Минулого року ви говорили, що банк має намір істотно наростити кредитний портфель. Вдалося?
Вдалося. Річ у тім, що база порівняння була невеликою. І у нас була можливість створити портфель за активними операціями «з нуля», з урахуванням вже існуючої в банківській індустрії проблемної заборгованості і з відсутністю власних проблемних активів. Збільшити портфель кредитних операцій з 20 до 400 мільйонів гривень можна досить комфортно, маючи статистику щодо кредитних історій за останні 4 роки. Та й попит на кредитування залишається досить високим. В рамках своєї стратегії зупинятися ми не будемо, накопичений попит на кредитні ресурси дуже високий, будемо нарощувати портфель активних операцій і далі.
Яка структура цього портфеля?
В основному це кредити малому і середньому бізнесу. Це наш сегмент ринку. Великому бізнесу потрібні трохи інші інструменти: валютне торгове фінансування, структуровані продукти, які вимагають підтвердження тих чи інших гарантій/акредитивів і наявності у банку лімітів у зарубіжних банках. У тих обсягах, які потрібні великому бізнесу, ми такі інструменти надати не можемо. Та й пасивна база у RwS банку переважно в національній валюті. Тому ми зосередилися на сегменті МСБ, де попит на активні операції не менш високий. Ми вважаємо, що це «Клондайк» з точки зору спеціалізації малих і середніх банків.
Що ж до споживчих кредитів? Цей сегмент ринку показує хороше зростання. Торік воно склало понад 40%. РВС Банк видає їх?
Поки ми не працюємо з цими кредитами. Це швидко зростаючий, дуже технологічний, але й ризиковий ринок, який вимагає ретельного вибудовування процесів і припущень. Тут потрібні великі масиви даних клієнтів, їхніх кредитних історій та, відповідно, чітко вибудувані відносини з кредитними бюро. Також необхідні налагоджений скоринг, канали продажів і супроводу, технології по роботі з простроченням. Якщо щось із цього дасть збій, то «полетить на південь» вся бізнес-модель. Це буде окремий проект, над яким ми працюємо і який ми неодмінно реалізуємо. Плануємо в другому півріччі пілот.
Поки ми зосереджені на МСБ. Це теж специфічний сегмент зі своїми особливостями: «сірість» роботи, брак інформації щодо управлінської звітності. Але це наш сегмент, який ми добре відчуваємо і розуміємо. Ми бачимо, що бізнес працює, і йому потрібні ресурси та документарні послуги. Він потроху адаптувався після потрясінь, які країна пережила після втрати Криму і початку операції на Донбасі. У компаній знову з'явилися потреби в кредитних коштах не для рефінансування старих боргів, а в рамках роботи business as usual.
Ми кредитуємо ті компанії, яким тяжко пробитися в банки з першої десятки. З різних причин. Наприклад, через зарегульованість процесів у них. Підприємцям непросто достукатися до великих банкірів, щоб ті розглянули їхню позику в кілька мільйонів гривень. Їм простіше прийти до нас, де їх почують, зрозуміють і де вміють з ними працювати, минаючи складну бюрократію.
А вистачає таких клієнтів? Є думка, що якісних позичальників на ринку не так багато і банкам доводиться за них «битися».
Раніше банки ревно ставилися до клієнтів, намагалися не відпускати до конкурентів. Але в разі якихось потрясінь, наприклад, погіршення ситуації в галузі, вони тягнули за собою і банк. Тому краще ми будемо одним з п'яти обслуговуючих банків, зате будемо знати, що крім нас, за клієнтом «наглядають» ще чотири конкуренти. Це добре з точки зору ризик-менеджменту, грошових потоків, фінансового моніторингу. І клієнт спить спокійніше, знаючи, що його робота не зупиниться в разі падіння одного банку.
