Заступник голови НБУ, юрист Ярослав Матузка, який не так давно курує наглядову вертикаль регулятора замість опальної Катерини Рожкової, зустрічає журналіста «Мінфіну» у супроводі двох працівників пресслужби.
Він декларує бажання провести відверту розмову, але тут же посилається на існуючі обмеження через банківську таємницю. З подачі «Мінфіну» спілкуємося державною мовою. Пан Матузка не дуже багатослівний. Інколи лунають ремарки на кшталт «це ми уточнимо». Легко вкладаємося у 45 хвилин.
Під час узгодження матеріалу, що тривало майже тиждень, деякі відповіді були істотно скориговані. Але загалом текст відповідає змісту та духу розмови.
Про призначення
Конкурс з відбору голови Приватбанку заблокований через суд. Водночас головним претендентом на посаду вважається Герхард Бьош, нині перший заступник голови Райффайзен Банку Аваль. Він звільняється 30 квітня. Як виглядає ситуація формально і реально?
З точки зору НБУ, формальний і реальний стан справ навколо призначення повністю співпадають, оскільки ми не втручаємося у процедуру проведення конкурсу. Нацбанк підключається вже на стадії погодження кандидата на посаду. Так, ми занепокоєні щодо постійних оскаржень конкурсів не тільки по Приватбанку. Це питання комплексне, і ми вбачаємо у цьому певний наступ на реформу корпоративного управління, запроваджену раніше.
Конкретно у випадку Приватбанку, НБУ — учасник справи, ми координуємося з юристами інших команд, зокрема, Кабміну та самого Привату. Ми вважаємо їхню юридичну позицію достатньо сильною, і тому очікуємо розблокування конкурсу вже найближчим часом.
Ви, як виходець з Привату, якої думки про кандидатуру пана Бьоша?
Прийнятність кандидатури визначає наглядова рада, якій держава довірила управління банком. Крапка.
Тобто, ви не підтверджуєте й не спростовуєте…
Про пана Бьоша я чув з преси. Офіційно чи неофіційно від представників Приватбанку нам це прізвище не озвучувалось. Скажу більше: під час переговорів та конференц-дзвінків з Приватбанком ми починаємо з домовленості не обговорювати жодних прізвищ. Це прохання ініціює наша сторона, і ми вдячні колегам з Привату за розуміння.
Нещодавно НБУ не затвердив кандидатуру Дмитра Буца (до речі, вихідця з Нацбанку) на посаду головного ризик-менеджера Ощадбанку. Наскільки часто доводиться відмовляти? Які причини найпоширеніші?
Саме цей факт красномовно підтверджує незалежність позиції НБУ: для нас немає значення, де раніше працював кандидат, хто він, що за людина. Ми оцінюємо профпридатність і ділову репутацію кандидата. Вони проходять відповідне тестування. Рішення щодо пана Буци ухвалене комітетом з питань нагляду за участі та обговорення інших членів правління. Це колегіальне рішення, яке я вважаю виваженим і об'єктивним.
Загалом не сказав би, що нам доводиться часто відмовляти кандидатам, але такі випадки трапляються.
Можете навести кілька останніх прикладів?
Дещо неетично говорити про людей та про причини відмов. Але певні випадки лунали у публічній площині, зокрема, щодо наглядової ради того ж Ощадбанку у 2019 році. Це звичайний процес у межах встановленої процедури: тестування, співбесіда, оцінка профпридатності.
А що з «дискваліфікованими» банкірами, які колись керували збанкрутілими банками?
У нас є випадки «відбілення» ділової репутації такими особами.
За півтора роки змінилися керівники 9 з 10 найбільших банків. Чим пояснюється висока плинність банківських топ-менеджерів останнім часом?
Ми не вбачаємо у цьому якоїсь системної закономірності. Відбувається звичайний процес оновлення управлінських команд. Ми дивимося на корпоративне управління загалом, а не на окремі кадрові ротації.
Читайте також: Кадрове перезавантаження: за півтора року топ-менеджери змінилися в 9 з 10 найбільших банків
Про банки Тігіпка
Проясніть актуальну ситуацію з власниками Промінвестбанку (ПІБ). На сайті НБУ зазначається, що ним досі володіє російський ВЕБ. До чого тоді компанія Фортіфай?
