Про те, наскільки ризикованою може бути така покупка і чи варто взагалі вплутуватися в купівлю держмайна, у колонці «Мінфіну» розповів керуючий партнер «Suprema Lex, АТ», адвокат Віктор Мороз.
Що можна придбати
У березні минулого року набрав чинності Закон «Про приватизацію державного та комунального майна». Він і дав старт малій приватизації через систему електронних торгів. Мова йде про можливості купівлі або оренди активів (підприємств, нерухомого майна тощо), що належать державі чи місцевим радам. До об'єктів малої приватизації належать активи вартістю до 250 млн грн.
До закону декілька разів вносили правки, зокрема, удосконалили процедуру оскарження результатів торгів. Щоправда, результати торгів з продажу об'єктів малої приватизації оскаржуються вкрай рідко. Швидше за все, причина – в максимальній відкритості та прозорості процедур. І все ж, обійти можна навіть електронні аукціони.
Як знайти «захований» об'єкт
Найпоширенішим порушенням при продажу об'єкта через систему електронних торгів є так звана «гра у хованки». Інформацію про найбільш ласі об'єкти розміщують так, що покупцеві, що не бере участь в схемі, знайти її досить складно. Робиться це для того, щоб відсікти непотрібних конкурентів. А «свій» покупець зміг гарантовано придбати цікавий об'єкт, та ще й за вигідною ціною.
Зазвичай пошук інформації на електронному майданчику здійснюється за фільтрами, ключовими словами, класифікацією товарів і послуг. Однак, якщо допустити в назві тендеру і його описі граматичні та орфографічні помилки або розмістити його у невідповідній категорії, знайти його буде досить складно.
Боротися з такою несправедливістю можна і потрібно за допомогою ручних налаштувань пошуку по електронному майданчику. Підшукати привабливий об'єкт можна, налаштовуючи по-різному фільтри та алгоритми пошуку.
Як не купити кота в мішку
Істотний ризик при купівлі об'єкту малої приватизації — невідповідність опису активу, виставленого на продаж, і його реального стану. Нажаль, далеко не завжди до продажу пропонуються «чисті» активи в хорошому стані.
Нерідко, наприклад, активи можуть мати певний «шлейф» судових розглядів, кримінальних проваджень, банківських та інших договірних взаємовідносин. Та й сам об'єкт часто вимагає істотних інвестицій.
Даний ризик цілком реально нівелювати на етапі підготовки до участі в електронних торгах. Для компаній цілком реально замовити проведення due-diligence об'єкта, що пропонується до приватизації, командою юристів, аудиторів і технічних фахівців. Для тих, хто не може дозволити собі такої розкоші, можна хоча б перевірити інформацію про потенційну покупку у відкритих джерелах.
«Замовлений» тендер можна оскаржити
Існує ризик того, що тендер з приватизації того чи іншого активу буде виписаний під конкретного учасника. Зробити це можна, наприклад, встановивши специфічні умови, які зможе виконати виключно такий учасник.
Така поведінка з боку продавця об'єкту малої приватизації має ознаки недобросовісної поведінки. Законодавець захистив права потенційних покупців і прописав в законодавстві можливість оскарження розміщення несумлінним продавцем тендеру, виписаного під конкретного учасника.
При цьому, як свідчить статистика, майже половину подібних скарг задовільняють. Виникає питання, чому тільки половину? У більшості «відмовних» рішень прописані формальні підстави. Наприклад, порушення термінів або процедури оскарження, наявність претензій до документів, які додані до оскарження. Це означає, що при бажанні оскаржити умови тендеру краще заручитися грамотною юридичною експертизою.
Як бачимо, ризиків при купівлі об'єкта малої приватизації не так вже й багато. А ось переваг вистачає. Тут можна назвати і прозорість процедури приватизації об'єкта малої приватизації, й істотне зменшення корупційних ризиків, порівняно з процедурами, які не передбачають участь в електронних торгах, і оперативність, можна навіть сказати мобільність, взаємодії між продавцем і покупцем. А це, в наш час, цінується досить високо.