Чим може завершитись візит представників кредитора, і які в України шанси отримати гроші, в соєму блозі на ЕП написав Роман Шпек, голова ради Незалежної асоціації банків України. «Мінфін» публікує скорочений текст статті.
Фінансові кола мають два сценарії для України: з МВФ та без МВФ.
Усі знають, який обсяг виплат за державним зовнішнім боргом чекає Україну у 2019-2020 роках.
Усі знають, що єдиний, хто пропонував Києву гроші для рефінансування багатомільярдних боргів, — це МВФ.
Усі знають, що «потяг відходить»: програма МВФ закінчується, а у швидке ухвалення нової програми у виборчий 2019 рік до формування нового уряду може повірити лише невиліковний оптиміст.
Читайте також: Україна без МВФ: дефолт, обвал гривні та відкат реформ
Усі розуміють, що для ухвалення фінансових рішень щодо України в разі реалізації песимістичного сценарію ніхто не буде чекати, перевіряючи, скільки ми протягнемо без рефінансування від МВФ. Не кажучи про знак рівності між відсутністю реформ і відсутністю перспектив.
Тривожить, що останні події в економіці могли посилити самообман української влади.
Ціни на чорні метали високі, проте ніхто не замислюється, як за такого поліпшення цінової кон’юнктури та слабкої бази порівняння наша економіка зростає лише на 2-3%? Таке «економічне піднесення» більше нагадує фіаско, і навіть страшно уявити, що буде в разі погіршення ситуації на світових ринках.
Ще один приклад. Останнім часом гривня суттєво укріпилася завдяки припливу коштів портфельних інвесторів з-за кордону в державні облігації. Проте краще говорити не укріпилася, а повернулася до рівня жовтня-листопада 2017 року, який існував до великого викидання бюджетних коштів на ринок наприкінці 2017 року.
Ціною цього зміцнення гривні є підвищення облікової ставки. Найголовніше — портфельні інвестори можуть в будь-який момент піти з українського боргу в іноземну валюту, і це рано чи пізно станеться у разі сценарію «без МВФ».
Читайте також: НБУ може повернути валютні обмеження
В Україні часто говорять про перемогу там, де ще потрібно багато працювати. Прикро, що приїзд технічної місії МВФ, скоріше за все, запишуть до переліку перемог і сприймуть як неправильний сигнал: «Можна і далі не виконувати зобов’язання, вони все одно приїдуть».
Вони приїдуть, але їм досі нема чого сказати своїм акціонерам для ухвалення позитивного рішення щодо України. Потрібно використати цей візит для швидкого пошуку компромісу, адже українська економіка виборами не закінчується.
Без позитивних рішень зростають інфляційні та девальваційні ризики, що може спричинити політичні ризики не тільки для окремих осіб, а і для всієї країни.
Ухвалення нової програми співпраці з МВФ можливе тільки після парламентських виборів та формування нового уряду, тобто навесні 2020 року. Це занадто пізно, якщо не вдасться забезпечити фінансування у 2018 році.