Чи здатен його замінник — податок на виведений капітал — створити економічне диво? Та й взагалі, чи готова влада втілити цю ідею в життя? Ці запитання далеко не пусті.

Що чим замінюємо

Зараз в Україні діє податок на прибуток. Формально він досить комфортний для бізнесу. Його ставка — 18% — одна з найнижчих у світі. Наприклад, у Франції вона становить 33,3%, у Німеччині — 29,72%, у Британії, Росії та Казахстані — 20%. Але є декілька нюансів.

По-перше, найчастіше сума сплачуваного податку залежить від «бажаннячок» податківців та планів зі збору обов'язкових платежів, котрі їм спускають. Складний і заплутаний закон дозволяє по-різному трактувати можливість віднесення до витрат тієї чи іншої операції. Це впливає на розмір прибутку, і, відповідно, на розмір належних до сплати сум. Звідси — бажання бізнесу заховати реальний фінансовий результат і повальне застосування оптимізаційних схем.

По-друге, різниця в підходах до розрахунку податкових сум породжує корупцію.

По-третє, існуюча наразі система оподаткування прибутку підприємств стримує їхній розвиток і модернізацію. У нас застосовується так звана система амортизації, котра дозволяє компанії поступово накопичувати на нове обладнання: суми, які відкладає підприємство на ці цілі, не обкладаються податком на прибуток. Але таку «заначку» підприємство може робити тільки у гривні. І до того часу, коли потрібно буде закуповувати обладнання, її можуть «з’їсти» девальвація та інфляція. Окрім цього, поки підприємство збирає на певний верстат, може змінитися уся система виробництва, і йому будуть потрібні зовсім інші механізми, які коштуватимуть інакше.

Податок на виведений капітал нібито здатний вирішити відразу всі перераховані проблеми. Чинний нині податок на прибуток підприємства сплачують кожен звітний період, однак для нового податку буде інша система. Його доведеться сплачувати тільки, наприклад, при виплаті дивідендів або частини прибутку компанії. Ставка нового податку буде нижчою — 15%.

Але щоб компанії не мали спокуси й далі оптимізовувати оподаткування, за усіма операціями, які можуть виявитися «схемними», ставка буде вищою — 20%. До таких операцій, наприклад, законопроект відносить виплати нерезидентам за договорами страхування і перестрахування, надання безповоротної фінансової допомоги, закордонні інвестиції (в тому числі купівля майна), роялті тощо.

Зі введенням нового податку повинні піти в минуле і всі оптимізації, пов'язані із застосуванням спрощеної системи оподаткування. При купівлі товарів і послуг у пов'язаної особи-«спрощенця» теж доведеться сплатити 20%-й податок.

«Введення податку на виведений капітал обмежить втручання держави в роботу бізнесу. Раніше податкова контролювала всі господарчі операції і фінансові результати, тепер — тільки операції з виведення прибутку, як би вони не маскувалися. Операції з іншими платниками цього податку практично виводяться з поля зору податкової. Це, за грубими підрахунками, залишає в зоні контролю не більше 5% від операцій компаній. Чимало підприємств, які працюють всередині України з платниками податку або з іноземними контрагентами за стандартними експортно-імпортними операціями, можуть взагалі залишатися поза зоною контролю. Виняток становлять операції з виплати дивідендів. При цьому значно звужується можливість суб'єктивного тлумачення податкової суті проведених операцій», — говорить старший партнер «КМ Партнери» Олександр Мінін.

Фіскальна революція не просто стане стимулом для реінвестування власних коштів. Вона також допоможе залучати зовнішнє фінансування: підприємства позбудуться пильної уваги податкової та зможуть сміливо показувати у звітності реальний стан речей. «Прозорість» полегшить їхнє спілкування з кредиторами та інвесторами.

Звідкіля гроші

Проблема, котра затьмарює райдужні перспективи країни та бізнесу у впровадженні податку на виведений капітал — істотне скорочення доходів бюджету. За підрахунками Мінфіну, йдеться про недонадходження у розмірі 35-40 млрд грн щорічно, або приблизно 4% доходів бюджету. Тому уряд обережно говорить, що введення нового податку є можливим лише після того, як будуть знайдені відповідні компенсатори.

«Наприклад в Естонії, на позитивний досвід якої посилаються прихильники податку на виведений капітал, надходження в перший рік після податкової реформи скоротилися вдвічі. Компенсаторами там стали скасування усіх пільг з ПДВ і суттєве підвищення штрафів», — говорить юрист АТ «СК ГРУП» Анна Гарбар.

