«На „вході“ є модель заявочного скорингу. Клієнт заповнює анкету, система оцінює його і визначає, яка ймовірність, що він не поверне кредит. Виходячи з тих параметрів, які були зроблені для цієї моделі, вважаємо — прийнятний ризик або неприйнятний», — зазначив Гороховський.
За його словами, враховується також поведінка клієнта, наскільки активно він буде користуватися кредитним лімітом.
Читайте також: На чужому досвіді: як Україні вирішити проблему поганих кредитів
«Є ще поведінкова модель. Припустимо, якщо ти регулярно платиш за кредитом, модель це бачить. Але вона аналізує не тільки внутрішню, але й зовнішню поведінку. Наприклад, відкриті джерела, до яких ми попросили дозвіл на доступ, такі як бюро кредитних історій», — розповів банкір.
Найчастіша історія, за словами банкіра, коли модель прибирає ліміт, — це якщо клієнт починає активно шукати позики.
Читайте також: Олег Гороховський: Банкірів ніхто не любить
«Ми бачимо за зверненнями в кредитні бюро, що людина попросила кредит у різних місцях і ще звернулася до МФО, де дуже дорогі кредити. Модель може підказати, що такому клієнту потрібно закрити ліміт або знизити його, тому що у нього щось сталося. Ліміт — це „заначка“. Вона допомагає „правильному“ позичальникові, коли йому потрібні гроші. Але це не наше зобов'язання дати йому кредит. Якщо підвищується ризик, що кредит не повернуть, ми прибираємо ліміт. Так працює ця історія, але, звичайно ж, все набагато складніше», — підсумував він.