Але є в нашій країні ще один ринок інтернет-продажів, який активно розвивається — це електронні (онлайн) закупівлі комерційних і державних компаній. Про його перспективи «Мінфіну» розповіла керівник бізнес-напряму EVO (майданчик Zakupki.Prom.ua і онлайн-сервіс «Вчасно») Оксана Ферчук.
Цей ринок у 10 разів більший за ринок e-commerce, хоч і зростає поки меншими темпами – близько 20% рік до року. Як прогнозують аналітики майданчика Zakupki.Prom.ua, у перспективі він може сягнути позначки 1 трлн грн на рік.
Сегмент комерційних закупівель в онлайні поки найменший, але зростає швидше за всі інші. За оцінками експертів він освоєний лише на 2-3%. Закупівлі онлайн досі незвичні для українського бізнесу. Компанії воліють працювати у звичний спосіб, страшаться нових технологій і поки не можуть оцінити їхні переваги. Виграють ті, хто не боїться експериментувати і легко тестує і адаптує нові сервіси.
Державні закупівлі – це величезний вже сформований ринок. Відповідно до закону про публічні закупівлі всі державні підприємства і організації проводять свої закупівлі через електронну систему ProZorro. Що ж цей ринок може запропонувати українському бізнесу?
Щодня в системі оголошується понад тисяча різних тендерів. Їхній бюджет вже від декількох десятків тисяч до декількох мільярдів гривень. Щомісяця в системі працюють понад 15 тис. постачальників, і майже всі вони – українські компанії. З них 25% беруть участь у невеликих тендерах, бюджет яких становить до 100 тис. грн, 35% вибирають закупівлі з очікуваною вартістю до 1 млн грн, і близько 40% беруть участь у великих тендерах від 1 млн грн.
Здавалося б, цифри говорять самі за себе. Але, на мій погляд, цей цифровий канал продажів несправедливо недооцінений великою частиною українського бізнесу. У 2018-му році 43% конкурентних торгів не відбулися, тому що в них не прийшов жоден або ж прийшов тільки один учасник (для проведення конкурентних торгів необхідні мінімум два учасники). А це 78 тис. закупівель, у яких бізнес зміг би знайти для себе тендер.
У сегменті допорогових закупівель* (закупівлі на суму менше 200 тис. грн для товарів і послуг та до 1,5 млн грн для робіт) ситуація трохи краща. Тут лише 25% торгів не відбулися, бо не прийшов жоден учасник. Тоді як 35% тендерів пройшли з одним учасником і завершилися укладенням договору. Це 79 тис. закупівель, які принесли постачальникам дохід і, сподіваюся, прибуток.
Що ж зупиняє український бізнес? Чому конкуренція в торгах не росте? Я б виділила три ключові причини. По-перше, нелюбов чи страх перед новими технологіями. По-друге, небажання або брак часу займатися підготовкою тендерної документації. І по-третє, корупційний імідж держави, а в її особі й системи ProZorro, який відлякує.
Знайти рішення для двох перших проблем – завдання самого постачальника. Це його вибір – залишатися в минулому столітті і вести бізнес «по-старому» чи тестувати нові сучасні інструменти. Вирішення третьої проблеми – на плечах держави, замовників і комерційних майданчиків, які надають доступ до електронних закупівель.