Детальніше про прогнози МВФ на своїй сторінці у Facebook написав Владислав Рашкован. «Мінфін» скоротив.

МВФ прогнозує зростання світової економіки у 2019 році на рівні 3.5%. Не мало, але нижче, ніж у 2018 році (попередні оцінки: 3,7%) і нижче, ніж прогнозувалося в жовтні 2018 року (3.7%). 2020 рік теж планується гірше, ніж очікувалося раніше. І це при тому, що в жовтні 2018 МВФ вже переглядав зростання в бік зниження.

Надії на фактори, які могли призвести світову економіку до більш високого росту не виправдалися зовсім, а всі потенційні ризики, навпаки, матеріалізувалися. Тож хмари згущуються.

Основні причини зниження зростання

1. Негативний ефект від тарифної війни між Китаєм та США вже значно вплинув на зниження міжнародної торгівлі (знаходиться на рівні нижче показників 2017 року). Невизначеність майбутніх політик цих двох держав збільшує ризики в майбутньому, незважаючи на запевнення Дональда Трампа та Сі Цзиньпіна.

Економіка Китаю, друга за величиною в світі, і без негативного ефекту від торгівлі показує охолодження у2018 році: буквально вчора офіційний Пекін показав зростання 6.5% в третьому кварталі, що було нижчим за прогнози, а також найгіршим показником Китаю з початку 2009 року. Китайський ринок цінних паперів у2018 році показав падіння — Shanghai composite знизився на 24.6% — найгірший показник із закінчення Світовоїфінансової кризи. Не варто згадувати, наскільки показники Китаю впливають на всі азіатські ринки. Ризик того, що економіка Китаю буде і далі рости меншими темпами (а також нижче консенсус-прогнозу) також збільшується.

2. Brexit «no deal» — ще один потенційний жах 2019 року: Марк Карні, Глава Банку Англії, вважає, що ефект від Brexit в гіршому варіанті може досягати 8% ВВП за 15 років, фунт втратить 25% вартості, а також це призведе до зниження на третину ціни на нерухомість у Британії. Тиждень тому Тереза ​​Мей, Прем'єр-Міністр Великобританії, зазнала нищівної поразки в Британському парламенті — її план виходу з ЄС не був підтриманий.

Чому це є проблемою? По-перше, фактично Британія і ЄС опиняться в законодавчому лімбо — не зрозуміло, за якими законами їм співпрацювати між собою. По-друге, Британія не буде частиною Спільного ринку, і торгівля між Британією та ЄС тепер буде проводитися за нормами СОТ: з'являться кордониз усіма атрибутами тарифів, квот і митниць.

Вихід Британії з ЄС дуже негативно вплине на країни ЄС, в першу чергу на Ірландію, Нідерланди, Данію, Бельгію і т.д. Як результат, прогноз для ЄС теж не втішний: зростання в 2019 році планується всього на рівні 1.6% (на 0.3 відсоткових пункти нижче, ніж планувалося у жовтні, і нижче, ніж 1.8% у 2018 році). При цьому зростання буде зниженеі в Німеччині, і в Італії, і Франції — основних економіках Старого світу.

В цілому МВФ очікує зниження зростання розвинених економік з 2.3% до 2.0% у2019 році, а економік, що розвиваються — з 4.6% до 4.5% (в жовтні 2018 року МВФ прогнозував збільшення зростання emerging markets на 4.7%).

Які ще є проблеми

Ціни на нафту були дуже волатильні, починаючи з серпня минулого року, в основному через стосунки США та Ірану, але також через зниження глобального попиту. В цілому ринки очікують, що ціна бареля нафти буде перебувати на рівні 55 дол. США (прогноз МВФ: 60 дол.) протягом наступних 4-5 років, що негативновплинена країни, залежні від експорту енергоресурсів. Ціни на метал і продукцію сільського господарства також знизилися через більш низький попит в Китаї. МВФ очікує зниження цін на метал у2019 на рівні 7.4%. Це вже негативно і для України теж.

Другою проблемою є погіршення умов на фінансових ринках, як в розвиненихекономіках, так і втих, що розвиваються. Підвищення облікової ставки Федеральної резервної системи призвело до зростання вартості запозичень у всьому світі (Україна це відчула у2018 році). У 2019 FED продовжить підняття, хоча, швидше за все, вже не такими швидкими темпами.

На ринках, що розвиваються,фінансові умови також значно погіршилися. Але як вказує МВФ, тут чітко видно диференціаціюкраїн. У багатьох країнах спреди до паперів США зросли, відображаючи зростаючі ризики і більш обачну стратегію інвесторів в держпапери. При цьому спреди зросли більше в країнах, де борг до ВВП знаходиться в більш ризиковійзоні. Але в цілому тренд зараз зрозумілий: інвестори знижують свої вкладення в ризикові активи, і країни, що розвиваються,у2019 році будуть продовжувати спостерігати відтік капіталу. Як результат погіршення настроїв на ринках, Центробанки Чилі, Індонезії, Мексики, Філіппін, Росії, Південної Африки, Таїланду підвищили облікові ставки у2018 році, що дозволило їм зменшити тиск на курс своїх національних валют.

Інфляція в багатьох країнах залишається під тиском, а зростання боргу насторожує МВФ. Також дуженасторожує, що Центробанки увсьому світівиявляються слабо підготовленими до потенційноїкризи. Після зниження ключових ставок в кризу 2008-2009 року, Центробанки трохи заснули і проспали момент, коли ці ставки треба назад підвищувати(щоб в тому числі створити буфер для майбутнього зниження під час кризи). Деякі банки (як FED) почали це робити швидкими темпами, і таким чином зараз сповільнюючи зростання, якеі так сповільнюється.

Главам країн це не подобається, і в 2018 році ми вже бачили, як ці самі глави зазіхали нанезалежність центральних банків, наприклад, в Туреччині чи Індії. А деякі Центробанки (наприклад, в Китаї), так ставки і не підвищували, а навпаки знижували, а також знижували резервні вимоги для банків, але це все одно не пожвавлювало економіку. Так що проблема може бути в тому, що під час наступної кризи, у центральних банків в руках не виявиться потрібних інструментів для подолання проблемних явищ. І що з цим робити, поки не дуже зрозуміло.

І що, нічого не можна зробити?

Можна. Треба спільними силами, і на глобальному, і на локальних ринках, працювати над підвищенням середньострокового інклюзивного зростання. Треба відходитивід торгових воєн і повертатися до міжнародної співпраці.

На локальному рівні урядамкраїн рекомендується працювати над підвищенням продуктивності праці, підвищенням залучення більш широких верств населення в роботу (наприклад, жінок і молоді), забезпечувати достатній і рівний доступ до соціальних благ, особливо в період структурних реформ.

Центробанкам — працювати над зниженням та«заякореванням» інфляційних очікувань основних економічних гравців, а також над збереженням плаваючого курсу валют, який може абсорбувати негативні наслідки глобальної кризи.

Міністерствам фінансів треба потурбуватися про створення фіскальних буферів на випадок потенційної кризи, а такожбільш обачно ставитися до запозичень.

2019 рік точно буде цікавим роком. МВФ закликає бути не спостерігачем, а активно працювати над тим, щоб наступну кризу (цикл якої точно настане одного разу) ми зустріли у всеозброєнні, а потім знову почали працювати над посиленням стійкого зростання.