Пояснити логіку Нацбанку спробував Голова ради НБУ Богдан Данилишин на своїй сторінці у Facebook. Хоча і він вказує, що бізнесу необхідно більш істотне зниження ставки і зменшення вартості кредитів.

Гроші не працюють

Рівень облікової ставки тим чи іншим чином визначає вартість кредитів для фізичних та юридичних осіб. Залежність тут прямо пропорційна. У той же час – чим вища ставка, тим нижча інфляція.

Великий відсоток за користування кредитом призводить або до стагнації економіки, або до того, що вона не може повною мірою використовувати свій потенціал. Бізнес не розвиває нові виробничі потужності, так як не в змозі обслуговувати кредити, а споживачі відмовляються від серйозних покупок через дорожнечу позикових коштів.

Частка капітальних інвестицій, здійснених за рахунок банківських кредитів, починаючи з 2014 року, впала нижче 10% від загального обсягу капінвестицій, а з 2015 року не перевищує 8%. Причин для цього чимало, але й досить високі ставки за банківськими кредитами роблять свій внесок.

Звичайно, облікова ставка — не єдиний фактор подорожчання кредитів, цей чинник поступається за своєю вагою загальним політичним і економічним ризикам, великому обсягу «поганих» кредитів, труднощам позичальників із забезпеченням позик. Але ігнорувати вплив облікової ставки не варто.

Також висока облікова ставка призводить до витіснення приватних позичальників з кредитного ринку через активні держпозики. Адже ставки за облігаціями внутрішньої державної позики орієнтуються на цей показник. Банки, замість того, щоб кредитувати підприємства, купують ОВДП з дохідністю 18-19% річних. Це дає їм можливість не особливо турбуватися про кредитні ризики, перевірку застави, моніторинг фінансового стану позичальника.

Ось і виходить, що банки інвестували в ОВДП більш 350 млрд грн — на їх балансі більше 45% від тих держоблігацій, що знаходяться в обігу.

Читайте також: У Мінфіні очікували більшого зниження облікової ставки

Тому реальний сектор економіки і багато експертів не в захваті від дій НБУ щодо зменшення облікової ставки. Їх претензії, очевидно, відносяться не до самого початку циклу зменшення ставки, а в чисто символічних кроках зниження.

Логіка регулятора

Чому ж Нацбанк утримує облікову ставку на рівні, який майже вдвічі перевищує інфляцію? Мабуть, не зовсім впевнений у тому, що реалізується його прогноз щодо інфляції — 6,3% до кінця року. Адже є ризики, які постійно нависають над малою відкритою економікою з експортно-сировинною орієнтацією, яка склалася в Україні. І інфляційні очікування населення у нас традиційно високі.

Мабуть, надто обережне зниження ставки — це тонкий сигнал від НБУ, що свідчить про те, що розглядається можливість подальшого пом'якшення грошово-кредитної політики. Про це говорить і прогноз НБУ щодо рівня облікової ставки, розрахований до кінця 2021 року. Базовий сценарій Нацбанку передбачає зниження цього показника до 8% протягом наступних років за умови зменшення інфляції до 5%.

Певною мірою це схоже на стиль дій ФРС США або Євроцентробанку, які таким чином формують у суб'єктів економіки уявлення про середньострокову політику ЦБ і створюють у них відповідні очікування. Але є дві проблеми. Перша — рівень довіри до НБУ поки що ще не настільки високий, як до ФРС або ЄЦБ. Друга — ситуація в економіках США та єврозони якісно відрізняється від становища в нашій країни.

І може так скластися, що не всі українські підприємства в найближчій перспективі зможуть розвиватися або взагалі збережуться на плаву при поточному рівні ставок за кредитами. Тому те, що буде з обліковою ставкою через 2 з половиною роки, їм цікаво в теоретичному аспекті, але зараз їх більше хвилює питання елементарного виживання.