Нагадуємо, що Ощадбанк у 2014 році видав «Арктика» кредит у розмірі 100 млн грн під заставу рибного ярмарку та комплексу для зберігання та виробництва продуктів харчування. Компанія припинила обслуговування кредиту, таким чином набувши статус недобросовісного позичальника, і Ощадбанк, вчинивши виконавчі написи, звернувся до виконавчої служби з метою погашення частини заборгованості за рахунок заставного майна. У травні 2017 року було проведено відкриті електронні торги, які не відбулись через відсутність покупців. У зв’язку з цим з метою недопущення уцінки майна та його продажу за ціною навіть нижчою банк скористався своїм законним правом придбати це майно шляхом зарахування забезпечених вимог у рахунок стартової ціни майна.
Проте той факт, що комплекс не було реалізовано на електронних торгах навіть за ціною 172 млн грн, не завадив «Арктиці» майже за 2 місяці після придбання банком майна посилатися на «експертизу», згідно з якою «ринкова» вартість комплексу становила вже 336 млн грн, та звернутись через компанію-нерезидента (яка є засновником «Арктики» та якій було відступлене т.з. «право вимоги») з позовом до банку про стягнення 90 відсотків перевищення вартості майна над сумою забезпечених вимог банку.
Господарський суд м. Києва, незважаючи на явну незаконність позовних вимог та нехтуючи приписами Закону України «Про виконавче провадження», якими чітко встановлено порядок визначення вартості майна боржника (до речі, оцінку майна «Арктикою» так і не було оскаржено), та Закону України «Про іпотеку» (судом було застосовано ст. 37 Закону України «Про іпотеку», яка регулює абсолютно інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки замість ст. 49, на підставі якої банком було придбано комплекс), задовольнив позов у повному обсязі, стягнувши з держбанку понад 124 млн грн.
Така дивна судова практика Господарського суду м. Києва могла спровокувати вал подібних звернень недобросовісних позичальників до будь-якого банку країни та, відповідно, привести до збільшення проблемного кредитного портфеля банківської системи, адже вартість будь-якого майна, що набуто у власність у рахунок погашення боргу, навіть у примусовому порядку, могла бути в подальшому переглянута в бік збільшення за відповідними позовами боржників.
Суд апеляційної інстанції, позицію якого 06.03.2019 підтвердив і Верховний Суд, повністю підтримав позицію Ощадбанку у спорі та скасував незаконне рішення суду першої інстанції.