Давайте з самого початку. Структури Коломойського виграли у Європі арбітраж щодо активів, втрачених у Криму, і легалізували це рішення в Україні. Тепер вони намагаються задовольнити свої претензії, використовуючи російські активи. ПІБ — це приклад однієї зі спроб. У зв’язку з рішенням українського суду державною виконавчою службою проводився конкурс з продажу акцій Промінвестбанку. Він відбувся, перемогла компанія ФК «Фортіфай». Національний банк не погодив набуття істотної участі. Тому акції ПІБ не перейшли на нового власника. Тобто, формально «Фортіфай» так і не стала новим власником.
А чому ж тоді пан Тігіпко хотів купити ПІБ через «Фортіфай», якщо вона не володіла банком?
Я не можу розкривати структуру цієї угоди, але пан Тігіпко опосередковано хотів набути у власність Промінвестбанк, проте НБУ не погодив таке набуття.
Були чутки, що за «Фортіфай» стоять люди пана Коломойського…
Не можу розкривати структуру угоди, але особисто Коломойського там ми не бачили.
Які подальші перспективи ПІБа?
Сьогодні банк не здійснює активної діяльності на ринку банківських послуг. У разі наявності підстав до банку будуть застосовані заходи впливу, передбачені чинним законодавством.
Кому б Нацбанк дозволив купити ПІБ?
Особі або компаніям, які мають підтверджені джерела доходів, бездоганну ділову репутацію та угоду, що структурована відповідно до законодавства.
У випадку з відмовою пану Тігіпку, проблема лежить більше на боці покупця чи на проблемному стані активу?
Були питання до фінансового стану компанії «Фортіфай» та порядку придбання нею акцій ПІБу.
Колись Сергій Тігіпко сам зізнався, що у НБУ були питання до занадто високих темпів зростання Таскомбанку. Інший його банк — Універсал — за минулий рік наростив чисті активи майже удвічі. У банку нам відповіли, що поки жодних аналогічних побажань з боку НБУ не надходило…
Активи Універсал Банку зростають переважно за кошт споживчого кредитування. На сьогодні цей банк дотримується нормативів, але ми уважно стежимо не тільки за ним, а й за усіма банками, що працюють у цьому сегменті. Цього року, як і в попередні, під час проведення стрес-тестування особлива увага буде приділена роздрібним портфелям банків. Крім того, ми підвищили ваги ризику для сегменту роздрібного кредитування.
Універсал зростає завдяки monobank, який не є підопічним НБУ. Чи не вбачаєте потенційних ризиків у цьому?
Банк використовує IT-платформу monobank для роздрібного бізнесу. Ми ретельно стежимо за збільшенням роздрібних портфелів банків. У разі ідентифікації навіть потенційних ризиків, ми у межах ризик-орієнтованого нагляду адресуємо ці проблеми банку.
Уявімо ситуацію, що власники віртуального банку «побили горщики» з власниками Універсалу. Тим більше, що група ТАС вже запустила власний віртуальний банк… Що буде, якщо виникне конфлікт, і цей тандем розпадеться? На кону вже понад 15 млрд грн депозитів, залучених віртуальним банком!
Я б не хотів фантазувати про можливий розрив відносин. Але навіть у такому разі, вони ж не запакують гроші у мішок і не зникнуть з ними. Для нас monobank — це, насамперед, продукт Універсал Банку. Саме до нього ми висуваємо вимоги, з нього та його власників будемо запитувати у випадку виникнення якихось проблем.
Цікаво, а чи є в НБУ угода між mono та Універсалом, де прописано, як проходитиме можливе розлучення?
Наскільки я розумію, компанія «Fintech Band» просто надала права на користування своїм продуктом Універсал Банку. Тобто усі ризики несе банк. Я не бачу у такій співпраці якихось проблем, крім тих, що можуть виникнути з Універсал Банком.
Читайте також: За рахунок чого зростають банки Сергія Тігіпка
Про нормативи та регуляції
Рік тому НБУ впровадив довгострокове рефінансування банків для кредитування економіки та підтримки ліквідності. Практика свідчить, що значна частина залученого «рефінансу» йде на купівлю ОВДП. Фактично банки заробляють на державі. Це нормально?
Запровадження цього інструменту пов’язане з очікуваннями негативних наслідків пандемії. З метою мінімізації системних ризиків НБУ запровадив ці інструменти. Звичайно, це дозволяє заробляти банкам на перерозміщенні цих коштів в ОВДП. Але за кредитами рефінансування ставка плаваюча, тому банки мають зважувати ризики. З початку цього року попит на довгострокове рефінансування значно зменшився.
