Три сценарії для економіки України під час війни

«Мінфін» вирішив розглянути основні сценарії розвитку економіки на цей рік. Кожен із них залежить, насамперед, від наших успіхів на фронті.

Сценарій № 1

Війна закінчується протягом 1−2 місяців. Армія країни-агресора відходить до меж кордонів України станом на 24 лютого 2022 року.

У цьому випадку країна зіштовхнеться з гуманітарними та економічними проблемами, а також необхідністю адаптації вже звільнених, але зруйнованих ворогом територій Сходу та Півдня України та низки областей на Півночі України та передмість Києва.

За даними Міністерства фінансів, на частку 10 областей, де йшли чи зараз йдуть бойові дії, припадає половина ВВП. Найважливіші ділянки — Харків, Київ, Маріуполь, Запоріжжя.

Але вже зараз видно, що:

• Маріуполь та Харків доведеться відновлювати не менше 2−3 років.

• Лише «мирний» бюджет Києва у 2022 році планувався в межах 65 млрд гривень. Зараз він звичайно не досягатиме і 70% цієї цифри.

• Південний регіон (Херсонська та Миколаївська області), які були одними з найважливіших у частині агросектору та експорту сільгосппродукції, зараз можуть не вписатися навіть у графік посівної компанії. Це призведе до обвалу їхніх мирних показників. Аналогічна ситуація у Чернігівській, Сумській, Житомирській та частково Київській областях.

Читайте також:Збитки від пошкодження дорожньої інфраструктури вже досягли 874 мільярдів — Укравтодор

Тому, найімовірніше, уряду доведеться зберегти заборону на експорт окремих видів продовольства та залишити військову практику зниження до мінімуму акцизів та зборів за багатьма видами імпорту: насамперед — ПММ, енергоносіїв та окремих видів продукції критичного імпорту та машинобудування. Натомість збережуться високі акцизи на алкоголь та цигарки, аби хоч якось поповнювати бюджет. Із об'єктивних причин продовжать зростати ціни і на продукти харчування.

Допомога Заходу:На даний момент український уряд уже нарахував близько $1 трлнвтрат від агресії Росії. Кожен місяць військових дій обходиться Україні у суму щонайменше $20 млрд.

Ймовірно, певний «план Маршалла» буде, але Україні потрібно буде дуже швидко його погоджувати із західними кредиторами. Адже як тільки загроза війни РФ із країнами ЄС знизиться, економічні проблеми України дедалі менше цікавитимуть Захід. І якщо ми будемо зволікати, то отримаємо лише «висловлювання занепокоєння» з приводу економічної розрухи в країні, як це вже було щодо надання окремих видів озброєння країнами НАТО.

За прогнозом «Мінфіну», в рамках цього сценарію Захід надасть у різних варіантах допомогу максимум на $130−200 млрд. І багато в чому на оплату своїх товарів, наданих послуг тощо. Це піде на користь, насамперед, їхній економіці за аналогією з ленд-лізом часів Другої світової війни. Ключову роль у цьому відіграватимуть США та країни-локомотиви ЄС — Німеччина та Франція.

Репарації від РФ:Репарації з боку РФ становитимуть максимум $100−150 млрд. Західні країни «заморозили» до $300 млрд золотовалютних резервів Росії у «живій» валюті та до $700−950 млрд у вигляді нерухомості олігархів, яхт тощо. Але через складну процедуру конфіскації та передачі Україні основна частина з них не піде на відновлення нашої країни. Ці активи на довгі роки стануть предметом судових розглядів. Тим паче, що у багатьох російських заарештованих активах є й частка західних партнерів. Але ресурси для поновлення нам потрібні вже зараз.

Читайте також:Як Україні отримати репарації від росії

Отже, лише за нинішніх фактичних втрат України в розмірі $1 трлн ми можемо отримати від Заходу до $200 млрд плюс від Росії — до $150 млрд. 650 млрд (і це мінімум), що залишилися, Україні доведеться покривати за рахунок власних джерел і за рахунок залучення іноземного приватного капіталу.

Частково врятує становище «тіньовий сектор», який частково компенсував падіння офіційного ВВП і за інших катаклізм. Але основним фактором все ж таки стане необхідність переходу нашої економіки до відкритішої моделі з остаточним запуском ринку землі з 2023 року та зняттям багатьох бюрократичних і судових перепон для іноземних інвесторів.

