Про те, як курс впливає на економіку країни, і що може зробити влада, щоб підтримати експортерів, у статті для Дзеркала тижня розповів експерт CMD-Ukraine Ігор Гужва. «Мінфін» наводить скорочену версію статті.

Подвійний удар по бізнесу

Багато хто нудьгував за доларом за 8 грн, але до ревальвації гривні країна виявилася не готова. Так, зміцнення гривні стало дуже чутливим для економіки і соціуму.

Найбільших втрат зазнали виробники і експортери, адже ревальвація гривні припала якраз на піковий сезон експорту. Такий акт з боку влади зумовив значні втрати. Якщо фінансові плани підприємств формувалися, виходячи з курсу 28 грн за долар, то закривати фінансовий рік виробники та експортери змушені з курсом 23 грн/$.

Чинна влада дуже рада і красномовно звітує про рекордні врожаї зернових у 2019 р., що склали 74,3 млн т, хоча, як відомо, це сталося виключно завдяки зусиллям бізнесу і гарним погодним умовам. При цьому про недоотримані мільярди гривень чомусь замовчується.

Втім, пригоди експортерів на цьому тільки розпочинаються. Усвідомлене і цілеспрямоване зміцнення гривні без економічного підґрунтя створює ефект стиснутої пружини, яка ось-ось вистрілить. І, швидше за все, станеться це саме в той момент, коли українські аграрії — лідери експорту будуть змушені закуповувати сільськогосподарську техніку, добрива, насіння, пальне та інші матеріали на зовнішніх ринках, щоб провести посівні роботи.

Втрати для населення

Від штучного зміцнення гривні держбюджет у другій половині 2019 р. теж недоотримав близько 40 млрд грн, зокрема, через скорочення бази оподаткування. Це частково стало причиною урізання бюджетних витрат.

Переважна більшість населення також відчула на собі зміцнення гривні. Особливо відчутним це стало для тих, у кого надходження прив'язані до іноземної валюти. Крім того, все менш привабливим для трудових мігрантів стає переказ грошей в Україну. За даними НБУ, в січні—листопаді 2019-го ці перекази досягли $11,7 млрд., що на 12,5% більше, ніж у січні—листопаді 2018 р., у валютному еквіваленті, але на 4,4% менше — в гривневому. В таких умовах формується новий тренд, коли стає більш вигідним переказувати не гроші, а продукти і речі. Тим паче, що в сусідній Польщі на багато товарів ціни нижчі, ніж в Україні.

Фактично виграють у такій ситуації лише імпортери, адже вартість імпорту зменшується, а ціни зростають. Відповідно, рентабельність збільшується на рівному місці. За даними Держстату, ціни на споживчі товари в січні—листопаді 2019 р. зросли на 8,3%, порівняно з аналогічним періодом 2018-го. При цьому НБУ зафіксував, що протягом тих же 11 місяців 2019 р. імпорт товарів збільшився на $3,6 млрд дол., таким чином продовжилося витіснення вітчизняного виробника з внутрішнього ринку.

Залишилися без допомоги

В протилежності тому, що відбувається з валютним курсом в Україні, світовий досвід свідчить, що курс національної грошової одиниці може бути ефективним інструментом регулювання економіки.

Наприклад, Китай і Туреччина свідомо занижують вартість своїх національних валют, щоб формувати сприятливі передумови для нарощування експорту. Показовим є також негативний досвід Японії кінця 80-х років минулого століття, коли США змусили японську влада штучно зміцнити ієну, що викликало тривалу стагнацію економіки країни.

Читайте також: Чому уряд не може виконати бюджет-2019

Говорячи про державну політику чинної влади, зауважу, що Програмою діяльності КМУ, серед інших ключових показників, передбачене подвоєння експорту. Таке ж завдання закріплене і в стратегічному плані Мінекономіки. Слід нагадати, що попередньою програмою діяльності уряду також передбачалося подвоїти експорт до 2019 р. Втім, досягти цього показника так і не вдалося, — експорт у 2019 р. навряд чи перевищить відповідні показники за 2015-й більше, ніж на 25%. Разом з тим імпорт буде щонайменше на 40% вище, ніж п'ять років тому.

