Катерина Рожкова в інтерв'ю виданню «Економічна правда» поділилася своєю думкою про ситуацію з Приватбанком і конфлікт з Коломойським. А також розповіла, що очікують у Нацбанку від нового президента і про загрози незалежності НБУ. «Мінфін» обрав кілька тез з інтерв'ю.

Про наслідки скасування націоналізації Приватбанку

Якщо скасувати все, Приватбанк знову виявиться неплатоспроможним. Для фінансової стабільності банкрутство такого банку — жахливий удар. Під виплати з ФГВФО підпадає 130 млрд грн — якщо ці гроші потраплять людям на руки, передбачити інфляцію і курс неможливо. Банк залишається лідером за внутрішніми платежами і грошовими переказами. Якщо зупиняться всі ці платежі, буде колапс.

Приватбанк не можна ліквідувати або збанкрутувати, треба шукати інший варіант. Націоналізація була вимушеним рішенням, так як у банку була величезна нестача капіталу. Відмотування ситуації йде врозріз із зобов'язаннями, які ми брали на себе як країна за програмою МВФ щодо оздоровлення системи.

Про маніпуляції Коломойського і компенсації $2 млрд

У законі написано: колишні власники не можуть виставляти претензії до нового власника і претендувати на повернення їм акцій. Виплату компенсації, про яку згадував Ігор Валерійович, закон допускає у тому випадку, якщо вони доведуть, що зазнали шкоди і зможуть це обґрунтувати.

Ми зробили стрес-тест і оцінку активів банку в 2015 році. За підсумками оцінки банк мав від'ємний капітал. Де тут збитки? Якщо фінансовий стан позичальника не дозволяє обслуговувати кредит, він повинен бути оцінений як високоризиковий позичальник. Це можна компенсувати твердою, ліквідною заставою. Банк повинен мати можливість здійснити стягнення, якщо позичальник не погасить кредит.

Що було в заставах Приватбанку? Права вимоги на поставку якоїсь продукції в майбутньому, яка не була оплачена. У заставах були поставки нафтопродуктів, масел. Вартість цих застав — нуль, якість позичальника — погана, тому що у нього порожні баланси і він не може обслуговувати борг.

Ми розуміли, що одномоментно внести такий капітал живими грошима не здатен ніхто. Мало того, Приватбанку ми декілька разів продовжували терміни, розуміючи, що у них величезний обсяг портфеля. Ми вимагали перевести кредити на платоспроможних позичальників і зміцнити їх заставами. Все інше банк робить самостійно — ми не маємо права втручатися в прийняття ними рішень, можливо лише зафіксувати їх наслідки. Наші вимоги вони не виконали.

Заява Коломойського про те, що вимоги до капіталу змінилися — маніпуляція. Вимоги до оцінки активів змінилися з 1 січня 2017 року. Ми робили оцінку якості активів в кінці 2016 року і керувалися чинним на той момент положенням №23 від 25 січня 2012 року. Але ми зробили оцінку активів ще й за новим положенням: нам треба було зрозуміти, що є на балансі і яка проблема може виникнути у січні 2017 року.

Суд говорить: ви оцінили капітал банку за положенням, яке не існувало. Це неправда. Ми оцінили за чинним і на додаток проаналізували: після набрання чинності нових правил потреба в додатковому капіталі збережеться.

Особиста неприязнь vs просто бізнес

Оскільки ми з Ігорем Валерійовичем знайомі — на відміну від депутата Савчука, якого я не знаю, — можу сказати, що ми з Гонтарєвою (голова НБУ у період націоналізації Приватбанку — ред.) не дуже йому подобаємося.

Знову ж таки, він бізнесмен і зацікавлений, щоб будь-яка ситуація для нього виявлялася вигідною. Зараз він намагається отримати вигоду шляхом компенсації, або іншим шляхом. Колишні власники хотіли зберегти можливість залишитися власниками. Але у НБУ не було жодних підстав навіть обговорювати ці варіанти. За законом ніякого спільного управління або володіння не може бути.

