За його словами, ціна на ці добрива була значно нижчою за європейську: «Напевно, непогано для аграрія. Але це та ситуація, коли одна деформація призводить до іншої деформації. Зниження ціни на ринку для хіміків тягне мінус по виручці, брак грошей на технічне переозброєння, відсутність грошей на інвестиції. Короткостроковий ефект від низької ціни змінюється уповільненням усієї економіки».
Гольченко зазначив, що більшість українських виробників вже говорять про ризики скорочення виробництв. Він також попередив про можливі негативні наслідки для аграріїв.
«Зараз білоруські виробники добрив під санкціями США і під секторальними санкціями ЄС. Відповідно, українські компанії з американським або європейським капіталом, або фінансуванням повинні припиняти закупівлі білоруських товарів інакше вони порушують процедури комплаєнс… Це системне питання по „добровільному“ звуженню ринків реалізації сільгосппродукції. Система санкцій США і ЄС працює так, що при імпорті продукції виробник повинен бути „чистим“ і дотримуватися вимог санкційних обмежень країни імпорту», — вважають в Союзі хіміків.
На їхню думку, адекватної реакції України на зростання підсанкційного демпінгового білоруського імпорту поки немає. Одночасно з цим, за оцінками Гольченко, з боку Білорусі відбувається дискримінація українських виробників.
«Протягом останніх п'яти років Україна отримує лише преміальну (найбільш високу ціну) на хлористий калій білоруського державного монополіста — Білоруськалій. Для України ціна на нього на 15−20% відсотків вище, ніж для інших країн. Хлористий калій є сировиною для виробництва NPK. NPK в Україні виробляють „Сумихімпром“ та „ДЗМД“… Такою ціною… двох українських виробників фактично видавлюють з внутрішнього ринку», — розповів він.
Тому, ще у березні 2021 року Союз хіміків подав до Мінекономіки антидискримінаційну заяву по хлористому калію в інтересах «Сумихімпром» та ДЗМД.
«Ми просимо ввести обмеження на імпорт білоруських NP добрив на тій підставі, що Білорусь нас дискримінує по хлористому калію… Обмеження дозволять частково повернути український ринок складних добрив українським виробникам… Це питання обговорювалося на широкій зустрічі в Мінекономіки. Була продуктивна дискусія з аграріями, з представниками ключових асоціацій, УКАБ і ВАР. Вони готові нас підтримати… В обмін на квоти ми пропонуємо ввести benchmark — добровільні цінові обмеження… По суті хімічні підприємства дають гарантії, що їх відпускна ціна не буде підніматися вище цієї планки», — каже Ігор Гольченко.
При цьому українські хіміки вже планують інвестиції, щоб виконати нові європейські вимоги Green Deal по скороченню викидів СО2. Зокрема, за ініціативи СХУ та ФРУ в Мінекономіки відбулася зустріч, де обговорювалися превентивні кроки, які дадуть можливість українській хімічній індустрії підготуватися під нові екологічні вимоги з урахуванням описаних економічних чинників.
Як сказав Ігор Гольченко, «хочеш торгувати на європейському ринку — дотримуйся екологічних вимог, інвестуй в скорочення викидів. Інакше — платиш карбоновий податок… Розмір карбонового податку буде таким, що підприємству вигідніше все ж модернізувати виробництво і знизити викиди». Він зазначив, що в якості базового для хімії азотних добрив розглядається варіант поступового переходу на так званий «зелений аміак».