Які переваги може дати Україні масова трудова міграція громадян, і які ризики в собі таїть відтік українців за кордон, в своєму блозі на НВ написав Богдан Данилишин. «Мінфін» публікує скорочений текст статті. 

Нова хвиля трудової міграції з України зумовлена багатьма факторами, найважливішими з яких є військова агресія, глибока і тривала економічна криза, падіння рівня життя домогосподарств, безробіття. Очевидно, що українці шукають перспективи вищих заробітків та кращих систем соціального забезпечення. 

І теорія, і практика доводять, що в короткостроковій перспективі міграція може принести дуже великі вигоди як для мігрантів та їхніх родин, так і для країни походження. Зменшення безробіття і неповної зайнятості, скорочення масштабів бідності, підвищення доходів і добробуту – це далеко не повний перелік позитивних наслідків для тих, хто виїжджає. Сюди ж можна віднести поліпшення інших аспектів людського розвитку, таких як освіта та охорона здоров'я. Держава, у свою чергу, отримує більші обсяги грошових переказів, які зазвичай є менш волатильними і більш надійними джерелами іноземної валюти, ніж інші потоки капіталу в багатьох країнах, що розвиваються.

За даними Світового банку, починаючи з 2000 року глобальний обсяг грошових переказів в країни з низьким і середнім рівнем доходу зріс майже у 6 разів і у 2016 році досяг $429 мільярдів. У глобальному масштабі грошові перекази тепер більш ніж втричі перевищують обсяг офіційної допомоги. Вже доведено, що грошові перекази мають стабілізаційний ефект як на макроекономічному рівні, так і на рівні домашніх господарств, оскільки вони є великим і стабільним джерелом іноземної валюти. До речі, обсяги грошових переказів зросли і в Україні – з 4,5% ВВП у 2013 році до 6% ВВП у 2017 році. Окремі дослідники вказують, що уряди та суб’єкти приватного сектора тих країн, що розвиваються, можуть використовувати майбутні потоки грошових переказів в якості застави для залучення фінансування на міжнародному ринку капіталу (Ketkar and Ratha 2005, 2009). Ці інноваційні механізми фінансування можна використовувати для збору коштів на такі проекти розвитку, як житло з низьким доходом або водопостачання.

Міграція також може передбачати передачу навичок, знань і технологій, які важко виміряти, але саме це може мати значний позитивний вплив на продуктивність і економічне зростання. Крім того, експерти дедалі частіше визнають, що мігранти можуть відігравати важливу роль у постконфліктному відновленні держав їх походження.

Однак, довгострокові наслідки виявляються набагато менш позитивними: насправді держава має дедалі менше населення працездатного віку, втрачає освічену молодь та кваліфікованих спеціалістів. «Відтік мізків», зокрема, означає втрату державних ресурсів, вкладених в їх освіту, звуження промисловості та погіршення ділового середовища.

Скорочення чисельності працездатного населення у зв’язку з міграцією становить і грізну фіскальну проблему. Бо тиск на державні фінанси відбуватиметься по двох каналах: 1) зростатимуть витрати на програми, пов'язані з віковим (пенсії і охорону здоров'я) фактором; 2) зниження потенціалу економічного зростання.

Як зупинити міграцію?

Світовий досвід, у тому числі східноєвропейських країн, переконує, що держави/уряди мають застосовувати комплексний підхід у питаннях політики з міграції. Слід:

1) зосередитися на створенні умов, які заохочують людей залишатись/повертатись у державі

2) зміцнювати інститути влади

3) підвищувати рівень участі робочої сили, що залишилася

4) підвищувати продуктивність праці

5) стимулювати населення на витрачання грошових переказів на інвестиції, а не на споживання

6) працювати з діаспорою, у тому числі з точки зору розширення доступу до міжнародного фінансування

Для ефективного регулювання міграції нам необхідно втілювати ці фундаментальні ідеї у життя уже сьогодні.