Навіть дивно, що факт трудової міграції викликав здивування вітчизняних чиновників тільки зараз. Про це пише к.е.н., член виконкому Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА) Віталій Шапран на LB. «З цього ж починалася євроінтеграція Польщі та інших сусідніх країн років 10-15 назад. Польща вступила в ЄС у 2004 році. І в цьому ж році з Польщі виїхали на постійні або сезонні роботи близько 0,5 млн трудових мігрантів, але до 2014 року в цілому країну покинули близько 2,4 млн осіб, тобто приблизно 6-7% від загальної чисельності населення або близько 12-15% економічно активного населення. Однак у поляків була одна дуже цікава обставина, яка пом'якшила «міграційний удар» по економіці: на момент вступу в ЄС офіційне безробіття в Польщі сягало 19,4%, а серед молоді його рівень підібрався до 40%. Тому для польського уряду відтік робочої сили став порятунком від безробіття. Натомість вони отримали грошовий потік від заробітчан в якості переказів, як і Україна сьогодні », — зазначає Шапран.

Так за 2004-2014 рр. польські заробітчани перерахували в Польщу в цілому 35 млрд євро, одержувачами яких були приблизно 2,5 млн домогосподарств. 

В Україні економічно активного населення у віці 15-70 років в січні 2018 року офіційна статистика нарахувала 17,7 млн ​​осіб. Це всього 62% від населення в цьому віковому діапазоні. Виникає питання: а що роблять інші 10,8 млн осіб працездатного віку, — запитує експерт. Ще більше питань, на його думку, викликає чисельність платників ЄСВ. З 17,7 млн ​​осіб працездатного населення його платить близько 12 млн осіб, тобто більше 4 млн осіб залишаються незайнятими, хоча зареєстрованих безробітних в країні всього близько 1,8 млн осіб. Тобто більше 2,2 млн чоловік або виїхали на заробітки, або зайняті в тіньовому секторі, або просто не бажають працювати.

Частина українців цілком може отримувати соціальні виплати в Україні та одночасно підробляти за кордоном. У підсумку, через ці понад 4 млн осіб з невизначеним статусом нам складно визначити неформальний рівень безробіття в країні.

На думку Шапрана, український уряд повинен боротися з наслідками трудової міграції, прийнявши наступні заходи:

• залучати іноземні інвестиції. Всі країни, які майже позбулися відтоку кадрів, мають помітні прямі іноземні інвестиції. При цьому потрібно враховувати не податкові доходи або кілометри відремонтованих доріг, а число робочих місць, створених в країні іноземними інвесторами.

• вести переговори з ЄС. Польща для боротьби з відтоком трудових ресурсів, починаючи з 2005 року, отримує величезні субсидії ЄС, які обчислюються десятками мільярдів євро.

• створити глобальну стратегію на ринку праці. Та ж Польща, вже майже перепоборовши проблему відтоку трудових ресурсів, покращує свій потенціал економічного зростання. Для України такими країнами-донорами можуть стати середньоазіатські республіки, депресивні регіони РФ і Туреччини.