Почну зі статистики: згідно з даними Центрального банку Швеції, оплата готівкою в країні за останні 10 років впала з майже 40% до 9%. Кількість операцій із банкоматами за останні 7 років зменшилася більш ніж утричі, тож АТМ масово демонтують, і наразі їх вже на 25% менше, ніж у 2014-му році. Термінали поповнення картки готівкою теж доведеться пошукати, — наприклад, у великих торгових центрах. Принаймні, так є у Мальмо, де я живу, а це третє за величиною шведське місто.
Як Швеції вдалося так швидко перейти до безготівкових розрахунків? Багато в чому, завдяки появі у 2012-му році сервісу миттєвих платежів та переказів Swish, який став зручною альтернативою фізичним грошам. Swish — «дитя» співпраці шести великих шведських банків, Центрального банку Швеції та клірингової системи Bankgirot. Від початку ця мобільна платіжна система використовувалася переважно для переказів між приватними особами за номером телефону, а також для розрахунків на невеликі суми — наприклад, на фермерських ринках. Для приватних осіб користування Swish безкоштовне, без жодних комісій. Це, плюс зручний мобільний застосунок, зробило послугу дуже популярною, особливо серед молоді. Є навіть дієслово таке — «свішонути» — тобто відправити гроші через Swish.
Читайте також: Милі та бонуси: мистецтво подорожувати безкоштовно
Сервіс швидко оцінили невеликі компанії, для яких цей варіант значно вигідніший, ніж встановлення й обслуговування терміналу: вони сплачують 1−3 крони за кожен отриманий платіж, плюс невелику річну плату. На квітень 2021 року налічувалося 7,9 млн користувачів Swish, при загальній кількості населення Швеції 10,2 млн людей.
Коронакриза лише посилила популярність безготівкових розрахунків, а подекуди стала безальтернативним варіантом: на початку пандемії значна частина магазинів та кафе повністю перейшла на оплату картками та гаджетами. Однак про повну відмову від готівки не йдеться: в центральному банку Швеції вважають, що люди мають право обирати зручний їм вид розрахунку. Фізичними грошима користуються переважно люди старшого віку й мігранти, а ще такі платежі популярні в малонаселених регіонах. До того ж обслуговування готівкою розглядається як опція на випадок кризи з відключенням електроенергії, відсутністю інтернету тощо.
Проте на ділі, в багатьох випадках розрахуватися готівкою неможливо або, принаймні, дуже незручно. Наприклад, у громадському транспорті приймаються лише безготівкові розрахунки та проїзні картки, за парковку теж не заплатиш паперовими грошима чи монетами. В деяких продуктових магазинах більшість кас працює лише на прийом карток чи оплату гаджетами.
Я живу й навчаюся у Швеції вже понад два роки, і загалом для розрахунків мені майже весь цей час цілком вистачало картки Revolut та картки чоловіка. Однак справа у тому, що більшість фінансових операцій у Швеції потрібно підтверджувати через BankID чи Mobil BankID, та й отримати доступ до багатьох сервісів із ними набагато легше. Коли я не змогла купити квиток на автобус у мобільному застосунку без підтвердження, я вирішила, що прийшов час відкрити рахунок у шведському банку.
Читайте також: Щаслива розсилка: як підкорити Латинську Америку та Європу
І тут я познайомилася зі шведським парадоксом: з одного боку, якщо в тебе є personnummer (персональний номер, аналог коду ІПН, який видається тим, хто має офіційний статус, наприклад, тимчасовий вид на проживання), то ти маєш повне право відкрити рахунок у банку. Однак, якщо ти не працюєш на шведського роботодавця чи не отримуєш регулярних виплат від держави на навчання чи дітей, або соціальну допомогу, зробити це непросто. З досвіду знайомих я знала, що комусь пощастило відкрити рахунок із 5-ї спроби, комусь — лише в сусідньому місті, а хтось скористався послугами більш толерантного до «безробітних» Forex Bank.
Мій процес затягнувся на понад місяць, але переважно через обмеження, пов’язані з ковідом: банки, які у Швеції, в принципі, працюють на прийом громадян декілька годин на день (ще й не щодня), пускали у приміщення лише обмежену кількість громадян. У моїй частині міста відділення всіх головних шведських банків розміщені по-сусідству, тож я просто «стукала в усі двері» підряд. В Swedbank зі мною були ввічливими й навіть дали анкету для відкриття рахунку, однак натякнули, що шансів його відкрити в мене мало. В Nordea відкрити рахунок відмовилися, поки не надам їм доказу надходження регулярних платежів. І лише потім я згадала, що мій чоловік вже кілька років обслуговується в SEB, тобто може виступити моїм поручителем і «джерелом» регулярних платежів.
