За його словами, режим інфляційного таргетування привів до ситуації, коли вже другий рік поспіль в Україні є внутрішня інфляція на заощадження в іноземній валюті.
«Привид внутрішньої інфляції на долар почав бродити по Україні вже в 2016 році. Якщо 31 грудня 2015 року долар в Україні можна було купити по 24,01 грн, то 31 2016 — вже грудня 2016 року по 27,19 грн (офіційний курс). За рік курс зріс на 13,24% при інфляції в 12,4%. Вже в 2016 році було зрозуміло, що при реалізації прогнозів НБУ щодо інфляції великої девальвації бути не може і гривна буде більш привабливою для заощаджень, ніж іноземна валюта», — пише експерт.
За підсумками 2017 року вже можна було спостерігати появу «внутрішньої» інфляції на долар. За 2017 рік офіційний курс «зеленого» зріс з 27,19 до 28,06 або на 3,2%, а рівень інфляції склав 13,7%. За підсумками 2018 року ситуація була практично аналогічною: офіційний курс долара знизився на 1,32%, а інфляція склала 9,8%.
«Якщо підвести підсумки останніх двох років, то за 2017-2018 роки, ящо вважати за офіційним курсом, власники «доларів під матрацом» втратили близько 22,6% споживчої вартості своїх заощаджень», — резюмує Шапран.
На його думку, у власників валютних заощаджень є 2 варіанти. Можна придивитися до прогнозів НБУ на 2019 рік і віддати перевагу депозитам в національній валюті з високими ставками в надії, що при девальвації високі ставки компенсують таку девальвацію. Або можна віднести валюту в банки, щоб невеликі валютні ставки компенсували хоч якось втрати від інфляції. На практиці, напевно, найкраще підтримувати помірний рівень диверсифікації валют в депозитному портфелі.