Про те, чим може обернутися рішення суду для Приватбанку та України, розповів у своєму блозі на Facebook спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon capital Сергій Фурса. «Мінфін» публікує скорочену версію тексту.
Окружний адміністративний суд прийняв рішення, що націоналізація Приватбанку була незаконною. Той самий суд, який усував Уляну Супрун, блокував реформу митниці, забороняв Майдан, та й загалом відомий своїм творчим підходом до вирішення питань. «Чого бажаєте» суд. Тепер забажали визнати націоналізацію незаконною.
Чи будуть якісь наслідки? Негайних — ні. На даний момент нічого не зміниться. Це важливо. Немає приводу для паніки, у тому числі і для вкладників банку. Це рішення суду першої інстанції. А значить, буде апеляція, потім іще Верховний Суд. Найближчим часом ніяких наслідків для економіки не буде. Не треба бігти купувати долари, не потрібно забирати свої депозити з банку. Поки банк залишається державним і надійним — якщо не включати сюди потенційну реакцію інвесторів, які звернуть увагу на це рішення самого чесного українського суду.
Чому для інвесторів це важливо? Тому що націоналізація Приватбанку була дуже важливою частиною реформ, які проходили під тиском кредиторів. Вона була частиною програми МВФ, їй було присвячено цілий розділ, її готували цілий рік. Більше того, її провели як дружню, після отримання від акціонерів письмового прохання про націоналізацію. Адже був ризик знищити всю банківську систему, якби акціонери банку почали завалювати фінустанову, опираючись державі.
Саме тому націоналізація пройшла у 2016 році: до неї треба було довго і нудно готуватися, навіть якщо бачили, як продовжують виводити з країни гроші. Потім про націоналізацію говорили як про бездоганний приклад для інших країн. Навіть зараз, коли рішення ще не вступило у законну силу, адже буде ще апеляція, передбачити реакцію МВФ важко. Не помітити на це рішення у Фонді не зможуть.
Але це дрібниці, якщо рішення пройде всі судові інстанції і набуде чинності. Тому що тоді ми не тільки відмовимося від позову до Коломойського на 5 млрд доларів – пробачимо цей борг, адже нам не шкода. Не тільки будемо змушені оплатити йому моральну шкоду і можемо зіткнутися з необхідністю віддати Коломойському банк. Це все буде. Але ключове — таке рішення повністю зруйнує нашу співпрацю з МВФ. І це в роки пікових виплат за зовнішнім боргом.
Наразі макроекономічна стабільність в Україні заснована на співробітництві з МВФ. Немає МВФ — дорога одна, до дефолту. І дефолт — це не страждання буржуїв. Дефолт — це падіння гривні, зростання цін, звільнення з роботи. Це курс, прогнозувати який неможливо. І так, це той стан, у якому нам вкрай важливо мати підтримку МВФ. А її не буде. Тому що не можна розраховувати на підтримку МВФ і говорити, що Фонд штовхає Україну на порушення закону. Не можна залишатися у програмі з МВФ і відкочувати назад ключові реформи.
І так, націоналізація Приватбанку була важливою реформою. А ще націоналізація Приватбанку була неминучою. Вірніше, був вибір: ліквідація або націоналізація. Можна було б ліквідувати, але Приватбанк — це третина банківської системи. Наслідки від ліквідації могли бути катастрофічними — як для банківської системи, так і для курсу гривні. І це було б дуже поганою новиною для тих мільйонів людей, гроші яких залишалися на рахунках банку. Тому було прийнято відповідальне рішення про націоналізацію.
Для Приватбанку зараз варіант ліквідації не виключений. Якщо рішення набуде чинності, то кошти, які пішли до капіталу банку, повинні будуть повернутися уряду — як незаконна націоналізація. І це відправить Приватбанк прямо на ешафот ліквідації. Сам суд відправить, який необхідний Коломойському тільки для того, щоб захистити свої активи. Адже те, що відбувається зараз, є захистом активів олігарха, заморожених Судом Лондона.
Можливо, ми просто бачимо елемент торгівлі, як у славних 90-х, коли вам створюють проблему, а потім пропонують її вирішити. Тільки ось на кону доля країни і мільярди доларів. І доля країни — це доля кожного маленького чоловічка, у якого є депозит, у якого зарплата в гривні. У якого поки ще є робота.