Як варіант — залучення приватних західних інвесторів до відновлення інфраструктури цілих регіонів України в обмін на преференції в оподаткуванні, використанні місцевих ресурсів тощо. З цього боку перспективними є не лише країни ЄС та США, а й арабський світ, де продовольча проблема стоїть на порядку денному щороку і наші країни можуть знайти взаємовигідний компроміс.

Не варто скидати з рахунків і той факт, що у ЄС та США зараз спостерігається певний економічний застій. Тому можливість оживити свої економіки за рахунок глобальної модернізації та відновлення України — для них дуже цікавий варіант.

Читайте також:Міжнародна допомога Україні: 95% — кредити, які потрібно повертати після війни

Сценарій № 2

Військові дії переходять у затяжний формат мінімум на 3−6 місяців із періодичними згасаннями та стрімкими загостреннями.

У цьому випадку економіка України остаточно переходить на військові рейки. Захід нас забезпечує товарами першої необхідності та військовими постачаннями від зброї до обмундирування та палива. Економічні втрати у зоні боїв зростають. Навіть виходячи з прогнозної цифри уряду за витратами на війну в $20 млрд на місяць, то за півроку збиток зросте ще як мінімум на $120 млрд. А загальна цифра може досягти, мінімум, $1,5 трлн.

В цьому випадку, окрім прямих військових втрат і втрат цивільних осіб під час боїв, доведеться додати ще один фактор: українці, що втекли від війни, почнуть поступово осідати за кордоном. Якщо в Україні не буде належних умов для проживання, то з 4,1 млн осіб, які виїхали за кордон, до країни не повернеться близько мільйона.

Поки що біженці в ЄС — це переважно молоді жінки та діти. Згодом до них приєднається і чоловіча частина населення. Є ймовірність, що більшість кваліфікованих кадрів для України буде втрачено.

Читайте також:300 злотих підйомних та зарплати нижчі за офіційні: як живуть наші біженці в Польщі

Якщо обсяги репарацій від РФ і допомоги з боку Заходу залишаться тими ж, що в сценарії № 1, збільшення суми економічних втрат ляже додатковим тягарем на населення країни, що залишилося. А подальша і потужніша «деіндустріалізація» України за рахунок руйнувань цивільних та військових об'єктів лише посилиться.

Тому стане ще важливішим питання про те, щоб до країни зайшли західні інвестори, які б не лише брали участь у програмах повоєнного відновлення України, а й принесли б сюди нові технології.

Сценарій № 3

Конфлікт «заморожується» і перетворюється на стадію млявих дипломатичних переговорів. Війна йде в «окопному» форматі у межах теперішніх позицій військ на території нашої держави.

Цей сценарій є найбільш небезпечним для України в економічному, політичному та військовому відношенні. Орієнтовний рівень військових витрат України в цьому випадку збережеться в обсязі $20 млрд щомісяця, а мирні інвестиції в країну будуть повністю «заморожені». Хоча за відсутності активних військових дій можуть частково знизитися.

Як показує досвід Косово, Палестини та інших проблемних регіонів, нормального економічного життя у такій ситуації немає. Рівень добробуту та інших економічних показників розвитку залишається надто низьким. Це стимулюватиме відтік громадян за кордон.

Наприклад, територію колишньої Югославії за часи війни остаточно залишили до чверті населення країни. В результаті колись відносно багата, навіть за західними мірками, держава розпалася на багато країн із різним рівнем життя. Здебільшого він досі не перевищує рівня початку югославського конфлікту.

Крім цього, в окупованих областях починається зачистка «проукраїнськи налаштованих громадян», створюються фейкові республіки, посилюються соціальні та кримінальні проблеми. Регіони відкочуються у своєму розвитку на роки назад. І повернути їхнє життя в нормальне довоєнне русло вже дуже складно.

Але країні-агресору сценарій довготривалих військових дій також не є вигідним. Постійні витрати на утримання армії, санкції Заходу у поєднанні з антиросійськими настроями у світі, партизанська війна місцевого населення проти загарбників, дії ЗСУ та ТРО на фронтах, персональні санкції проти владної верхівки та російських олігархів — загрожують остаточно підірвати економіку Росії та відкинути її показники на 10−20 років назад.

Тому, як би не хотіла провладна верхівка РФ рапортувати про перемогу в Україні, за фактом усі проблеми для них тільки починаються. Це змусить Росію сідати за стіл переговорів із все реалістичнішими рішеннями. Інакше війна в Україні за довгограючим сценарієм може остаточно перетворитися на економічну, політичну та військову пастку для РФ.