Пострадянський синдром
Ми вийшли з СРСР, де мало хто знався на тому, які податки і яким чином треба платити. Оскільки легального бізнесу не існувало, не було й податкового планування.
В часи хаотичного капіталізму 90-х питання сплати податків також насправді нікого не цікавило — потрібно було вижити будь-якою ціною, і, бажано, не ділитись прибутками із державою.
Податкова адміністрація в очах підприємців усіх калібрів, особливо малого і середнього бізнесу (МСБ), набула потроху іміджу карального органу (на жаль, він досі не змінився).
Відшукувати і знаходити різноманітні способи несплати податків для бізнесів усіх розмірів стало «робінгудством». Тоді ж з’явився вислів «податки платить тільки боягуз».
Сьогодні реноме послідовного неплатника податків вже не є чимось геройським, ухилення від податків — вже не «робінгудство», а партизанщина. І це явище теж скоро має зникнути — такі тенденції в цивілізованому світі.
Що потрібно зробити, аби сплата податків, а не схеми ухилення, в Україні стала нормою? Насправді, нічого нового — зміни у законодавстві і адекватне сприйняття фіскальних органів, що теж залежить від законодавчих змін.
Читайте також: 30 років незалежності України: Чи стали українці жити заможніше
Як перетворити податкову на свого друга
У суспільстві залишається насторожене, часто негативне ставлення до податкової, яке сформувалося ще у 90-х.
І, на жаль, ані зміна назви, ані будь-які інші дії керівників ДФС не вплинули на ставлення платників податків: і ФОПів, і великих компаній.
Податкова — все ще ворог, який все забирає і нічого не віддає. Чи можна знайти прийнятний вихід? Найкращий, на мою думку, шлях — європейський: максимальна прозорість роботи, діджиталізація, мінімум особистого контакту із податковими інспекторами.
Це дозволить скоротити їхній штат і створити більш адекватні відносини фіскальних органів і бізнесу. А це, погодьтеся, важливо — нехай не симпатія, але адекватне сприйняття і готовність до співробітництва.
Створити систему, в якій не сплачувати податки для МСБ буде економічно невигідно і недоцільно — завдання підвищеної складності, «із зірочкою», але не нездійсненне.
Варто подивитися на те, як перетворюється податкове законодавство у наших сусідів. Це не питання створення велосипеду, а питання досвіду, який можна застосувати до ситуації в Україні.
Читайте також: Податки з інвестактивів: скільки платимо з купівлі-продажу акцій та дивідендів
Які законодавчі зміни потрібні
- Переведення ФОПів у загальне податкове законодавство.
- Створення механізму, за яким несплата податку на прибуток фізичних осіб буде дорожчою, ніж сплата.
- Перегляд податку на прибуток, на репатріацію.
Чим прозоріша система, тим менше пільг й менше порушень.
Я не проти фізичних осіб-підприємців. Я проти тих схем ухилення від податків або суттєвого їхнього зменшення, в яких так чи інакше задіяні ФОПи. Проти системи «скруток», яка, на жаль, багато років паразитує на нашій економіці.
«Скрутки» — не «робінгудство» і не партизанщина. Це те, що систематично послаблює і не дає розвиватися економіці України.
Коли мені говорять про те, що «скрутки» в Україні неможливо перемогти, я сперечаюся, адже це те саме, коли хворий кричить — хочу бути здоровим, але не хочу лікуватись.
Безумовно, багато залежить від стану економіки. Цілком можливо створити систему, коли платити ПДВ буде вигідніше, ніж розробляти схеми його мінімізації.
Проблема «скрутчиків» є багато у чому проблемою людського фактору наших фіскальних органів. Для чого це використовується? Часто для того, щоби легалізувати контрабанду.
Вважаю, що об'єднання податкової і митниці — єдиний правильний шлях, оскільки ці два відомства займаються одним і тим самим по суті — стягненням податків. Між ними не повинно бути тої конкуренції, що є зараз. Система, що об'єднана в один фінансовий вузол — правильна система.
Майже створено Бюро економічної безпеки, і це чудово. Об'єднати його із фінмоніторингом — теж непогана ідея, тому що фінмоніторинг — більш глобальний наглядовий орган, ніж фіскальна служба.
Читайте також: Через 5 років заощадження можуть перетворитися на фантики: що з цим робити
Європейський досвід
Щоб далеко не ходити, візьмемо дружню до нас Литву. Що там відбулось свого часу? З'явилась фінансова поліція, яка зобов`язала банки розкривати інформацію про транзакції резидентів.
Далі фінполіція, де працюють досить розумні люди, розробила алгоритм-трафарет, який можна накласти на будь-яку транзакцію. Якщо вона випадає за межі цього трафарету, це привід подивитись на неї уважніше.
І податкові перевірки вже непотрібні. На перший погляд, простий шлях, але щоби його почати, Литві теж знадобився час. А щоби підтримувати — воля й сили не відступати.
Скоро почне роботу Верховна Рада, яка працюватиме над законопроєктом № 5600, який вже викликав чимало суперечок. Треба готуватись до жорстоких дискусій. Хтось буде саботувати прийняття змін, хтось — шукатиме компроміси.
До чого прийдемо у підсумку? Дуже сподіваюся, що здоровий глузд переможе жадібність, і Україна наблизиться до прозорих процесів та високотехнологічних моментів, пов’язаних із податковим плануванням.