Тож я й пішла у SEB, де мене записали на прийом через 3 (!) тижні. Коли до цього жив у країні, де відкрити картку можна дистанційно, просто завантаживши документи в смартфон, це таки трохи дивує. В день Х я пішла у банк в супроводі чоловіка, який підтвердив, що я щомісячно отримуватиму з його рахунку на свій фіксовану суму грошей. Це було записано в договорі. Процедура відкриття рахунку зайняла десь годину. Розмова велася шведською, але персонал також чудово володіє англійською, як і, в принципі, більшість шведів.
Питання, які мені задавали в процесі:
- Яка мета відкриття рахунку? Які операції здійснюватимуться з банківського рахунку?
- Яке ваше основне джерело доходу?
- Звідки, у якому розмірі й наскільки регулярно будуть надходити гроші?
- До яких країн здійснюватимуться операції? Чи планую я переказувати гроші на рахунки інших шведських банків?
- Чи приймаю я активную участь у політичній діяльності?
- Чи є я платником податків у якійсь країні (особливо цікавить США)?
Чому так багато питань? Згідно закону про заходи проти відмивання грошей та фінансування тероризму, банк має добре знати свого клієнта та розуміти, які банківські операції виглядають підозрілими саме у його випадку. У Швеції немає конкретної суми (принаймі, я не знайшла такої інформації), перевищення якої запускає механізм фінансового контролю — по суті, банки постійно моніторять транзакції, відслідковуючи незвичну поведінку. Особливо їх цікавлять поповнення депозитів та перекази за кордон, чи отримання таких переказів. В деяких випадках банк може запросити контракти, квитанції, рахунки та інші документи, які підтверджують мету операції чи джерело надходження коштів. Я знаю історію, коли людина, що мала офіційну зарплату в Швеції, переказувала кошти родині в Узбекистан (десь 1,5 тис. євро), і банк зажадав пояснення щодо мети переказу. На його закид, що це його гроші, в банку відповіли, що це гроші Швеції, якими він користується.
Не знаю, як у інших шведських банків, але SEB оформлює пакет послуг, який включає два типи рахунків — поточний (privatkonto) та ощадний (enkla sparkonto), дебетову картку, інтернет- і мобільний банкінг, а також BankID/Mobil BankID. Щомісячна плата за пакет становить 35 крон (приблизно 105 грн, тобто 1260 грн на рік). Відсотків на ощадний рахунок не нараховується, він потрібен для створення «фінансової подушки». Менеджер банку наполегливо радив щомісяця відкладати туди частину отриманих грошей. Кошти на ощадному рахунку знаходяться під гарантією держави.
Що стосується картки, то іноді новим клієнтам видають картку Maestro з магнітною стрічкою, але мені видали чіповану Mastercard — я не знаю, від чого це залежить, бо моїх уподобань не питали.
Банківська картка приходить поштою протягом тижня після відкриття рахунку, пін-код до неї приходить ще за кілька днів. Картку з овердрафтом, яку в Україні називають кредитною, тут не пропонують, однак опція отримати кредит є. Оформити справжню кредитну картку можна лише після того, як напрацюєш два роки кредитної історії. Інформацію про кредитну історію готує і надає спеціалізована компанія UC AB, яка збирає публічну інформацію від Шведського податкового агентства, а також кредитні дані від більшості фінансових установ. Споживач обов’язково отримує сповіщення про те, хто і коли дивився його кредитну історію.
До речі, Mobil BankID можуть не включати відразу в пакет — мій чоловік оформляв його самостійно, вже після відкриття рахунку. Мені запропонували включити, правда, якраз після підписання договору, тож довелося його перепідписувати. Користуватися Mobil BankID дуже зручно — просто відкриваєш додаток, вводиш пароль або підтверджуєш оплату чи вхід у свій кабінет відбитком пальця. Це дуже спрощує життя, адже не треба пам’ятати свої паролі від усіх сервісів або витрачати час на підтвердження через sms.
Наскільки я знаю, з відкриттям другої банківської картки проблем вже не виникає — «чужих» клієнтів із вже відомою історією радо зустрінуть будь-де.