Українці, які виїхали на заробітки в інші країни, по суті, є чи не найбільшою галуззю економіки країни, порівнянною із сільським господарством. І при скасуванні безвіза ця галузь економіки може втратити свою третю частину. Це забере у країни до $10 млрд зовнішніх надходжень валюти. А це, у свою чергу, вдарить буквально по всім економічним показникам, по платіжному і торгівельному балансу, внутрішньому обороту товарів і послуг та дуже сильно підвищить соціальну напругу в суспільстві.

Чому це може статися, можна пояснити так.

Скільки грошей переказують заробітчани…

За даними НБУ, у 2019 році трудові мігранти переказали в країну $ 12 млрд. За даними Мінсоцполітики, у 2018 році 3,2 млн українців працювали за кордоном на постійній основі, а з урахуванням сезонних і тимчасових робіт, всього від 7 до 9 млн осіб були учасниками цього процесу. І якщо працю всіх цих людей перерахувати у трудові місяці, то 3,2 млн українців, які працюють на постійній основі, на рік відпрацьовують за межами країни 38 млн місяців. Плюс до цього, до 5 млн українців, які працюють тимчасово, в сукупності відпрацьовують до 20 млн трудових місяців на рік, якщо в середньому вони працюють по 4 місяці на рік.

В цьому випадку всі українські трудові мігранти на рік відпрацьовують 58 млн місяців за межами країни, тобто отримують 58 млн місячних зарплат. Якщо цю цифру порівняти з даними НБУ за переказами від трудових мігрантів в розмірі $12 млрд, то виходить, що люди в середньому працюють всього за $206 на місяць. Тобто люди залишають свою зону комфорту і їдуть за кордон для того, щоб привезти додому всього $206 на місяць.

Для мене, наприклад, абсолютно очевидно, що така цифра абсолютно невірна і люди за такі гроші не будуть працювати. У реальності люди привозять в країну набагато більше і середня цифра, скоріше, близька до $500 на місяць, а можливо, і більше. Адже в тому ж ЄС €800 — це чи не найнижчий показник зарплат. А багато українців працюють за межами країни давно і вже мають досвід, навички, кваліфікацію і заробляють €1,5-2 тис. на місяць і більше. І хоча високі заробітки не у всіх, але ці високі зарплати впливають на загальну середню величину. І якщо навіть у масі люди привозять в країну по $400-450 на місяць, то за рахунок тих, хто заробляє багато, середня величина явно підвищується до $500 на місяць і вище. А якщо це так, то загальний обсяг переказів в країну складає близько $30 млрд на рік, а ймовірно, навіть і більше, а не $12 млрд, як оцінює держава.

Читайте також: Статистика помиляється. Скільки валюти заробітчани привозять в Україну насправді

А якщо врахувати кеш…

Причина, через яку реальна цифра переказів відрізняється від того, що фіксується державою, досить проста. Держава не може врахувати кеш, який люди везуть у своїй кишені. Адже якщо людина, відпрацювавши за кордоном, везе назад, припустимо $ 2-3 тис., то вона просто везе їх у вигляді готівки і їй не потрібно їх декларувати. Врахувати і порахувати цей потік просто неможливо. І цей потік надходжень валюти в країну просто не рахується.

Ці цифри, звичайно, не можна вважати точними, і вони є моєю оцінкою. Але я думаю, що цифра за переказами в обсязі $30 млрд явно більше відображає реальність, в порівнянні з офіційною оцінкою у розмірі $12 млрд. Ці цифри можна оцінити також з іншого кута зору.

Наприклад, у 2019 році по балансу експорту та імпорту товарів і послуг країна мала дефіцит в розмірі $12,5 млрд. Тобто країна імпортувала більше, ніж експортувала. І тут є дивина! Адже країни з економікою, що розвивається, зазвичай мають торговий профіцит у своєму балансі. Тому що саме цей профіцит і покриває відтік капіталу з країни. Але Україна, згідно з офіційними даними, унікальна країна, у якій є і відтік капіталу, і одночасно дефіцит торгового балансу. Тобто 2 + 2 = 5!

Але якщо припустити, що приплив грошей від мігрантів становить не $12, а $30 млрд, то все встає на свої місця. В цьому випадку 2 + 2 буде дорівнювати 4. Тому що невраховані $18 млрд кеша повністю покриють і дефіцит торгового балансу, і гроші ще залишаться для покриття відтоку капіталу.