В Україні проблема компенсаторів може бути вирішена менш болісно. Наприклад, завдяки реальному перекриттю контрабандних потоків. За підрахунками представників влади, у цьому випадку бюджет міг би отримати, принаймні вдвічі більше, ніж втратив би від введення податку на виведений капітал. Інша справа, що цей компенсатор існує тільки в теорії. Як показує світовий досвід, ще жодній країні не вдалося побороти контрабанду облавами на митниці. Ефективно у цьому випадку спрацьовувало тільки тотальне впровадження касових апаратів у торгівлі (тобто за усім ланцюжком контрагентів). Воно дозволяє фіскальним органам відстежити рух товару від митниці до кінцевого покупця, а отже, не залишає шансу на реалізацію контрабандної продукції всередині країни. Але, схоже, наші контрабандисти можуть спати спокійно.

Економічний бум — під питанням

Перш ніж говорити про компенсатори, варто було б взагалі оцінити, чи зможе введення податку на виведений капітал прискорити економічне зростання? Дійсно, естонська економіка змогла закріпити за собою статус однієї з найуспішніших малих економік у Європі. Більш того, її шляхами пішли Грузія і Латвія. Перша ввела податок на розподілений прибуток з початку 2017 року, друга — скасувала податок на реінвестований прибуток з 1 січня 2018 року.

Проте є й інші факти, які потрібно враховувати. Економісти й досі сперечаються щодо позитивного впливу на естонську економіку податку на виведений капітал. Адже, окрім фіскальної реформи, країна провела масштабну банківську, судову та інші інституційні реформи. Скептики вважають, що саме це дозволило Естонії зробити свою економіку зразковою.

Але навіть це не гарантувало країні стабільне зростання. Після введення податку на виведений капітал 2000-го року та проведення реформ естонський ВВП стабільно зростав, однак і реагував на світові фінансові потрясіння. Так, у 2009-му ВВП на душу населення в країні скоротився на 18,67%, в Україні тоді ж — впав на 35,17%. Наступного року естонський ВВП на душу населення просів ще на 0,71%, зате в Україні додав 12,35%. За результатами минулого року цей показник в Естонії склав 11,47%, в Україні — «плюс» 17,46%. Щоправда, в абсолютних цифрах наш ВВП на душу населення становить $ 2 186, естонський — $ 17 799 (станом на кінець 2016 р.).

Ще один факт: податок на виведений капітал серед європейських країн ризикнули впровадити у себе лише Латвія та Естонія. У вересні минулого року в Таллінні представники країн-членів ЄС підтвердили необхідність адаптувати податкові системи до умов нової цифрової економіки. Головною новацією майбутніх змін повинна стати сплата податків (в першу чергу транснаціональними корпораціями) в країнах, де генерується прибуток. Але це зовсім не означає, що Європа готова відмовитися від податку на прибуток.

«Потрібно звернути увагу, що податкова реформа суперечить міжнародному праву. Формально підписані Україною конвенції про уникнення подвійного оподаткування застосовуються тільки до податку на прибуток, тому компанії вже не зможуть скористатися перевагами цих договорів», — вважає Анна Гарбар.

Фіскальна революція — фейк?

Президентський законопроект про податок на виведений капітал (№8557) говорить про його впровадження вже з 1 січня 2019 року. Але ні в самому законопроекті, ні в офіційних коментарях до нього не вказується, за рахунок чого бюджету будуть компенсовані прийдешні втрати. Сумнівно, щоб у рік виборів влада запропонувала збільшити податковий тягар за іншими обов'язковими платежами, скасувати податкові пільги або, тим більше, скоротити соціальні витрати. Але ж наступного року кожна копійка буде важливою: окрім виборів, нам ще й доведеться пережити пік виплат за зовнішніми боргами.

Тому складно уявити, щоб ініціатор нового закону педалював його прийняття у Верховній Раді. Є підозри, що розробники законопроекту це прекрасно розуміли, а тому не стали особливо вдаватися в деталі. Юристи кажуть, що в документі практично не виписані принципи адміністрування податку.

Швидше за все, реєстрацію в парламенті самого законопроекту слід розцінювати усього лише як передвиборний піар-хід. Він повинен розтопити серця бізнесової частини електорату, а ще — створити ілюзію реальних і потрібних реформ.

Тамара Зверухо