Як Україні стати сильною економічно і військово без НАТО і «Плану Маршала»

Чи знали ви, що Корея не є членом НАТО? Ви знали, що Південна Корея досягла економічного успіху виключно завдяки допомозі США після війни 1950−1953 років? Ви знали, що Південна Корея має давній військовий союз зі Сполученими Штатами, допомагаючи США у всіх війнах, починаючи з війни у ​​В'єтнамі та зовсім недавно під час війни в Іраку?

На саміті G20 у Лондоні у 2009 році президент США Барак Обама назвав Південну Корею «одним із найближчих союзників та найкращих друзів Америки».

У 1989 році Південна Корея була серед перших країн, що отримали статус основного союзника, що не входить до НАТО (!)

Як з'явилася Республіки Корея

Читайте також: 23-й день: рекорд України з ефективності Javelin та РФ — за швидкістю зубожіння

Корейську війна: як США уникли помилки умиротворення

Війна між Північною та Південною Кореєю тривала з 1950 по 1953 рік.

Корейська війна розпочалася 25 червня 1950 року, коли Північна Корея вторглася до Південної Кореї після зіткнень на кордоні та повстань у Південній Кореї. Північна Корея була підтримана Китаєм і Радянським Союзом, у той час як Південну Корею підтримувала Організація Об'єднаних Націй, головним чином США.

Важливо відзначити, що в момент початку війни, Північна Корея вже була досить розвинена індустріально, тоді як Південна Корея була аграрною країною.

У квітні 1950 року Сталін дав Кіму Ір Сену дозвіл атакувати уряд на півдні за умови, що Мао Язе Дун (Китай) погодиться надіслати підкріплення у разі потреби. Для Кіма це було виконання його мети щодо об'єднання Кореї після її поділу іноземними державами.

Сталін дав зрозуміти, що радянські війська не будуть відкрито вступати в бій, щоб уникнути прямої війни зі США. Нічого не нагадує? Радянські генерали з великим бойовим досвідом Другої світової війни були відправлені до Північної Кореї як радянська консультативна група. Ці генерали завершили плани атаки до травня.

Початкові плани передбачали початок сутички на півострові Ончжин на західному узбережжі Кореї. Потім північнокорейці зроблять контратаку, яка захопить Сеул, оточить та знищить Південну Корею. Заключний етап буде включати знищення залишків уряду Південної Кореї і захоплення решти Південної Кореї, включаючи порти.

Згідно з першим офіційним переписом 1949 р., населення Північної Кореї налічувало 9 620 000 чоловік. При цьому військові сили Північної Кореї налічували до 200 тис. військовослужбовців, які мали:

• 210 винищувачів;

• 280 танків (274 танки Т-34−85);

• 200 артилерійських гармат;

• 110 штурмовиків;

• 150 винищувачів Як;

• 35 літаків-розвідників.

На додаток до сил вторгнення у Півночі було 114 винищувачів, 78 бомбардувальників, 105 танків Т-34−85 та близько 30 тис. солдатів, що перебувають у резерві у Північній Кореї.

Населення Південної Кореї оцінювалося в 20 млн людей. Армія була непідготовленою та погано оснащеною:

• 98 тис. солдатів (65 тис. бойових, 33 тис. допоміжних),

• не було танків (вони були запитані у збройних сил США, але запити були відхилені)

• 22 літаки ВПС, (включаючи 12 літаків зв'язку і 10 Навчально-тренувальні літаки АТ-6.)

Великі американські гарнізони та військово-повітряні сили перебували в Японії, але тільки 200−300 американських солдатів перебували в Кореї. Перевага сил була явно не на боці Південної Кореї. Як тільки стало відомо про напад, Держсекретар Ачесон повідомив президента Трумена, що північнокорейці вторглися до Південної Кореї.

Трумен і Ачесон обговорили реакцію США на вторгнення і погодилися, що США зобов'язані діяти, порівнявши вторгнення Північної Кореї з агресією Адольфа Гітлера у 1930-х роках, і дійшли висновку, що помилка умиротворення не повинна повторюватися.

То була складна довга трирічна війна. Не описуватиму деталі, можете прочитати тут. Корейська війна була одним із найруйнівніших конфліктів сучасної епохи, внаслідок якої загинуло близько 3 млн людей, а кількість загиблих серед цивільного населення була більшою, ніж у Другій світовій війні або війні у В'єтнамі. Війна спричинила руйнування майже всіх великих міст Кореї, було тисячі масових вбивств з обох сторін.

