Розрахунки за рублі: газовий шантаж чи спроба РФ уникнути дефолту
Європейці цю вимогу виконати навряд чи зможуть, навіть якщо захочуть, — вони просто не мають у такій кількості рублів. Приблизно 1 трлн руб на місяць лише за газ (вся грошова маса М2 РФ — 65 трлн руб).
Щоб розплатитися рублями, європейцям доведеться купити рублі, що неможливо через санкції. Можливо, в цьому і полягає хитрий план Кремля — змусити ЄС порушити власні санкції і потім показувати усьому світу, що європейцям своя сорочка є ближчою до тіла. Розколоти в такий спосіб єдність ЄС.
Інший варіант отримати рублі — погодитись отримувати оплату за російські єврооблігації рублями.
Цей план поки що має контрактне обмеження — воно прямо порушує умови підписаних контрактів. Адже там прописана оплата доларами або євро. Добровільно європейці від контрактів не відмовлятимуться. І не змінюватимуть також їх умови. Тому питання, які важелі впливу приймуть росіяни.
Можливо, таким чином ліліпутин вирішив зіграти на випередження та ввів зі свого боку «ембарго» на постачання газу до ЄС. Тобто увімкнув звичайний газовий шантаж, який він безліч разів застосовував до України.
Питання валютного курсу
За яким курсом Росія запропонує отримувати рублі за газ? Точно не за довоєнним 75 руб/дол. А якщо за поточними 100 руб/дол, то це очевидно невигідно для Росії. Адже рублевий друкарський верстат уже ввімкнувся і в умовах страшного товарного дефіциту стабільна девальвація рубля є неминучою. Тобто перехід на розрахунки за газ із твердої валюти на слабкий рубль — це постріл собі в ногу.
У Кабміну та ЦБРФ є тиждень на визначення порядку переходу у зовнішній торгівлі з ЄС на рублі. Наразі юристи та економісти почнуть винаходити схеми. Між тим австрійська OMV вже відповіла, що продовжуватиме платити в євро згідно з чинним контрактом.
Міністр економіки Німеччини заявив ще жорсткіше: оплата за газ у рублях означає розрив контракту (а там, напевно, ще й штрафні санкції з боку Газпрому).
Читайте також: Як Україні стати сильною економічно та військово без НАТО та «Плану Маршала»
Майбутнє рубля
На вчора — ціни на газ із постачанням TTF в ЄС зросли спочатку з $1220 до $1500, а потім повернулися на $1220. Рубль було зміцнився нижче 100 руб/дол, але це теж ненадовго.
Наразі рублі справді у дефіциті виявилися для небагатьох іноземців, які ще торгують із РФ. Оскільки розрахунки з РФ у нормальних валютах зупинено, то сміливі покупці російських товарів шукають рублі їх оплати. Оскільки рубль для такої функції не був призначений, та й загалом банківська система РФ працює у авральному режимі, то рублів для міжнародної торгівлі немає. І вигадка Кремля відповісти на санкції переведенням торгівлі за газ за рублі є не більше ніж проєктом націонал-патріотів.
Вони довгі роки говорили, що доларові США кінець. Тож треба розвивати власну валюту. Ось тільки вони забули згадати, що сила валюти стоїть на силі економіки, а не на силі армії. Тим паче, коли навіть армія не показує сили, про російську економіку краще й не згадувати.
Перехід до талонів, бартеру, натурального господарства — усе це аж ніяк не сприяє розвитку рубля як міжнародної валюти. У кращому разі, рубль стане розрахунковою одиницею для розрахунків між обмеженим колом осіб на обмеженій території.
Хто стоїть за просуванням ідеї рублевих розрахунків
Дуже схоже, що такий крок стався під впливом націонал-патріотів. Можливо, Глазьєв нарешті дорвався до економічного керма і зараз втілить у життя всі свої ідеї.
Вся його модель — це відхід від ринкової економіки та перехід на планову. Нічому не вчить російську владу розпад СРСР. А, ну так, вони ж вірять, що совок розвалився не через внутрішні, насамперед економічні причини, а через підступи Заходу.
Рішення щодо відходу від розрахунків за газ із доларів і євро є знаковим, воно не залишає сумнівів у рішучості ліліпутина воювати із Заходом до кінця. Ось тільки він помилився у напрямку кінця. Намагаючись зруйнувати економіку Заходу, він добиває власну економіку.
Читайте також: Досвід Японії: як можуть проводити демілітаризацію Росії після війни
Якою буде нова світова валютна система
І зараз визначаються контури нової світової валютної системи. От тільки навряд чи вона знову буде збудована на нафтодоларі — прив'язці світової валюти до енергоносіїв. Це вже не потрібно ані США, ані Китаю.
США наполягатимуть на цифровому доларі, прив'язаному до байтів інформації або нової енергетичної одиниці.
Китай прагне розширити зону впливу юаня. Ось тільки у Китаю немає розвиненого фінансового ринку та й довіри на міжнародному рівні немає. Якщо Китай спробує відкрити свій фінансовий ринок, як це зробили США (що і є найважливішою частиною сили світової резервної валюти), то він миттєво отримає відтік капіталів власних громадян за кордон.
Нагадаю, що зараз існують дуже жорсткі валютні обмеження на інвестиції китайців за кордон. Причина таких обмежень — сама бізнес-модель китайської економіки: її величезна частина побудована на кредитуванні. Китай став чемпіоном та рекордсменом світу за рівнем закредитованості національної економіки.
І лише жорсткі валютні та інвестиційні обмеження, у тому числі обмеження щодо доступу іноземців на внутрішній фінансовий ринок (із відкриттям рухів та у зворотний бік), і найголовніше — обмеження для простих китайців інвестувати за кордон — все це не дає кредитній піраміді впасти.
У світі складається хибне враження про могутність та розміри економіки Китаю. Але, як тільки Пекін спробує зробити свою економіку відкритою, відразу зіткнеться з втечею капіталу та девальвацією юаня, а боргова піраміда впаде. Реальний розмір економіки Китаю приблизно вдвічі менший, ніж про це говорять, якщо забрати жахливу закредитованість. Тобто Китай є заручником власної моделі. Вона дозволила йому розширитися в розмірах. Але це, переважно, кредитна бульбашка.
Тому зараз немає альтернативи долару як світовій резервній валюті. Але вже найближчими роками буде здійснено перехід до нової валютної системи, на зміну сучасній Ямайській, побудованій на базі нафтодолара.
Найімовірніше, це буде знову ж таки долар, але прив'язаний до іншої макроекономічної моделі, оскільки стара, що базувалася на нафті, дала збій ще у 2013 році, коли Китай усвідомлено припинив нарощувати валютні резерви. Нагадаю, що у 2012 році головою Китаю став Сі Цзіньпін. І Китай перейшов на нову модель — він припинив нарощувати позицію в держборгу США і спрямував долари на інвестиції у всьому світі, розширюючи сферу впливу Пекіна.
Американську економіку від цього почало лихоманити, змушуючи друкувати ФРС більше грошей, ніж потрібно, або відволікати ресурси від розвитку на купівлю інвесторами американських держоблігацій, щоб заповнювати дірку у держборгу США.
Зміна світового валютного порядку — це завжди кров та сльози, турбулентність фінансових та товарних ринків. Востаннє це відбувалося з 1970 до 1980 років. Зараз поки що складно поставити однозначну позначку початку переходу. Цілком можливо, вона лише почалася у 2022 році. І скільки перехід триватиме, поки що теж незрозуміло. Можливо 10 років, а може й менше, тому що час прискорився.