Сьогодні це всі розуміють, і ніхто не намагається утримати клієнта за будь-яку ціну, перебиваючи ставки або працюючи з ним на рівні мінімальної прибутковості. Це добре. Особисто я не хочу брати всі ризики клієнта на себе. Так само як і клієнт не хоче брати на себе ризики одного банку. Після подій, що відбувалися на ринку останні кілька років, багато з побоюванням ставляться до банків. Приходить клієнт і каже, що у мене є рахунки там і там, але зараз по гроші я прийшов до вас. Вони мені потрібні для того-то. Найчастіше ми дивимося на це позитивно, розділяючи ризики з іншими банками.
Банкопад вже пройшов чи очищення системи ще не завершене?
ВК: За моїми відчуттями, ще доведеться почути про вихід окремих колег з ринку. Але це вже не банкопад в тому вигляді, в якому він був, а радше нежиттєздатність їхніх бізнес-моделей, їх невідповідність реаліям ринку. Ще залишилися банки, націлені на конкретну галузь або конкретний продукт. Це робить їх уразливими. Тобто можливі виходи виключно з бізнес-причин, а не через те, що хтось «миє» гроші, займається переведенням у готівку або пилососить гроші для бізнесу акціонера. Такі історії вже в минулому.
Тобто криза в галузі минула?
Я бачу дві проблеми. Перша в тому, що наша банківська система перетворилася на подобу держбанку СРСР. Те, що вона майже на 60% складається з держсектора, це погано. Як від цього відійти, поки незрозуміло. Іноземні інвестори не хочуть йти в цей ринок. Вони кажуть, ви спершу самі почніть інвестувати туди, а потім, може, і ми підтягнемося.
Друга проблема — прострочення, яке утворилося через втрату Криму, події на Донбасі і з переформатуванням зовнішньоекономічної діяльності в масштабах всієї країни. Це довга проблема, і швидкого її вирішення бути не може. Банки тяжко і довго абсорбують свої биті кредитні портфелі, перетравлюють їх через резерви і капітал. Цей процес все ще триває і триватиме не один рік. Держбанки можуть вирішити питання вливанням ОВДП, іноземні, яких у нас третина галузі, теж з цим справляються і впораються. Найтяжче банкам з українським капіталом. Акціонерам складно шукати гроші для покриття цих витрат. Тут важливо, щоб регулятор з розумінням ставився до цієї проблеми, допомагаючи українським акціонерам.
Це в основному «мертві» кредити чи є шанс щось повернути?
Щось повернути, може, і вдасться. Але життя показує, що чим старшою є проблемна заборгованість, тим менше шансів її повернути з адекватним наповненням. Сьогодні за проблемкою "імені 2014 року» дисконти становлять 50-90%. Тому, у міру капіталізації багато доведеться «забути і пробачити». Можна, звісно, до останнього воювати в судах з позичальниками, але це буде коштувати чимало часу і втрачених можливостей.
Думаю, зараз потрібно не фокусувати всі зусилля на старих боржниках, а навпаки, формувати новий, дієвий кредитний портфель. Мені доводиться багато спілкуватися з менеджерами різних українських підприємств, від приватних підприємців до великих холдингів. Декотрі відкрито кажуть: так, у нас є проблеми в такому-то банку, і ми поки не знаємо, як будемо їх вирішувати, і чи вирішимо взагалі. Але ми готові брати у вас новий робочий капітал. У людей є нові ринки, нові контракти, під які їм потрібні гроші.
Вони щирі, відкриті, готові до аудитів та поточного операційного контролю з нашого боку. Аж до фізичного контролю за можливістю здійснення рухів за поточними рахунками. Тобто навіть серед компаній з не найкращою кредитною історією сьогодні є ті, хто готовий переглянути свою філософію взаємовідносин з банками. У них є «комплекс провини», але вони хочуть співпрацювати. Це підтверджують і колеги по ринку.
НБУ вводить новий норматив ліквідності LCR. Наскільки складним для банків буде процес входження в нього?
