Про те, чому ставка Федеральної резервної системи США настільки важлива для української економіки, написав для «НВ» викладач Единбурзької бізнес-школи Іван Компан. «Мінфін» публікує скорочений варіант колонки.

Минулого тижня фінансовий світ стежив за слуханнями в Конгресі США: голова ФРС Джером Пауелл проводив доповідь щодо питань монетарної політики. Всіх цікавило питання: знизить ФРС ставки на наступному засіданні в кінці липня чи ні. Це важливо, адже від позиції і подальших дій ФРС залежить економічна і фінансова ситуація в багатьох країнах світу.

Судячи з усього, ставка ФРС буде знижена. На хвилі очікувань в США моментально зросли ринки акцій, оновлюючи історичні максимуми, трохи ослаб долар, а крива прибутковості американських держоблігацій трохи вирівнялася.

Чим нижче вартість грошей в США, тим нижче вона по всьому світу. І якщо Японія і Європа можуть собі дозволити йти своїм шляхом, то ринки, що розвиваються, до яких належить Україна, не в змозі ігнорувати те, що відбувається в США.

Центральні банки Чилі, Малайзії, Росії, Індії та Філіппін вже розпочали процес зниження ставок. За оцінкою Bloomberg, найближчими тижнями до них можуть приєднатися Індонезія, Південна Африка, Південна Корея і Туреччина. Китай формально не знижував ставку і наче не планує, але щосили стимулює економіку іншими способами: підвищує квоти на запозичення для регіональної влади, знижує податки, зменшує норми резервування для банків задля збільшення обсягів кредитування малого і середнього бізнесу.

Керівництво НБУ у четвер має оголосити, якою буде облікова ставка протягом наступного місяця. Можна припустити 3 сценарії розвитку подій.

Сценарій № 1. Нацбанк залишить ставку на рівні 17.5%, прикриваючись історіями про загрозу зростання інфляції. Перша частина місії НБУ, яка полягає у «Забезпеченні цінової та фінансової стабільності», буде впевнено виконана. У короткостроковій перспективі виграють ті, хто вклав гроші у ОВДП, а курс гривні ще зміцниться. У довгостроковій же за все буде платити державний бюджет і українська економіка. Якщо зможе!

Сценарій № 2. НБУ знизить ставку на 25-50 бп. Найпростіше і політично безпечне рішення в ситуації невизначеності. Наче й знизили, але нікому нічого не прищемили. На тлі дуже низьких, а то і негативних ставок у світі, наші 17% чи 17.5% для «інвесторів» — свято небаченої щедрості.

Ті, хто купує українські гривневі ОВДП, точно не будуть ображеними. Якщо, як прогнозує НБУ, інфляція у 2019 році складе 6.3%, а прибутковість ОВДП близько 18%, то реальний заробіток «інвесторів» становить «космічні» 11% річних. Питання лише в тому, чи ми достатньо багаті, щоб зробити щасливими всіх нинішніх і майбутніх власників ОВДП.

Сценарій № 3. НБУ може згадати, що в кінцевому підсумку його місія полягає у «сприянні сталому економічному розвитку України», а фінансова стабільність — це інструмент її досягнення. І, за прикладом інших країн, істотно знизить ставку, щоб українські банки нарешті перестали вкладати всі вільні кошти в ОВДП і почали кредитувати реальний сектор, особливо малий і середній бізнес. Якщо ставку буде істотно знижено, як мінімум теоретично це повинно призвести до здешевлення кредитів, що добре для українського бізнесу і економіки країни.

Крім того повинна трохи знизитися вартість гривні — це зробить українську продукцію більш конкурентною на міжнародних ринках. Якщо рівень інфляційних очікувань, який декларує НБУ — 6,3% до кінця року і 5% у 2020 році, відображає реальну ситуацію, то такий сценарій цілком реальний. Навіщо тримати ставку втричі вищу за рівень інфляції? Якщо ж все не так райдужно, то хотілося б почути від керівництва НБУ оновлений прогноз інфляції з поясненням причин зростання цін.