Читайте також: Куди подінуться наші заробітчани після карантину

Жахіття скасування безвіза

А тепер уявіть, що безвіз скасовується, і частина трудових мігрантів вже не зможе працювати в ЄС, як раніше. Ті, хто працює в ЄС на постійній основі, у більшій частині вирішать питання з документами і отримають візи. Але серед цих 3,2 млн будуть і втрати, адже порушиться динаміка процесу. Адже коли мова йде про мільйони людей, то працює статистика. А в ній ті, хто працював вчора, йдуть на пенсію або просто припиняють працювати, а натомість на їх місце приходить нове покоління.

З безвізом людям було простіше знайти постійну роботу, простіше адаптуватися до переїзду, а без безвіза людям буде складніше все це зробити. Загальний потік нових людей, які будуть поповнювати ряди трудових мігрантів, які працюють за кордоном на постійній основі, буде зменшуватися. А через це нешвидко, з роками, загальне число людей, що працюють там, теж буде скорочуватися. У перший рік скасування безвіза втрати можуть бути несуттєві в розмірі 100 тисяч робочих місць. Але в розрізі п'яти років ці втрати можуть скласти і півмільйона робочих місць.

Що ж стосується маятникової трудової міграції, тобто тих 5 млн осіб, які працюють сезонно або тимчасово, то тут скасування безвіза стане справжньою проблемою. Адже саме безвіз, в основному, і використовується людьми для тимчасових робіт. І тут втрати будуть величезними, адже для тимчасової зайнятості людям часто недоцільно і дорого займатися оформленням документів в рамках звичайного візового режиму. І можна припустити, що з 20 млн місяців, які відпрацьовуються в рамках тимчасових робіт, залишиться тільки 5 млн, а 15 млн буде втрачено.

Загалом, якщо безвіз буде скасований, то в грошах країна може втратити третину валютних надходжень, які привозять заробітчани. І якщо виходити з моєї оцінки, що трудові мігранти привозять в країну близько $30 млрд на рік, то потенційні втрати від скасування безвіза можуть скласти $10 млрд на рік. А такі втрати рівносильні повній зупинці металургійного комплексу країни, з падінням показників експорту металургів до нуля. $10 млрд втрат зовнішніх надходжень сильно зіпсують показники торгового і платіжного балансу. Але це ще не все.

ККД грошей мігрантів

$10 млрд — це просто цифра і в загальному потоці валютних надходжень в країну вона не така велика, щоб бути критичною. Але важливо розуміти, що ті гроші, які привозять в країну люди, майже повністю потрапляють в економічний обіг. Адже люди привозять їх, щоб витрачати всередині країни, і витрачають їх. І для економіки у грошей мігрантів, якщо можна так висловитися, дуже високий коефіцієнт корисної дії. Адже за багатьма іншими статтями зовнішніх надходжень ефект для економіки не такий великий, оскільки буває так, що гроші, наприклад, від експорту чогось надходять і не витрачаються всередині країни, а відразу ж ідуть або на оплату чогось за межами країни, або відразу трансформуються у відтік капіталу. Тобто на папері гроші є, але по факту в економіці країни їх немає.

Гроші трудових мігрантів, навпаки, хоч у більшій частині і відсутні на папері, за фактом повністю вливаються в економічний обіг всередині країни. І якщо цей потік первинних грошей і первинного попиту, створюваного ними, впаде, то слідом за мультиплікативним ефектом впаде і все інше. Адже всі ці гроші працюють на «землі», а не в «повітрі».

Плюс до цього треба розуміти, що скасування безвіза з ЄС торкнеться величезної кількості людей, і причому тих людей, для яких доходи від трудової міграції дуже важливі, адже люди їдуть на заробітки не від хорошого життя. А це загрожує дуже сильним зростанням соціального невдоволення в суспільстві.

Але в цьому всьому є важливий момент. Все, що написано вище, це опис фактора «якщо скасують». І я дуже сподіваюся, що цього «якщо» не настане, тому що така дія не вигідна ані Україні, ані ЄС.

Читайте також: Що чекає трудових мігрантів у 2020 році