Чому нафтове ембарго — не найкращий варіант

Найшвидший спосіб зупинити війну, окрім відкритого застосування військ НАТО на полі бою, — це вичерпання ресурсів Росії для фінансування війни. Оскільки близько 60% російських доходів — це продаж енергоресурсів, а саме нафти, газу та вугілля, ЄС готується запровадити ембарго на російську нафту.

Це непопулярний, але необхідний крок, який боляче вдарить по промисловості та потенційно може позбавити роботи мільйони європейців. Якщо Європа запровадить ембарго, це буде значний, але тимчасовий захід — його впровадження на постійній основі буде пострілом собі в ногу.

В ідеалі ембарго має виснажити фінанси Росії та тривати, доки вона не виведе усі свої війська з України. Навіть без додаткового тиску, це має статися, за різними оцінками, протягом 2−7 місяців, тобто швидше, ніж відбудеться повне запровадження ембарго. Після цього ембарго потрібно скасувати — по-перше, щоб допомогти економіці Європи, а по-друге, щоб перетворити частину російських експортних доходів на репарації, які можна використати для відбудови України.

Тим часом, Росія отримає потужні стимули для перенаправлення потоку нафти на схід, насамперед до Китаю, який наразі купує близько третини російських експортних енергоносіїв, хоча й зі знижкою 30%.

На час дії ембарго Росія може збільшити цю знижку до 50% або навіть продавати за собівартістю. Коли ж ембарго врешті буде скасовано і експорт нафти до Європи відновиться, його обсяги не повернуться до довоєнного рівня. Це не лише зменшить розмір можливих репарацій, а й зробить Росію ще більш незалежною від України та колективного Заходу.

Читайте також: Експорт російського вугілля та газу зростає, а нафти падає. Як світ фінансує війну Путіна в Україні

Просто припинити платити

Захід може продовжувати купувати російську нафту, як і раніше. Однак до кінця війни платежі накопичуватимуться на спеціальному рахунку в Європейському центробанку. Але на відміну від механізму репарацій, у такому разі Росія взагалі не отримує доступу до цього рахунку до закінчення бойових дій та виведення своїх військ із України.

Такий підхід має багато переваг, оскільки означає значно менші економічні та політичні витрати для Європи та забезпечує кращі перспективи для України та Заходу.

Між перенаправленням своєї нафти до Китаю зі знижкою 50% або продовженням її продажу до Європи за повною ціною з відтермінованою на декілька місяців оплатою, Росія може обрати останнє. Особливо з огляду на те, що перший варіант передбачає значні фіксовані витрати.

Це також створить додаткові стимули для Росії якнайшвидше вивести свої війська, оскільки $500 млн, які щодня потраплятимуть на рахунок у ЄЦБ, — доволі значна сума, щоб її можна було ігнорувати. Сценарій з ембарго не містить такого додаткового стимулу, а він, безперечно, вигідний для України. Водночас, європейські платники податків та бізнес не побачать злету цін на газ до небес, оскільки імпорт нафти триватиме.

Звісно, завжди існує ненульовий шанс, що Росія відмовиться від угоди, спалить мости та припинить експорт на Захід. У такому разі ми повертаємося до описаного вище варіанту ембарго. Різниця лише в тому, що тепер рішення ухвалить Росія, а не Європа. Такий ворожий крок згуртує, а не розділить європейських платників податків, що з політичної точки зору має переваги над ембарго, накладеним Європою, а також буде прийнятним варіантом для євроскептиків на кшталт Угорщини.

Тож Європа має бути економічно готовою до ембарго, але їй не варто запроваджувати його самій.

Читайте також: Які країни світу найбільше допомогають Україні у боротьбі з агресором