Насправді ж зростання цін на товари першої необхідності в магазинах становить не менше 15−25%. Навіть за прогнозами Національного банку, які завжди відрізняються зайвим оптимізмом, рівень інфляції цього року може перевищити позначку в 20% за втрати ВВП не менше, ніж на третину.
Чому зростають ціни
Нацбанк називає декілька причин для стрибка цін у березні цього року:
1. Порушення логістики та руйнування інфраструктури.
2. Нерівномірний попит на товари у різних регіонах. На заході України, які менше постраждали від вторгнення Росії, він вищий. А ось у зоні бойових дій більшості громадян не до придбання товарів.
3. Зростання витрат бізнесу та фізичне знищення активів підприємств через напад РФ на Україну.
Що дорожчає
Зростання цін на продукти харчування та пальне є загальносвітовою тенденцією, яка посилилася в Україні через вторгнення РФ. Також через війну у нас дорожчають фармацевтичні товари.
Кожен четвертий громадянин країни через війну став переселенцем, багато хто повністю втратив майно. Тому переважна більшість людей у країні заощаджують на всьому. Попит є лише на їжу та паливо. Ціни на оброблені продовольчі товари у березні збільшились на 16,6% рік до року. Подорожчало все — від молочної продукції та хлібобулочних виробів до безалкогольних напоїв.
Це відбувається незважаючи на те, що держава запровадила обмеження щодо граничного зростання цін на значну частину таких товарів та встановила граничні ціни на пальне.
Чиновники вже використали такий суттєвий резерв боротьби з інфляцією як обнулення акцизу на паливо, а також зниження ПДВ із нього з 20% до 7%. Таким чином, єдиним непрямим важелем для додаткового стримування зростання цін на бензин, дизпаливо та на автомобільний газ залишається остаточне обнулення і цих 7% ПДВ, що все ще діють. Найімовірніше, Кабмін скоро наважиться на цей крок. Подальшої можливості для зниження цін на пальне для стримування інфляції за рахунок адміністративного та податкового фактора уряд уже не має.
Читайте також: Сергій Куюн про ринок палива: А-92 потихеньку відходить, менше буде зрідженого газу
Темпи зростання цін на непродовольчі товари хоч і прискорилися, але в річному вимірі залишилися порівняно невисокими — лише 3,6% рік до року. Спрацювало рішення Нацбанку про «заморожування» офіційного курсу гривні щодо долара та відсутність у більшості громадян можливості купувати щось, окрім товарів найпершої необхідності. Тому ціни на одяг та взуття навіть впали.
Потрібно віддати належне й допомозі волонтерів, які допомогли закрити проблеми з одягом та взуттям для біженців, а також їх влаштуванням та харчуванням. Окрім цього, держава ухвалила рішення про заморожування вартості комунальних послуг, що також відображається при розрахунку офіційного рівня інфляції у країні.
Що буде далі із цінами
Поступове підвищення цін на енергоносії швидко призведе до зниження кінцевої дохідності всіх сфер, пов'язаних із логістикою та доставкою. Торговці не зможуть компенсувати падіння прибутку за рахунок підвищення цін, оскільки чиновники встановили «стелю» для окремих видів товарів. В результаті така продукція почне зникати з полиць магазинів, і її замінять товари, які не підпадають під цінові обмеження. Тобто ціни продовжать зростати у будь-якому випадку.
Є два виходи з ситуації:
1) Чиновники продовжать адміністративно обмежувати ціни на деякі товари.
В цьому випадку можливий продовольчий колапс щодо деяких продуктів харчування. І зрештою — періодичні злети цін або майже повне «вимивання» даних товарів із асортименту торгових точок.
2) Уряд запровадить соціальні грошові доплати окремим категоріям громадян у розмірі інфляційних витрат за такими видами товарів і відпустить ціни на них до ринкового уровня.
Це, з одного боку, компенсує витрати малозабезпеченим та особам, які постраждали від військових дій.
З іншого — дозволить державі отримувати більше податків від сфери торгівлі, оскільки в цьому випадку товарообіг компаній зростатиме з урахуванням поправок на інфляцію. Окрім цього, подібний варіант стимулює поступове зростання робочих місць у сфері торгівлі, що вкрай необхідно для пожвавлення зруйнованої зараз економіки України.
При другому сценарії вирішення проблеми:
-
населенню хоча б частково компенсують воєнне зростання цін;
-
торгівля не втратить своїх клієнтів, не згорнеться ще більше, а збільшить оподатковуваний обіг і не піде «у тінь»;
-
виробники зможуть уникнути збитків від адміністративного стримування верхньої межі цін, а частково — навіть розширять обсяг виробленої продукції за рахунок збереження платоспроможного попиту на свої продовольчі товари.
Такий варіант певною мірою спрацює за аналогією з «вертолітними грошима» популярного американського економіста Мілтона Фрідмана. Тільки вони надійдуть адресно і дозволять вижити найуразливішим у військовий час верствам населення, і водночас не гальмуватимуть економіку країни.
Тим паче, що схожа практика щодо житлових субсидій (навіть з урахуванням усіх її недоліків) в Україні вже є. А, отже, і досвід оперативного вирішення цього питання, і сама інфраструктура для цих дій уже відпрацьовані.
Справа за малим — визначитися з алгоритмом розрахунку подібних грошових компенсацій та оперативно запустити цей процес.
Що гірше: обмежений та контрольований «друкарський верстат» або падіння товарообігу
Держава вже зараз змушена фінансувати свою економіку частково за рахунок «друкарського верстата». Тому компенсації окремим категоріям громадян (за фактом багато в чому це будуть ті ж групи, які зараз отримують субсидії на оплату житлово-комунальних послуг) несуть менше зло для фінансів країни, ніж падіння товарообігу та скорочення економічної активності у Україні, що воює.
Тим паче, що значна частина такої адресної грошової допомоги потім повернеться до бюджету у вигляді податків як із боку роздрібних мереж, так і за рахунок їхньої сплати виробниками.
Цей підхід буде ефективнішим і менш витратним, ніж створення окремих магазинів для соціально незахищених верств населення з нижчими цінами товарів першої необхідності. Ця ідея періодично озвучувалась чиновниками ще з довоєнних часів та іноді виникає й зараз.
Але створення таких магазинів або роздача окремих адресних талонів на придбання товарів за низькими цінами автоматично сформує середовище для значних зловживань. Ми пам'ятаємо ще з радянських часів, що така хибна практика розподілу товарних потоків ніколи не призводила ні до чого доброго — ні для громадян, ні для самої економіки.