Останнім часом намітилася стійка тенденція перетоку коштів фізосіб зі строкових вкладів на рахунки до запитання. Як на це дивиться нагляд?
Нагляд на це дивиться з точки зору ліквідності та ефективності бізнес-моделі банку. Ці елементи є частиною оцінки SREP, на підставі якої нагляд надає рекомендації банку та здійснює відповідні наглядові дії для захисту інтересів вкладників та кредиторів. Запровадження нового нормативу ліквідності — NSFR — стимулюватиме банки зменшити розриви у строковій структурі активів та зобов’язань.
До речі, нещодавно банки мали почати звітувати за цим нормативом. Чи всі вкладаються?
Запровадження нормативу проводиться поступово. Так, із 1 квітня банки мають дотримуватись його значення на рівні 80% зі збільшенням нормативного значення в майбутньому до 100%.
На сьогодні в системі тільки один банк не може дотримуватись нового нормативу. Цей банк не створює системних ризиків та майже не має зобов’язань перед кредиторами і вкладниками. У разі неприведення діяльності до нормативних вимог, ми будемо застосовувати відповідні заходи.
На початок березня було 9 банків, які досить давно не дотримуються різних нормативів. Які санкції вживаються до порушників?
Важливо те, що основні нормативи капіталу та ліквідності виконують абсолютно усі банки. Справді, у декількох банків є проблеми з дотриманням нормативів кредитного ризику (Н7 та Н9). Такі банки мають індивідуальні плани входження у нормативи.
У Приватбанку і Ощадбанку є проблема з нормативами валютної позиції. Вона пов’язана з капіталізацією цих банків так званими індексними ОВДП, які прив’язані до валютного курсу. Ці банки також мають індивідуальні плани.
На рівні їхніх наглядових рад і Мінфіну триває діалог щодо заміни індексованих ОВДП на гривневі, що автоматично вирішить проблему.
Порушників нормативів можна вважати претендентами на банкрутство?
Ні, на сьогодні немає жодного банку, який би був віднесений Нацбанком до категорії проблемних.
Читайте також: Здаємо нормативи: які банки насилу виконують вимоги НБУ
Ваша колега Катерина Рожкова нещодавно заявила про наявність десяти банків без чіткої бізнес-моделі. Чи означає це, що вони — кандидати на виведення з ринку?
Питання бізнес-моделі — це питання ефективності роботи цих банків, як правило невеликих. Вони знаходяться у пошуку власної ніші. Бізнес-модель банку повинна забезпечувати достатній рівень капіталу та ліквідності. Підстави для визнання банку неплатоспроможним визначені законом про банки. За наявності цих підстав Національний банк ухвалюватиме відповідні рішення.
Що буде, якщо ці банки так і не знайдуть себе?
Треба розглядати індивідуально кожен випадок. Але це питання акціонерів. На сьогодні є чимало інструментів цивілізованого виходу з ринку: вони можуть злитися з іншими, самоліквідуватися, здавши ліцензію.
Які очікування від результатів стрес-тестування банків? Можливі несподіванки?
Оцінка стійкості банків вже розпочалася. Ми фокусуємося на оцінці якості активів банків, зокрема, реструктуризованих внаслідок минулорічної кризи. Також буде проведена оцінка вартості нерухомого майна, що складає непрофільні активи банків. Після цього відбудеться стрес-тестування 30 банків, які сукупно становлять понад 90% активів усього сектору. Результати очікуються тільки наприкінці року. Ми їх офіційно оприлюднимо.
Нещодавно ви повідомили про проблеми на страховому ринку. Який вплив це матиме на клієнтів?
У нашому фокусі опинилися 46 компаній, які не дотримуються нормативів, про що їм було спрямовано відповідні акти. Ще 15 СК взагалі не звітують НБУ. Деякі не звітували й попередньому регулятору.
На компанії, що порушують нормативи, припадає тільки 5% від загалом сформованих страхових резервів. Тобто, розмір їхніх зобов’язань перед клієнтами невеликий. Якогось суттєвого впливу на ринок не передбачається. Ми вже призупинили дію ліцензій 7 СК.
Не хочу забігати наперед, процес аналізу небанківського ринку триває, найближчим часом громадськість побачить результат.
Про фінмоніторинг
Чи залишилися на ринку банки, які займаються «обналічкою» та відмиванням брудних коштів?
