«За» законопроєкт проголосували 279 народних депутатів.
Що пропонує закон
Закон визначає, що фінансовий лізинг — це вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору на строк та за плату передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу:
• майно, що належить лізингодавцю на праві власності та було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем,
• майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов.
Державне регулювання та нагляд на ринку фінансового лізингу здійснює Національний банк.
Закон також визначає об'єкти фінансового лізингу. Таким об'єктом може бути майно, визначене індивідуальними ознаками та відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого законом не встановлено обмежень про передачу його в лізинг.
При цьому не можуть бути об'єктами фінансового лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також об'єкти, визначені частиною другою статті 3 закону «Про оренду державного та комунального майна».
Законом прописаний єдиний порядок регулювання відносин, пов'язаних з фінансовим лізингом і окремих його видів та форм. Встановлено чіткі вимоги до форми договору фінансового лізингу та істотні умови договору фінансового лізингу.
Читайте також: Ринок небанківського лізингу очікує зміни: Капітал 3 мільйони та ліцензія фінкомпанії
На що впливатиме закон
Ухвалений закон дозволить істотно розширити використання лізингу як альтернативи довгострокового фінансування придбання транспорту, обладнання, іншої техніки та нерухомості.
Нагадаємо
4 лютого 2020 року Верховна Рада схвалила цей законопроєкт за основу у першому читанні.