Замість НАТО — двосторонній союз

Після закінчення Другої світової війни Сполучені Штати уклали двосторонній союз з Південною Кореєю. Замість багатостороннього союзу з Південною Кореєю та іншими країнами Східної Азії.

Там йшла мова, що «союз США з Південною Кореєю виконуватиме три функції:

• по-перше, він служитиме частиною мережі союзів і військових об'єктів, призначених для протидії радянській загрозі в Тихому океані.

• по-друге, він стримуватиме другий напад Північної Кореї, із сухопутними військами США, які служать «розтяжкою», що гарантує участь США.

• по-третє, це утримуватиме Південь від участі в авантюрах".

Сполучені Штати та Південна Корея є союзниками за Договором про взаємну оборону 1953 року. Відповідно до угоди, військовослужбовці США зберігають постійну присутність на Корейському півострові.

Читайте також: Схоже, що дефолт Росії відкладається. На деякий час

Секрет південнокорейського «економічного дива»

США зіграли важливу роль у відновленні Південної Кореї та набуття нею економічної сили, яку ми бачимо сьогодні. Економічний зліт Південної Кореї, сплеск швидкої індустріалізації та економічного зростання розпочався на початку 1960-х років під проводом військового уряду.

Протягом майже трьох десятиліть уряду, очолюваного військовими, економіка швидко трансформувалася в процесі, який іноді називають південнокорейським «економічним дивом».

У підсумку ВВП Південної Кореї виріс у 31 тис. разів (!) з 1953 року завдяки фінансовій допомозі, технологіям, торговельній співпраці зі США, зростанню експорту, зростанню добробуту громадян та їх споживанню, конкурентоспроможності у важкій промисловості та побутовій електроніці.

Для порівняння ВВП Південної Кореї за роками:

• 1953 — $40,9 млн

• 1955 — $64 млн

• 1960 — $4 млрд (!)

• 1970 — $9 млрд

• 1980 — $65 млрд (!)

• 1990 — $293 млрд

• 2000 — $576,2 млрд

• 2010 — $1,1 трлн

• 2020 — $1,63 трлн

З 1945 до 1961 року Корея не позичала грошей і не отримувала жодних іноземних інвестицій. За критеріями Світового банку та неокласичної економічної теорії така ситуація є повною аномалією.

При цьому Корея отримала понад $3,1 млрд як гранти від Сполучених Штатів за той же період. У середньому за 16 років — $193 млн на рік (!). Жодної іншої зовнішньої допомоги отримано не було.

Ця сума вдвічі більша, ніж країни Бенілюксу отримали за планом Маршалла, на третину більше, ніж отримала Франція, і на 10% більше, ніж Великобританія. Гранти, отримані Кореєю з 1945 до 1961 року, перевищують загальний обсяг кредитів Світового банку новим незалежним країнам (без урахування колоній).

Починаючи з 1962 року, Корея вже позичала, хоча й помірковано. З 1962 до 1966 року гранти США й досі становили 70% припливу капіталу, тоді як кредити становили 28%, а іноземні інвестиції — 2%.

Тільки з 1967 р. приплив капіталу складався переважно з кредитів іноземних (переважно японських) банків. А іноземні інвестиції стали значними лише наприкінці 1980-х, коли Корея успішно провела індустріалізацію.

Південна Корея стала конкурентоспроможною на світовому ринку автомобілів, кораблів, сталі та останнім часом побутової електроніки, що сприяло зростанню. Країна також підтримує позитивне сальдо рахунку поточних операцій з 1998 року, після того, як раніше була в мінусі.

Читайте також: Росія вводить санкції у відповідь проти ЄС і США: чому вони не спрацюють

Головні фактори успіху Південної Кореї:

1. Хоч як дивно, але зовнішня загроза з боку Радянського світу, яка стала мотиватором для Західного світу захищати та допомагати.

2. У Південній Кореї демократія з'явилася лише у 1970−1980-ті роки, а найбільші темпи зростання економіки припадали на часи авторитарного правління.

3. Важливим елементом успіху Південної Кореї був патронат, захист та підтримка з боку США та його союзників.

4. Гроші США та їх союзників були тим фактором, який дозволив побудувати з найбіднішої аграрної держави сучасну технологічну економіку.

5. Виявляється, без НАТО теж можна мати надійних та сильних союзників!

Можна провести безліч паралелей з Україною. Перемога буде за нами і ми збудуємо в Європі своє економічне диво!