Такої ситуації, що спостерігалась у 2014−2015 роках зараз, звичайно, немає. Комітет експертів Ради Європи з оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (MONEYVAL) дуже високо оцінив наші реформи у цій царині. Системних відмивань коштів ми не спостерігаємо.
Приватні клієнти банків стикаються з проблемами в обслуговуванні через фінмоніторинг. Чи можете назвати чіткі критерії віднесення операцій до категорії підозрілих?
Україна поступово реформувала систему фінансового моніторингу. Зміни законодавства, ухвалені минулого року, гармонізують вимоги до клієнтів з питань «фінмону» з міжнародними стандартами та практикою. Але загальний підхід тут один: ваші витрати мають співпадати з вашими офіційними доходами. Коли банки бачать якісь відхилення, нестандартні ситуації, наприклад, надходження великого обсягу коштів з невизначених джерел, то просто запитують додаткову інформацію. Якщо є підозри, можуть блокувати такі операції, відмовити в обслуговуванні.
Невизначені джерела — це що, наприклад?
Наприклад, на карту фізичної особи надходить по кілька платежів на день по 2, 3 та 5 тис. грн виручки за товар, реалізований десь на olx.
Це нехарактерна діяльність для звичайної фізособи. Якщо це картка ФОП — нема питань.
А якщо фізособа розпродає непотрібні речі, що накопичилися… Де лежить ця межа «підозрілості»?
Банки застосовують ризик-орієнтований підхід. Якщо вони бачать нехарактерні надходження, то для початку зазвичай просто запитують додаткову інформацію. Можливо, деякі фінустанови для уникнення ризиків відразу блокують. Але вони мають з’ясувати джерела надходжень, їхній характер, походження коштів, і вже на підставі цієї інформації ухвалювати рішення. Якщо людина продає майно з квартири, це ж не може відбуватися систематично.
Якщо фізична особа веде мікробізнес, не будучи ФОПом, а кошти збирає на картку, яке до цього діло «фінмону»? Це ж має бути питанням податкової!
Для банку першочерговим є джерело походження коштів, відповідність операцій суті діяльності клієнта. Подібні надходження можуть трактуватися як такі, що надходять з непідтверджених джерел. Якщо фізособа не є ФОПом, то це доходи від незаконної підприємницької діяльності.
Про інтерес до банків
Нещодавно НБУ дав добро Томашу Фіалі на купівлю Юнекс Банку. Чи часто потенційні інвестори звертаються по дозволи на придбання вітчизняних банків?
Запити періодично надходять, але я б не сказав, що стоїть черга охочих. Взагалі ця інформація конфіденційна, не маю права її розкривати, якщо цього не зробили самі заявники. У зазначеному випадку угода була публічною.
Ми говорили про ПІБ. А що по російському Сбербанку?
Заявок на його купівлю немає.
Була інформація про можливу купівлю Альфа-Банком невеликого Ідея Банку. Відповідні документи надходили до НБУ?
Польські власники Ідея Банку справді шукають покупця на нього. Але поки що у нас немає жодної заявки на його купівлю. Польський банк Ідея, який належить Лешеку Чарнецькому, став неплатоспроможним і був приєднаний до польського банку з державним капіталом — Pekao. Український Ідея Банк не потрапив під цю угоду, оскільки ним володів не польський банк, а холдинг, який контролюється паном Чарнецьким, щодо ділової репутації якого тепер є питання.
Якщо не знайдуть покупця, це може бути проблемою?
Так.
Особисті фінанси
Згідно з декларацією за 2020 р., ваша дружина має депозити на суму більше 50 тис. євро у грецькому банку. Тамтешні банки надійніші за українські?
Це — не строкові депозити, а поточні рахунки з від'ємною ставкою. Тобто ми ще й доплачуємо за зберігання коштів. У нас є нерухомість у Греції. Купуючи її, ми використовували для розрахунків грецький банк і ці кошти залишили на операційні витрати, а також витрати, пов’язані з нашим перебуванням там під час відпусток. Можна сказати, дружина сформувала таку собі «заначку».
Доволі симптоматично, що головний «наглядач» банківської системи тримає $90 тис готівкою. Чому?
А чому ж ви не згадуєте про кошти, які перебувають на депозитах у вітчизняних банках? На мій погляд, говорити про якусь недовіру до наших банків у цьому випадку просто недоречно.