року аномальні. Відповідно, ціни на зерно, після певної стабілізації влітку, коли Північна Півкуля збирає врожай, знову почнуть стрімко зростати ближче до кінця року. Можливо, навіть раніше.
Отже, поточні високі ціни на зерно, олійні, м’ясо, рибу, молочні продукти зараз далекі від своїх потенційних піків. У другій половині року світ може побачити серйозне зростання цін на всі продукти харчування, яке триватиме і в 2023 році.