Після місяців злощасть, спекулянти й інвестори нарешті дали подихати спокійно ринкам, що розвиваються. Валюти і борги ринків, що розвиваються, відновлюються, навіть турецька ліра. А в Аргентині все ще жевріє надія, що прилетить Крістін Лагард в блакитному вертольоті і врятує країну, навіть заговорили про нові розміщення. І якщо над перспективою випуску 100-літніх облігацій Гани ринок тільки посміявся, то Папуа-Нова Гвінея, наприклад, вже близька до виходу на ринок. Настали часи, коли вікнами, що відкриваються, треба користуватися якомога швидше.

Американський фондовий ринок продовжує перебувати недалеко від своїх історичних максимумів. Індекс S&P500 відкриється в п'ятницю на позначці в 2914 пунктів. ФРС нічим не здивувала ринки на цьому тижні, очікувано піднявши ставку і майже не змінивши лінгвістичні обороти в описі свого бачення ситуації.

Ключовий ризик на розвинених ринках зараз – це Італія. Після того, як в країні перемогли популісти, зокрема, партії місцевого відомого клоуна-коміка, там вирішили реалізувати новий економічний курс. Який багато в чому нагадує той, що презентували і в Україні. Коли обіцяють одночасно і знизити податки, і підвищити соціальні витрати, це завжди веде до зростання дефіциту бюджету, а з ним і боргового навантаження.

Італійський держборг до ВВП вже складає 130%, а італійські популісти ще й виставили бюджет з дефіцитом в 2,4%. А дефіцит в 2,4% в Італії, де інфляція мінімальна і номінальний ВВП зростає мінімально, не дуже відрізняючись від показників реального ВВП, і в Україні, де номінальний ВВП біжить вперед з величезною швидкістю навіть при скромному зростанні реального ВВП – це дві великі різниці. З таким дефіцитом боргове навантаження Італії буде продовжувати рости, а політичні лідери, що не викликають довіри, навряд чи зуміють причарувати інвесторів. Тож найближчим часом ринок італійського боргу може трусити ще сильніше, що вдарить по всіх розвинених ринках. Особливо європейських.

Про відкриту кватирку міжнародних ринків добре було б згадати українцям. Уряд має гостру потребу в залученні коштів, але можливість їх взяти відкриє тільки домовленість з МВФ. Поки що ж у нас відбулися переговори Шредінгера. Місія поїхала і мовчить, тому незрозуміло, вдалося домовитися чи ні. І поки ринки, що розвиваються, відіграють втрати, українці продовжують переживати про долю траншу.

Прибутковість українських суверенних єврооблігацій варіюється від 7% на короткому кінці кривої до 9% на довгому кінці. Україна-32, розміщена рік тому, торгується на рівні 87% від номіналу, нагадуючи, що 12 місяців тому у Мінфіну вийшло зробити розміщення в ідеальний час. Тоді, до речі, ринок теж вірив, що протягом декількох місяців прийде транш — той самий, який ми все ще чекаємо. І очікування якого багато в чому коштує інвесторам 10% від номінальної вартості паперу, втрачені за останній рік. Це, звичайно, не порівняти з втратами в Аргентині або Туреччині, але теж дуже неприємно.

Ключове питання зараз – чи дійсно прийняття бюджету на 2019 рік є принциповим для отримання нового траншу від МВФ. Адже українські депутати цінують традицію: бюджет повинен бути прийнятий в грудневу ніч і не раніше. А валютні залишки Мінфіну після виплати всіх вересневих купонів знову підозріло близькі до нуля. Гривня перестала бавитися, дорогі тіньові аграрії встигли купити всі долари, які хотіли. Тепер курс змінюється тільки коли бізнес скопом отримує багато виплат компенсації ПДВ. Після того, як там прибрали корупцію і людський фактор, виплати за ПДВ стали стабільним фактором для валютного ринку. І тільки ними можна пояснити останній рух валюти на 25 копійок до 28,3 гривень за долар.

На внутрішньому ринку Мінфін продовжує розміщувати невеликі обсяги за стабільними ставками. Поки що уряд має таку можливість, особливо з огляду на позитивну динаміку бюджету за серпень, який вийшов у плюс. Первинна прибутковість гривневих паперів залишається на рівні 18,5%, валютних – 5,95%. А на ринку акцій приємна новина – китайський фактор дозволив Українській біржі повернути ліцензію. Поки програмне забезпечення ще не доїхало з Пекіна, тож торгів ф'ючерсом ми ще не побачимо. Але вже приємно. Як і той факт, що в деяких будинках Києва знову з'явилася гаряча вода. У 21-му столітті це велике досягнення столиці.