Закон не забороняє юридичним особам співпрацювати з приватними підприємцями. Однак підміна понять та приховування реальних трудових відносин розцінюється державними контролюючими органами як правопорушення, за яке заощадливі власники отримують суттєві штрафи.

Як розрізнити співпрацю з підприємцем від неформальних трудових відносин і якими можуть бути наслідки таких маніпуляцій для працедавця, розповідають представники ЮК «Юскутум» — керівник практики корпоративного права Руслан Редька та юрист Марія Фельмецгер.

Різниця між цивільно-правовим та трудовим договорами

Цивільне законодавство визначає цивільно-правовий договір як домовленість двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Характерна ознака цивільно-правових договорів у тому, що вони потрібні для виконання конкретної роботи чи надання послуг, спрямованих на одержання результатів. На відміну від трудового договору важливим є саме фінальний результат виконаних робіт, а не процес. Коли мети договору досягнуто, він вважається виконаним і припиняє свою дію. Цивільно-правові договори найчастіше використовуються для разових робіт або послуг.

Працедавці не завжди грамотно готують тексти, і тому укладають договори про надання послуг чи виконання робіт, які окрім назви не мають нічого спільного з цивільно-правовою угодою. По своїй суті це трудові договори. Така легковажність може обійтися сьогодні у 125 190 гривень штрафу за кожного працівника.

Трудовий договір відрізняється від цивільно-правового своєю юридичною природою — це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати визначену роботу та дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку фірми. В свою чергу власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий та цивільно-правовий договори по-різному укладаються, змінюються та розриваються. До того ж вони відрізняються правовими наслідками.

Пункти договору, які вказують на приховані трудові відносини

Реальні трудові відносини видають цивільно-правові договори з невизначеним строком дії. А також ті, що передбачають багаторазову пролонгацію. Цивільно-правовий договір не може бути безстроковим, в той час як трудові договори зазвичай укладаються на невизначений термін. Виключенням із правил є строкові трудові договори.

На гачок потрапляють роботодавці, які мали необережність вказати в цивільно-правових договорах:

  • назви професій відповідно до класифікатора професій;
  • посади, спеціальність чи кваліфікацію виконавців;
  • графік роботи та час відпочинку відповідно до трудового розпорядку підприємства; 
  • можливість надання відпусток чи компенсації лікарняних.

А також ті, хто некоректно сформулював положення про надання робочого місця та організацію робочого процесу, або встановив підпорядкування конкретній особі на підприємстві. Все вищевказане характеризує трудові відносини. А згадування заробітної плати та порядку її виплати — взагалі смертний гріх.

Зарплата – ТАБУ в цивільно-правових договорах

Оскільки цивільно-правовий договір укладається не з найманим працівником, а з підприємцем, на нього не розповсюджується дія законодавства про працю. У цьому разі діють норми цивільного законодавства, які передбачають, що розрахунки за виконані роботи чи надані послуги проводяться шляхом виплати гонорарів, винагород тощо.

Заробітна плата, передбачена Кодексом про працю, відразу видає замасковані трудові відносини. Особливо якщо її виплачують двічі на місяць у розмірі не менше, ніж встановлена законом мінімальна заробітна плата. На сьогодні це 4 173 гривні.

Коли ви укладаєте цивільно-правовий договір, пам’ятайте: обсяг робіт має визначатися конкретними фізичними величинами, які можна виміряти. Вони також повинні відображатися в акті приймання-передачі виконаних робіт чи наданих послуг. Підписання актів та проведення розрахунків на підставі таких актів — обов’язкова умова, без якої неможливо довести інспектору праці реальність цивільних правовідносин.

Підрядник виконує визначені договором роботи на власний страх та ризик, а замовник не несе зобов’язань щодо організації робочого процесу. Хоча договором можуть передбачатись умови надання сировини чи матеріалів для виконання робіт.

З цим положенням слід бути обережними: нерідко саме надання замовником робочого місця, техніки, власних ресурсів для виконання замовлення, а також компенсація поточних затрат трактується Держпраці як організація робочого процесу, що характерно для трудових відносин.

Держпраці звертає увагу на доходи самого підрядника. У випадку, коли замовник є єдиним джерелом доходу такого підприємця, договір починають читати уважніше, оскільки така ситуація притаманна найманим працівникам. Якщо у договорі цивільно-правового характеру знайдуть ознаки трудового договору, це може стати підставою для визнання його недійсним, оскільки зміст переважає над формою.

Вірогідні наслідки визнання цивільно-правого договору трудовим: сплата штрафних санкцій, вимога укласти трудовий договір з дотриманням законодавства та донарахування податкових зобов’язань, які не потрапили до державного бюджету через приховування реальних трудових відносин.

На етапі визначення моделі працевлаштування важливо перевірити, наскільки вона відповідає нормам чинного законодавства. І не варто нехтувати якістю підготовки цивільно-правових договорів. Юридично грамотні договори заощадять ваші кошти, збережуть репутацію та застрахують від спорів з контролюючими органами.