Газовий та вугільний кіловат
При спалюванні 1 кубометра газу сучасна електростанція виробляє 4 кВт/год. електроенергії. За ціни на газ у $200 за тисячу кубометрів один кубічний метр газу коштує 20 центів. Отже, собівартість виробленого кіловату електрики з витрат на газ дорівнюватиме 5 центам.
Ресурс сучасних станцій щодо амортизації без урахування витрат на ремонт дорівнює не менше ніж 200 тис. годин роботи. Станції працюють і більше, за рахунок додаткових витрат на ремонт. Якщо врахувати, що вартість будівництва електростанції на газу дорівнює $1 тис. на 1 кВт зведеної потужності, то, при загальному ресурсі 200 тис. годин, одна година роботи, тобто 1 кВт/год., коштуватиме 0,5 цента. У результаті собівартість електрики газу в цій моделі вийде 5,5 центів (газ + амортизація).
Читайте також: Чому комуналка дорожчатиме і надалі
За вугіллям картина буде наступною. З одного кілограма вугілля зазвичай виходить 3 кВт/год. електрики. І якщо тонна вугілля коштує приблизно $60, то кілограм вугілля коштуватиме 6 центів, а отже кіловат — 2 центи. Якщо порахувати, що вартість будівництва та напрацювання будуть такими ж, як у газової станції, то за амортизацією кіловат коштуватиме ті самі 0,5 цента, як і у газової станції.
Якщо до цього накинути ще 0,5 центів на інші витрати (оплата праці працівникам та інше), то газовий кіловат коштуватиме 6 центів, а вугільний — 3 центи без податкової складової та витрат на доставку у вигляді електромереж.
Ціна інвестора
Але ця картина буде не повною, оскільки у світі капіталізму будь-який інвестор хоче мати прибуток. Якщо хтось вклав $1 тис., то, за мірками США, він хоче мати хоча б 2% у вигляді прибутку від вкладеного капіталу, тобто $20 із вкладеної тисячі. А це означає, що зведена потужність, у вигляді 1 кВт за $1 тис., повинна давати інвестору прибутку $20 на рік.
Дивіться також: Скільки насправді має коштувати електроенергія (відео)
Зазвичай теплові станції мають річне напрацювання 5000 годин, тобто на 1 кВт потужності виробляється 5000 кВт/год. електроенергії. І $20 прибутку необхідно перерозподілити на цей обсяг виробництва енергії.
У результаті кожен кіловат електроенергії отримує ще 0,4 цента навантаження на ціну. А це в результаті ще більше здорожчує вартість кіловата. Причому 0,4 цента — це ціна при 2% дохідності від інвестицій із горизонтом на десятиліття, без складного відсотка. Якщо відсоток збільшиться до 4%, то ціна зросте до 0,8 центів, а при 6% — до 1,2 центів.
У реаліях України навряд чи хтось інвестуватиме з дохідністю менше 6% річних. І навіть якщо врахувати цю ставку як чистий дохід, де не буде інфляційної складової, вона все одно буде досить низькою у реаліях країни. А за таких параметрів газовий кіловат вже коштуватиме 7,2 цента, а вугільний — 4,2 цента без податків та електромереж.
Читайте також: Як уникнути виселення за борги по комуналці
Атомний кіловат
АЕС — один із найзатратніших видів станцій, з точки зору капіталовкладень. Наприклад, за інформацією Міністерства енергетики США, оприлюдненою у 2015 році, капітальні витрати на будівництво АЕС перевищують $5 тис. за 1 кВт зведеної потужності.
А тому, якщо порахувати собівартість атомного кіловата, то проста амортизація у нього дорівнюватиме 2−3 центам на кіловат. Якщо ж до цього додати відсоток за дохідністю, то 2% дохідності дасть збільшення ще у вигляді 2,5 центів, а при дохідності у 6% — буде вже 7,5 центів. У результаті атомний кіловат лише за капітальними витратами буде вже 10 центів, окрім інших витрат.
До собівартості атомного кіловата треба додавати ще вартість за зберігання ядерних відходів. Але у нас люди зазвичай думають, що атомний кіловат дуже дешевий, тому що з палива витрати мінімальні.
