Перший заступник голови НБУ Катерина Рожкова у своєму блозі на «НВ» пояснила, чому Нацбанк не має можливості впливати на ситуацію, та як регулюються відносини між учасниками фінансового ринку в інших країнах. «Мінфін» публікує скорочену версію.

Адам Сміт, засновник сучасної економічної теорії, вважав, що ринок здатен саморегулюватися, вирівнюючи відносини продавців та покупців без зовнішнього регулювання. В ідеальному світі, напевно, так все й працює. Але світ не ідеальний. І вже за сто років потому інший економіст, Джон Мілль, вперше використав поняття «фіаско ринку» — коли ринок не працює без регулювання.

Фінансовий ринок – саме такий приклад. Необхідність його регулювання вже багато десятків років ні у кого не викликає сумніву. У кожній країні світу, де є фінансовий сектор, присутній регулятор, який відповідає за діяльність його гравців з точки зору надійності, прозорості та легальності їх бізнесу та інструментів, що використовуються. Крім того, у 97-ми зі 109 країн, які досліджував Світовий банк, у цьому переліку перебувають і правила їх взаємовідносин зі споживачем. Але не в Україні.

«Нічийними» клієнти фінустанов стали у 2011 році, коли Держспоживстандарт викреслив фінансові послуги зі свого переліку. Тож об'єктом для тисяч листів зі скаргами на порушення з боку фінустанов став Національний банк. І це логічно – кому, як не Нацбанку, розбиратися в банківських питаннях. Але не маючи законного мандата на захист прав споживачів, НБУ може лише погрозити пальцем або написати листа. Ситуацію може змінити ухвалення законопроекту 2456д «Про захист прав споживачів фінпослуг» – саме він покладе на Нацбанк обов'язок працювати з порушеннями щодо клієнтів.

Щоб зрозуміти, що змінить прийняття Закону про захист прав споживачів фінпослуг, потрібно спочатку розібратися, де ці права порушуються. На жаль, прикладів багато. Бачите рекламу з обіцянкою дати кредит під 0,1%? Це порушення і брехня, — не буває таких кредитів. Реальна його вартість буде, найімовірніше, близько 80-120%. Але ви дізнаєтеся про це вже на етапі виплат, виявивши безліч прихованих комісій.

До таких же порушень належать і заяви на кшталт «оформіть карту нашого банку, якщо хочете оплатити в нашій касі» або «йдіть оформляти до цього нотаріуса, ні, до іншого не можна». А ще вимоги обов'язкової покупки страховок на все і від усього для проведення будь-якої фінансової операції, навіть обміну валюти.

Відмова видати на руки договір для ознайомлення, передача персональних даних третім особам (страховим або колекторським компаніям), зміна договорів заднім числом – все це порушення, за які у розвиненому світі серйозно карають. Одне тільки нав'язування страховок обійшлося свого часу американському банківському холдингу Capital One у $165 мільйонів. 140 мільйонів з них довелося повернути ошуканим клієнтам, яких співробітники банку переконували у тому, що без страховки їх кредитний рейтинг буде нижчим, а вартість кредиту, відповідно, – вищою. Ще 25 мільйонів склала сума штрафу.

Чи загрожують такі штрафи українським банкам — важко сказати. Закон передбачає півроку на «підготовчі роботи»: 3 місяці з дня голосування до набуття чинності, і ще 3 на створення в НБУ відповідного підрозділу, який займатиметься питаннями захисту споживачів фінпослуг.

Точно можу сказати: перше і головне, чого ми будемо домагатися – це правдивість і прозорість інформації про вартість тих чи інших продуктів або послуг. Тому що неправдива інформація про кредитні ставки – це просто соціально небезпечно. Недарма майже у всіх країнах–лідерах у сфері захисту прав споживачів фінпослуг на першому місці стоїть регулювання реклами та повноти розкриття інформації про продукт. Адже як може працювати та сама «рука ринку», якщо споживач просто не здатен зробити свідомий вибір, якщо йому не називають реальну вартість кредиту!

Жорсткий контроль реклами дає свої плоди. Наприклад, в Ірландії, а це один зі світових лідерів за рівнем захисту прав споживачів фінпослуг, результатом захищеності клієнтів став один з найвищих у світі рівнів проникнення фінпослуг. Чому? Відповідь очевидна. Клієнт розуміє, що є регулятор, який захистить його права, тому починає активніше і охочіше користуватися фінансовими послугами. У нього є вичерпна інформація і захист, а значить, у нього є впевненість! Почавши використовувати базові фінпослуги, він переходить до більш складних, що дає додаткове надходження коштів в інструменти фінтеху та фондового ринку. Гроші потихеньку мігрують з «сірої» готівкової зони в «білу» – безготівкову. Тіньова економіка скорочується, легальна – зростає. А з нею зростає і макрофінансова стабільність.

Зрозуміло, що ці процеси відбудуться не відразу. Довіра клієнтів – найдорожчий актив. Два з половиною десятка років нічого особливо не робилося, щоб її заслужити. Але якщо ми почнемо прямо зараз – вже за кілька років якість послуг для клієнтів у фінсекторі незрівнянно зросте. А разом з ним виросте і нова генерація клієнтів. Головне – почати прямо зараз.