Сума невиконаних Коломойським зобов'язань перевищує 155 млрд. Це те, що держава внесла в капітал банку. По суті, уряд прийняв рішення збільшити державний борг на таку суму грошей.

Після націоналізації Приватбанку деякі активи були уцінені вже при діючому менеджменті, ця уцінка підтверджена аудитором. Є певний набір кредитів, які потрібно реструктуризувати і почати виплачувати. На жаль, зараз кредити майже не повертаються. Банк розірвав договори з ряду кредитів через порушення умов і зажадав погашення заборгованості в повному обсязі, але цього не сталося. По суті, цими позичальниками вже оголошений дефолт.

Колишні власники обрали судову систему, щоб відстояти свою позицію та в період політичної турбулентності перевірити на міцність нашу.

Суди щодо Приватбанку як приклад провалу судової реформи

Все це виглядає дуже дивно: швидкість призначення судових засідань, швидкість прийняття рішення між двома турами виборів. У судових рішеннях факти переплутані, висновки помилкові, немає розуміння роботи НБУ.

Насправді рішення за Приватбанком стосуються як незалежності НБУ, так і перспективи банківського сектора в цілому. В одному з рішень оспорюється право НБУ проводити перевірки. Перевірки — це один з інструментів, за допомогою якого ми реалізуємо свою наглядову функцію. Хто несе відповідальність за стабільність банківської системи, якщо ми позбавлені інструментарію і не можемо провести перевірку? Функція Нацбанку як регулятора нівелюється.

У нас не закінчена або не проведена реформа судових органів влади та правоохоронної системи в цілому. Зараз сто банків знаходяться в банкрутстві: вони не погасили рефінансування на суму близько 39 млрд грн за основною сумою кредиту. Проти цих банків фонд подав понад 5 тис позовів, але з 2015 року немає жодного результату.

Ми тільки за Приватбанком передали в правоохоронні органи 20 коробок документів з результатами forensic audit. Незважаючи на надані докази, слідство не просунулося. Ми дуже сподіваємося на рішення судів в іноземних юрисдикціях.

Ситуація з Приватбанком та МВФ

МВФ завжди цікавить тільки одне: стан державних фінансів, дефіцит бюджету. По суті, до нас у них не було якихось серйозних питань.

Ми все виконали, але напередодні їх приїзду отримуємо судове рішення за Приватбанком про незаконність націоналізації, норма про незаконне збагачення визнається неконституційною. Ці події опинилися у фокусі їхньої уваги. Звичайно, ситуація, яка склалася навколо Приватбанку, дуже хвилює МВФ. Він теж бачить, що це спроба зруйнувати незалежність НБУ.

Очікування від Зеленського

Яків Васильович (голова Нацбанку — ред.) зустрічався з новим президентом і окреслив ряд проблемних питань, які, з його точки зору, потребують підтримки і рішення. Наприклад, виконання програми МВФ, питання незалежності НБУ.

Я, напевно, все ж таки оптиміст. Якщо новий президент робить заяви, то він буде дотримуватися сказаного і працювати в цьому напрямку. Подивимося.

Про незалежність Нацбанку

Я не розумію, кому може загрожувати незалежний НБУ. Ми підзвітні Верховній Раді, всі наші рішення ми публічно пояснюємо. Наша монетарна політика дає результат і показує, що вона дієва.

найстрашніше ми вже пережили. Зараз є всі умови для хорошого економічного розвитку. Вони створені, в тому числі, руками НБУ при співпраці з Мінфіном та іншими відомствами.

У випадку з Яковом Васильовичем рішення парламенту (про звільнення — ред.) можливе, якщо він захоче піти у відставку сам або за станом здоров'я, або якщо його визнають недієздатним. Просто так його не можна відправити у відставку. В законі ці запобіжники прописані для того, щоб курс Нацбанку залишався незмінним незалежно від політичного циклу.

Мене призначили влітку 2018 року на сім років, тобто до 2025 року. Навіть якщо мене приберуть, Нацбанк не стане дозволяти банкам пов'язане кредитування, беззаставне кредитування, створювати банки-пустушки. Через те, що я йду, принципи роботи Нацбанку не зміняться.