Динаміка
У реальному житті, звичайно, у різних станцій у різних країнах цифри різні та ціни на сировину різні. Я взяв умовні цифри, щоб показати загальний механізм ціноутворення. За ним виходить, що на газу кіловат коштуватиме 7,2 центи, а на вугіллі — 4,2 центи, і це без податків та без електромереж. У атомного кіловата свої особливості.
Але всі процеси перебувають у динаміці. Ціни на сировину змінюються, відсоткові ставки змінюються, технології змінюються. І якщо говорити про ціну кіловата безпосередньо, то потрібно буде будувати дуже багато моделей під різні станції в різний період під різні умови.
А це все дуже складно розрахувати і, тим паче, усереднити. Тому держава майже ніколи не може, а тим паче вчасно, точно оцінити ціну кіловата. І вона майже завжди не потрапляє у ціну, або занижуючи, або завищуючи її. Але найчастіше, звичайно ж, занижує.
У результаті приватний капітал, не маючи ринкової ціни, нічого не будує. Ті потужності електростанцій, які є, просто використовуються без урахування амортизації за принципом дійної корови. А з таким підходом знос фондів просто нічим не покривається і відсоток зношеності рік у рік зростає. Якщо так триватиме і далі, то в якийсь момент цей рівень зносу дійде до точки, коли обладнання просто припинить працювати і фонди просто обнуляться.
Читайте також: Зарплати та пенсії: хто і де отримує найбільше, а хто — стає біднішим
Ринкова ціна та соціальна справедливість
Усі тонкощі зміни факторів виробництва може врахувати тільки ринкова ціна. І лише за ринкової ціни в інвесторів може виникнути бажання вкладати гроші. Але багато читачів, швидше за все, скажуть, що ринкові ціни населення не потягне, і багато в чому матимуть рацію.
Так, ринкова ціна кіловата в реаліях 2019 року могла б бути в районі 9−10 центів, або ж 2,5 грн. А зараз вона, швидше за все, підвищилася б до 3 грн. Але для бізнесу в електроенергетиці з'явилася б мотивація для інвестицій і зростання зносу основних фондів нарешті зупинилося б.
Також треба розуміти, що за ринкової ціни у держави звільнилася б величезна кількість грошей, які зараз згоряють у вигляді дотацій, взаємозаліків, субсидій, тощо. При цьому держава, не знімаючи з себе соціальних зобов'язань, могла б спрямувати ці гроші на субсидії за новою схемою. Але гроші йшли б не як взаємозалік для електростанцій, вугільників, газовиків чи ще для будь-кого. Гроші могли б піти на виплати безпосередньо людям.
Коли тариф за кіловат дорівнює 1,68 грн, то його купують за такою ціною всі — і бідні, і багаті, і навіть олігархи. Тобто вся електрика, споживана населенням, датується. З ринковим тарифом всі платили б ринкову ціну, а субсидія йшла б у вигляді прямих виплат нужденним. У цьому випадку ефективність державних грошей підвищилася б. І за прямих виплат красти стало б набагато складніше.
Соціальна відповідальність держави не повинна перекладатися на бізнес. Вона має змінювати економічні умови ведення бізнесу у різних галузях. Вона не повинна змінювати ціни та впливати на них. Соціальна політика держави має бути прямою. І в такому вигляді соціальні витрати будуть ефективнішими.
Але в нас політики люблять захищати старі схеми, коли держава витрачає нібито на соціалку, припустимо субсидує проїзд у транспорті і витрачає мільярди. Але ось до звичайного водія маршрутки ці мільярди не доходять і відпрацьовувати він їх має власним коштом.
Нещодавно президент Володимир Зеленський їздив до США і повернувся з новиною, що Україна побудує АЕС за $30 млрд. Але в цій новині залишилося незрозуміло, а чи ці гроші будуть включені в тариф, хто заплатить ці 30 млрд і за якими рахунками. Ще цікавіше буде, якщо ці 30 млрд будуть у результаті позиковими, припустимо за допомогою євробондів під 6% річних. У цьому разі за це заплатить бюджет, і певною мірою ці гроші можна буде назвати соціальними видатками. Адже вони підуть на оплату «дешевих» тарифів.
Таких неефективних соціальних витрат, які йдуть не як соціальні, країна має дуже багато. Гроші в цьому всьому просто згоряють, тож і кінців не знайти.