Про ризики для економіки та державних фінансів, валютного ринку, стан державного боргу та перспективи співпраці з МВФ у своїй колонці розповів голова Ради НБУ Богдан Данілішин. Наводимо скорочений текст колонки.

2019 рік — період найбільших виплат за зовнішнім держборгом. На початок року обсяг виплат з обслуговування і погашення зовнішнього держборгу оцінювався в 6,3 млрд. дол. На недавній зустрічі Президента України з представниками МВФ обговорювали початок нової програми співпраці з Фондом. Діюча програма stand-by передбачає виділення двох траншів — 1,3 млрд. дол. у травні (час переноситься) і 1,2 млрд. дол. у листопаді (у разі, якщо б наша країна виконувала умови Меморандуму про співпрацю з Фондом, зокрема, для отримання першого з двох траншів було виконано лише одна умова з чотирьох — монетизація субсидій). Додамо до цього 0,5 млрд. євро макрофінансової допомоги від ЄС і 1 млрд. дол. кредитів Світового банку (у вигляді двох траншів по 0,5 млрд. дол.), які Україна отримала б після надання відповідних траншів кредиту МВФ. Сумарно — 4,1 млрд. дол. У варіанті з новою програмою терміни отримання кредитів передбачити складно. Робота над новою програмою може зайняти в кращому випадку пару місяців. Врахуємо й те, що представники Фонду для її обговорення приїдуть не раніше формування нового уряду за підсумками парламентських виборів.

Читай Також: Як довго ми протримаємось без МВФ

Виходить, раніше вересня представників МВФ чекати не доведеться, тому підписання документів варто очікувати не раніше кінця вересня – початку жовтня. Та й виділення кредитів відбувається аж ніяк не відразу після підписання програми.
За три літніх місяці Україні потрібно буде виплатити зовнішніх боргів на суму 1,8 млрд. дол, у вересні — 1,7 млрд. дол. Плюс до цього — очікуваний в липні-серпні вихід нерезидентів з гривневих ОВДП, які вони купували в січні-квітні, приблизно на еквівалент 1 млрд. дол., з подальшою конвертацією отриманих грошей у валюту.
Впораємося. Але в чималому ступені за рахунок запозичень Уряду, в окремих випадках — міжнародних резервів НБУ, які вже за підсумками травня знизяться через виплати за держборгом 1,7 млрд. дол. Тому, якщо зберігається можливість продовження співпраці з МВФ в рамках діючої програми, доцільно цим скористатися.
Можливе помітне зменшення міжнародних резервів саме по собі здатне дати психологічний сигнал учасникам валютного ринку. Не можна забувати і те, що до початку опалювального сезону, тобто, до жовтня, Україні необхідно закачати в підземні газосховища 15-16 млрд. куб. м. природного газу за літній сезон (травень-вересень). При нинішніх ринкових цінах для цього знадобиться близько 2,5 млрд доларів, які доведеться знайти в найближчі чотири місяці (в цілому потрібні 3 млрд. дол., але у «Нафтогазу» є кредитна лінія на 0,5 млрд. дол.).

Якою може бути динаміка ВВП? Прогноз скоріше стриманий, ніж оптимістичний. Аналітики Нацбанку вважають, що в цьому році не виключено уповільнення темпів економічного зростання (2.5-2.7%).

Україна серйозно залежить від світових цін на сировину і ситуації в економіках країн, наших основних торговельних партнерів. Згідно з прогнозами продовольчої організації ООН, в 2019 році світове виробництво зерна може збільшитися на 2,7%, після скорочення, що спостерігався в 2018 році. Отже, серйозних передумов для зростання ціни зернових — основної статті українського агроекспорту — немає. З іншого боку, згідно з прогнозами, світове споживання зернових в сезоні 2019-2020 років зросте на 1,5%, але збільшення найбільшою мірою торкнеться фуражного зерна, рівень споживання якого підвищиться на 1,7% в порівнянні з сезоном 2018-2019 років. А Україна — великий гравець світового ринку якраз фуражного зерна. Аграрії дають прогнози про черговий рекордний урожай в 2019-2020 маркетинговому році — 63-65 млн. тонн, з яких 43-46 млн. тонн буде експортовано. Це, разом з перерахуваннями від трудових мігрантів, посприяє балансуванню ситуацію на валютному ринку.

Друга за значимістю частина українського експорту — продукція чорної металургії. Прогнози по готовій продукції і по залізній руді відрізняються: якщо світові ціни на сталь в 2019 році навряд чи знизяться (правда і прогнозів на їх підвищення немає) і будуть коливатися в межах 440-450 дол. за тонну, то вартість залізної руди може впасти і досить сильно — з нинішніх 80 дол. за тонну до 65 дол. за тонну, що не обіцяє доброго, як в плані ВВП, так і щодо торгового балансу, а також валютного ринку.
Є ще один серйозний ризик для економіки, що лежить на перетині зовнішньополітичних і енергетичних питань. Справа в тому, що 31 грудня закінчується термін дії контракту на транзит російського газу через територію України. Росія підходить до цього питання не відповідно до її планів — очевидно, що «Північний потік-2» до того моменту не буде побудований, а з трьох запланованих гілок «Турецького потоку» для експорту в Європу в кращому випадку може бути задіяна одна. Тому, транзит газу по території України доведеться здійснювати не в обсязі 15 млрд. куб, м, як припускали керівники «Газпрому», а в обсязі 70-80 млрд. куб. м. Очевидно, що вибудовування переговорних позицій щодо обсягу транзиту і ставки за транзит буде вестися російською стороною в звичному агресивному стилі. Думаю, затвердженому в останній день весни складу РНБО потрібно розглянути можливі варіанти протидій можливим торговим обмеженням з боку РФ.
Як бачимо, гостра чутливість платіжного балансу до кон'юнктури міжнародних сировинних ринків і стану економік основних торговельних партнерів обумовлює для України як ризики гальмування динаміки ВВП, так і валютні ризики.