Тенденція на збільшення обсягу прямих іноземних інвестицій радує, але для України цей показник повинен перевищувати $20 млрд. А ми навіть у найпіковіший період, — у 2008 році, отримали 10 млрд 913 млн.
Читайте також: Приплив іноземних інвестицій в Україну прискорився
Про те, що затримує прихід інвесторів в Україну і як це можна змінити, розповідає голова Асоціації малого і середнього бізнесу Руслан Соболь.
Чому до нас так неохоче йдуть іноземні інвестори
Тому що у них немає причини до нас поспішати. Ніхто не обирає відпочинок у Крижополі, якщо може відпочити у Сан-Франциско. Так і гроші: вони йдуть туди, де цікаво, де є умови і комфорт.
В Україні небезпечно — війна. Але військовий конфлікт з Росією аж ніяк не на першому місці серед факторів, що відлякують іноземного інвестора. На першому місці — корупція. А гроші не люблять корупцію, вони люблять порядок і тишу.
Інвестор не вірить нашій судовій системі і не відчуває верховенства права в Україні. Він бачить монополізацію ринків, великий вплив олігархів, і в цілому йому не подобається симбіоз політики та бізнесу. Крім того, його зупиняє нестабільна валюта, недосконала фінансова система і наші улюблені «маски-шоу».
Що може змінити ставлення іноземних інвесторів
Щоб грошам інвестора в Україні було комфортно, потрібна податкова реформа, гарантія чесних і рівних правил гри: пільгове податкове середовище, зрозуміла і послідовна державна політика захисту грошей, прав підприємців і в захисті прав власності: інтелектуальної, приватної та корпоративної.
Насправді Україна дуже перспективна країна для інвестицій. Порівняно недорогі трудові ресурси, висока працездатність і мотивація дають у результаті якісні розробки.
На першому місці за привабливістю — агроринок і IT-сектор. Ці напрямки економіки вже тісно асоціюються з Україною на глобальній арені. Прибрати б ще корупцію в екологічній інспекції і так званий «сірий» ринок зерна, зменшити непомірну кількість дозвільних процедур — і ласкаво просимо, дорогий інвестор.
Якщо знищити корупцію і провести податкову реформу, Україна замість проблем отримає стратегію, при якій у достатку будуть не тільки внутрішній капітал, але і зовнішні інвестиції. І вони будуть працювати на економіку країни, тобто на кожного з нас: на науку, медицину, освіту, дороги, на високий соціальний і культурний рівень.