Органи ДФС частенько грішать своїм особливим і виборчим розумінням норм податкового законодавства, що йде врозріз з правилом: що не заборонено – те дозволено. І, одне з підтверджень тому – постанова апеляційної інстанції № 876/10433/17 від 14.12.2017 р.
Історія хвороби
ФОП на 3-ій групі, до того ж ще і платник ПДВ, з кодами видів діяльності, дуже навіть транспортними (49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту) наважився придбати автомобіль Toyota, що, власне, і зробив. Як робиться в таких випадках, податковий кредит, отриманий від продавця зменшив його зобов'язання з цього податку в звітному місяці. Далі, вищезгаданий автомобіль почав використовуватися за своїм прямим призначенням, суворо в рамках оподатковуваних операцій та господарської діяльності, що підтверджувалося і дорожніми листами, і наказами і багатьма іншими документами.
А в чому проблема, запитаєте ви? Все просто, на кого реєструвати автомобіль: на фізичну особу або фізичну особу-підприємця? Перший варіант нашому герою сподобався більше. Сказано зроблено.
Далі податкова перевірка, на предмет правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість і податкове повідомлення-рішення (ППР) на круглу суму, плюс штрафні санкції на половину круглої суми. Кажуть, мовляв, порушив пп. «г» 198.5 ПКУ оскільки власником автомобіля є фізична особа, а не суб'єкт господарювання. Ось так. Далі по тексту позиція ДФС:«придбаний транспортний засіб зареєстровано на фізичну особу, тому, враховуючи вимоги ст. 325 Цивільного кодексу України та Постанову КМУ від 07.09.98 р. № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів…», така обставина не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання – фізичної особи».
Ось так, купуй після цього автомобілі.
Адміністративний суд постановою від 13.09.2017 р. № 819/710/17 не перейнявся доводами ФОП, і, як результат – позовні вимоги були задоволені.
В апеляції справи йшли набагато краще. Далі цитата з постанови: «Слід зазначити, що статус фізичної особи-підприємця – це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю. Відтак, відсутність передбаченої можливості державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами — підприємцями не може позбавляти їх права на отримання податкового кредиту за операціями з придбання транспортних засобів за умови дотримання умови його формування, що визначені ПК України», а також «норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в т. ч. і транспортних засобів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців)».
Резюме: «Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки фізична особа-підприємець є фізичною особою, яка здійснює діяльність, віднесену законодавством до підприємницької, є платником ПДВ тому на нього повною мірою поширюються правові норми, які визначають порядок обчисленні і сплати ПДВ, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ, при придбанні транспортного засобу з метою його використання у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства отримав право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту».
Все що не заборонено – дозволено.