Нам не складно буде в нього увійти. Ми в ньому були завжди. У високоліквідних активах ми тримаємо близько 30% валюти балансу. Це позиція і правління банку і акціонера — бути максимально ліквідними. Ми залучаємо з ринку пасиви, а наше казначейство бере цей ресурс собі на відпрацювання і його прибутковість досить висока. Ми оперуємо цими грошима на міжбанку, кладемо в НБУ овернайт всю вільну готівку, де зараз хороша ставка за інвестиційними сертифікатами, розміщуємо в короткі овердрафти. Ми не видаємо їх в багаторічні кредити, поки не вкладаємо на кілька років в ОВДП. Більша їх частина постійно в обороті. Тож для нас LCR абсолютно комфортний норматив.
Чи не спровокує LCR зростання попиту на ОВДП і менше бажання кредитувати реальний сектор?
Все залежить від ставки по ОВДП. Сьогодні вона дуже хороша — 16-17% річних. Працюючи у великому банку, я б напевно якийсь ресурс поклав в ці папери. Це нульовий ризик і 100% ліквідності. Плюс цей ринок підігрівають іноземці. Увійти в цей папір і вийти з нього можна в будь-який момент. А при стабільній гривні це, по суті, буде валютною дохідністю. На їхніх ринках можна тільки мріяти заробляти 17%.
Але повторюся: нам, як невеликому банку, це зараз не потрібно. У нас більше йдуть короткі кредити на поповнення робочого капіталу бізнесу і казначейські операції.
У банку змінюється структура власності. Чи позначиться це якось на його роботі: бізнес-моделі, галузевій орієнтації...?
З правлінням банку поки такої розмови не було. Якщо в цьому буде потреба, вона обов'язково відбудеться. Зараз ми працюємо на нашій існуючій бізнес-моделі і стратегії розвитку.
За останній рік депозити в банках подешевшали, при цьому ставки по кредитах залишаються досить високими. Чи є шанс на те, що розрив між ними скоротиться?
Кредити теж дешевшають. Не так яскраво, як депозити, звісно, але тенденція є. У гривні річна ставка вкладів сьогодні 13-15%, в доларах — до 6%. Це більш-менш адекватна вартість грошей, враховуючи ризики і відрахування до фонду гарантування вкладів, якщо ми говоримо про фізичні особи.
Банки скорочують мережі своїх відділень і роблять ставку на дистанційне обслуговування. У чому полягає політика вашого банку в цьому питанні? Просуваєте віддалені сервіси?
У нас зараз 15 точок по країні. Поки ми не маємо великого бажання розгортати велику мережу відділень. Клієнт сьогодні може оперувати рахунками з офісу або дому, перебуваючи в будь-якому місті. Якщо наші розрахунки показують, що це виправдано, ми відкриваємо нові відділення в конкретному місті чи районі. До кінця року, думаю, відкриємо ще 8-10 точок. Але створювати мережу національного масштабу з сотень відділень не плануємо. У цьому сьогодні вже немає потреби.
Використовуємо сучасні канали комунікацій. Працюємо над інтернет-банком для роздробу. Це дуже недешева річ, якщо зробити її правильно: зручною і безпечною для фізичних осіб.
Вже запрацював перший банк без відділень. Може, незабаром вони взагалі не знадобляться?
А ось OTP Group заявила про згортання аналогічного проекту окремого цифрового банку Touch Bank і продовжить діяльність в класичному форматі. Digital Bank — це, безумовно, цікаво. Але серед клієнтів завжди будуть люди, яким важливо кудись прийти і обговорити своє питання з конкретною людиною в реальному банку. Людський фактор.
Крім цього, існують банальні нормативні вимоги щодо ідентифікації і верифікації клієнтів. Вимоги комплайєнс до KYC (знай свого клієнта) посилюються по всьому світу, з огляду на зростання використання криптовалют, BEPS (боротьба з розмиванням податкової бази) і т.д.
Безумовно, наш регулятор зараз реалізує досить просунуті проекти, які полегшать життя банкам і їхнім мережам — BankID і можливість ідентифікації клієнтів на аутсорсингу. Тому скорочувати відділення будуть, якщо не «йде економіка» в конкретній точці продажів — це робити правильно, але остаточно вони точно не вимруть ніколи.