Говорячи про нинішній зовнішньоекономічний блок уряду, слід зазначити, що, через очевидну залежність посадових осіб від зовнішнього управління і спонсорів так званих проектів технічної допомоги, не слід очікувати заходів в інтересах вітчизняного товаровиробника.

Також зрозуміло, що експортер теж нескоро отримає реальну підтримку, хоча для цього є абсолютно всі можливості. Наприклад, чинний закон про створення експортно-кредитного агентства, прийнятий ще у 2017-му, яким прямо передбачено запуск цієї установи протягом шести місяців з моменту набрання чинності закону. Є бюджет, і навіть створено юридичну установу. Втім, для повноцінного запуску досі банально не вистачає політичної волі на середньому рівні державного менеджменту. Аналогічна ситуація з торговими представництвами, — є все, крім політичної волі чиновників. І таких прикладів, на превеликий жаль, чимало.

Тобто, якщо в державному менеджменті найближчим часом нічого не зміниться, вітчизняному виробникові і експортерові доведеться почекати практичної підтримки з боку влади.

Шанс все виправити

Враховуючи наявність так званої монобільшості в парламенті, на сьогоднішній день існують абсолютно всі можливості внести необхідні корективи у відповідні державні політики. Зокрема, доповнити передбачені урядом заходи (в деяких випадках — замінити) механізмами розвитку виробничо-експортного потенціалу країни. Серед таких заходів бачу доцільним:

  1. Скоординувати заходи НБУ з впровадження ефективної курсової політики та облікової ставки в інтересах вітчизняного виробника і експортера.
  2. В епоху зростання глобального протекціонізму уряд повинен шукати можливості більш мобільного та ефективного захисту інтересів вітчизняних виробників на внутрішньому ринку, зокрема, передбачати можливість введення попередніх захисних заходів.
  3. Перенести термін запуску Експортно-кредитного агентства з грудня 2020-го на січень 2020 р., розширивши потенціал цієї установи за прикладом Румунії — доповнивши функціями банку розвитку. Тобто підтримка експортера повинна починатися на етапі підтримки виробництва через гарантування, страхування та здешевлення кредитних ресурсів. Перш ніж стимулювати експорт чогось високотехнологічного, ми повинні забезпечити умови, щоб це щось почало в Україні вироблятися або стало вироблятися в значно більших масштабах.
  4. Ввести податкові, митні та фінансові стимули для індустріальних парків. В міністерській програмі індустріальні парки згадуються. Втім, впровадження цих стимулів потребує особливої уваги. Щоб цей інструмент запрацював, умови в індустріальних парках України повинні бути кращими, ніж в сусідніх країнах.
  5. Переглянути митно-тарифну політику в інтересах вітчизняних виробників — мінімізувати ввізні мита на імпорт сировини та комплектуючих і збільшити мита на імпорт готової продукції та експорт сировини. Особливої уваги це вимагає у зв'язку з намірами уряду скоротити ввізні мита в інших країнах. Без аналогічних заходів з нашого боку це міф.
  6. Переглянути системи публічних закупівель, державного замовлення та державних цільових програм для формування попиту та впровадження стимулів для вітчизняного виробника з метою задоволення власних потреб. Зокрема, у сфері машинобудування, оновлення основних фондів тощо.
  7. Запустити мережу торгових представництв за кордоном для забезпечення професійного просування торговельно-виробничих інтересів України за кордоном 24/7.
  8. Переглянути умови співпраці з МВФ — зняти обмеження, що блокують промисловий та економічний розвиток України, і встановити обов'язковість консультацій уряду з Верховною Радою за меморандумами.

Читайте такоже: Про те, як центробанк Швейцарії економіку від міцного франка рятував

Тільки таким чином можна забезпечити якісну зміну структури виробництва і експорту і вийти на стійку позитивну динаміку економічного розвитку, а також надати можливості для наближення до задекларованих в урядовій програмі показників, зокрема щодо залучення $50 млрд інвестицій, створення мільйона робочих місць та забезпечення 8-відсоткового зростання ВВП щорічно.