Олена Сукманова, партнер Sayenko Kharenko

Чому рішення судитися з боржником приймається в останню чергу? Цьому є тисячі причин. Поганий мир кращий за добру сварку, нам ще працювати, можливо, з ними, в суді все можна купити, суд затягнеться, витрати на адвоката і судові збори, і, нарешті, ніхто не гарантує, що навіть після рішення суду з контрагента можна буде щось небудь реально отримати. І останній аргумент самий вбивчий з точки зору кредитора! Роками в державну виконавчу службу накопичуються виконавчі провадження, які неможливо виконати в зв'язку з відсутністю майна у боржника. При цьому ні для кого не секрет, що багато власників таких «незаможних» компаній-боржників продовжують вести досить успішний бізнес.

Коли все переговори проведені, нерви на межі, а майна вже немає, справа передається в юридичний відділ для стягнення заборгованості. Власники бізнесу, які сподіваються на судове диво, чують у відповідь від своїх юристів: «Ну що ж ви раніше-то не прийшли? Адже тут уже нічого немає! » Інша частина власників розуміє, що потрібно просто формально пройти цю процедуру для благополучного списання збитків. І ось тут виникає вічне питання! А що пішло не так і головне — чи можна було уникнути збитків і зробити щось по-іншому?

Я не буду зараз вдаватися в міркування з приводу необхідності перевіряти позичальника, моніторити його бізнес і оцінювати ризики. Все це, швидше за все, ви і так добре робите. Я хочу поговорити про ситуацію, коли перед вами великий позичальник (боржник), який не збирається вам платити або збирається зробити це в самому мінімально допустимому, з його точки зору, розмірі. Наша практика підтверджує, що прямолінійні суди тут дійсно майже не працюють. А що може спрацювати?

Особистий дискомфорт керівника, власника або бенефіціара

У європейській юридичній практиці є так звана доктрина «зняття корпоративної вуалі». Її батьківщина — Великобританія. Вперше принцип обмеження відповідальності між корпорацією і фізичною особою був сформульований в прецедентному рішенні 1897 року по справі Salomon v. F.Salomon & Co Ltd (компанія, яка до сих пір випускає спортивні товари). Суть справи полягала в тому, що, не впоравшись з фінансовими зобов'язаннями перед кредиторами, компанія збанкрутувала, а її майна не вистачало, щоб покрити всі борги. У відповідь на це кредитори поставили перед судом питання про задоволення їх вимог за рахунок майна мажоритарного акціонера. Але суд прийшов до висновку про необхідність розмежування такої відповідальності. Реакція зіткнення інтересів власників корпорацій і кредиторів не змусила себе чекати. І вже в наступному році судом у справі St. Louis Breweris v. Apthorpe цей принцип був поставлений під сумнів і визнаний непридатним в разі, коли таке обмеження відповідальності використовується з метою порушення публічних інтересів, здійснення релігійної і приховування шахрайства, а також надання порушення законного і легального вигляду. У сучасному праві ця доктрина зводиться до можливості притягнення до відповідальності власника або бенефіціара за зобов'язаннями компанії, якщо їх рішення (незалежно від того, хто виконував формальні дії) спричинили за собою порушення прав та інтересів третіх осіб.

Формально ця доктрина поки не використовується в українському праві, АЛЕ! Уже сьогодні наше законодавство дозволяє в деяких випадках її застосовувати. І це неодмінно потрібно робити. Позитивні результати вже є. Так, Закон України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» містить норми про відповідальність посадових осіб перед учасниками, відповідальності членів наглядової ради і виконавчого органу перед самим суспільством за завдані збитки. Закон України «Про акціонерні товариства» говорить про відповідальність посадових осіб за операціями з зацікавленістю. Кодекс з питань банкрутства та Господарський кодекс встановлюють відповідальність менеджменту, а також учасників і власника майна за порушення вимог щодо своєчасного звернення до суду із заявою про відкриття процедури банкрутства, за фіктивне банкрутство, а також за умисне доведення до банкрутства. Я вже не кажу про нормах кримінального кодексу, які пропонують цілий букет статей, які зазвичай супроводжують фінансове шахрайство.

Репутація компанії

Репутаційний шкоду, яка може бути завдана компанії, — це, звичайно, загроза не для всіх. Тільки для тих бізнесів, кому дорога репутація. Але таких насправді вже не мало. Серйозний бізнес сьогодні вже неможливий без тривалих відносин, прозорості процедур, кредитної історії, перевірки служби безпеки. Лихі 90-е пішли безповоротно, і цінність набувають стабільність і глобалізація.

Все частіше корпоративні конфлікти або конфлікти з боржниками супроводжуються широкомасштабними PR акціями. Їх мета — створити навколо противника якийсь вакуум, позбавити підтримки, підтримувати рівень токсичності. У відбиванні таких інформаційних атак, звичайно, є свої правила. У комунікаціях необхідно використовувати тільки перевірені факти, шановні джерела інформації та ЗМІ, потрібно заручитися підтримкою лідерів громадської думки і головне — системно працювати з викликами. Одна відбілююча стаття або сюжет нічого вам не принесуть крім, можливо, у відповідь реакції. Тому краще на березі розрахувати свої сили, встановити чіткі пріоритети, цілі і завдання і не вплутуватися у війну, яку ви не можете виграти в силу тих чи інших причин.

Що ще може допомогти?

Множинність фронтів. Ви повинні знати про своє контрагента все. Від слова «все» в буквальному сенсі. На вирішення однієї проблеми ми всі концентруємося і кидаємо всі сили. І в більшості випадків вона вирішується. А ось коли їх відразу кілька, то стає набагато складніше. Раптом з'являються суди не тільки з обов'язку, а й в інших випадках. Раптом виникають конфлікти з бізнес партнерами. Раптом прийшли з обшуком. Раптом про тебе починають писати всі ЗМІ і відвертаються бізнес партнери. І головне — все по закону! І ось тут стає важко. Сторони починають метатися в спробах з кимось про щось «домовитися», десь щось дізнатися, потрапляючи при цьому в руки шахраїв і закопуючи себе ще глибше. З нашого досвіду багато такі конфлікти закінчуються переговорами і компромісним рішенням. І найчастіше таке компромісне рішення стає об'єктивно єдино можливим і влаштовує обидві сторони. Головне — правильно і швидко прийти до нього!

Всіх, кому цікава тема повернення боргів, запрошую взяти участь в онлайн практикумі «Коли і як будемо збирати борги після кризи», який відбудеться 13 травня о 11:30. Реєстрація доступна за цим посиланням.