По-перше, до поточного переліку стандартних інструментів з підтримки ліквідності (кредити рефінансування до 14 днів та до 90 днів) додається рефінансування строком на 1-5 років.

Відповідне рефінансування не матиме цільового характеру і видаватиметься за результатами проведення позачергових тендерів. Ставка за таким інструментом буде плаваючою (облікова ставка НБУ + 2 п.п.) і змінюватиметься впродовж строку користування банком отриманих коштів відповідно до зміни облікової ставки.

В якості забезпечення банки зможуть надавати ті ж активи, які використовуються для залучення кредитів рефінансування строком до 14 та до 90 днів. Зокрема, це:

  • державні облігації України (облігації внутрішньої та зовнішньої державної позики України, цільові ОВДП);
  • депозитні сертифікати НБУ (для довгострокового рефінансування виключно у якості додаткового забезпечення);
  • іноземна валюта (долари США, євро, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни);
  • облігації міжнародних фінансових організацій.
  • Для цінних паперів, строк погашення яких настав, буде передбачено можливість заміни на інші.

Строки видачі довгострокового рефінансування, його обсяги та періодичність тендерів визначатиме правління Національного банку за результатами засідання комітету з монетарної політики на щоквартальній основі.

Інформація про графік проведення тендерів з підтримання ліквідності банків на наступний квартал (в тому числі довгострокових) буде розміщуватися на сайті НБУ. Інформація про результати кожного тендера буде публікуватися на сайті Нацбанку у день його проведення.

По-друге, для операцій прямого репо буде передбачено перехід права власності на цінні папери.

Операції прямого репо є можливість проводити і сьогодні, проте, згідно чинних норм, право власності на цінні папери, за якими проводилась операція, лишається у банку, з яким Національний банк її здійснив. Таким чином, передбачення переходу права власності при проведенні таких операцій дозволить знизити ризики НБУ як кредитора.

На додаток, це дозволить підвищити ліквідність вторинного ринку цінних паперів та рівень загальної ринкової ліквідності, а також активізувати обіг державних цінних паперів.

По-третє, стане можливим попереднє формування пулу активів, які банки зможуть надавати у якості застави для залучення кредитів овернайт і кредитів рефінансування різних строків.

Для цього банк має укласти з Національним банком генеральний кредитний договір строком на 5 років (з можливістю подовження строку на наступні 5 років) і сформувати пул активів. До нього можуть увійти ті активи, які зазначено у наведеному вище переліку.

При цьому, банки зможуть змінювати одні активи в пулі на інші на постійній основі, що дозволить банку управляти заставними активами.

Окреслені зміни затверджені постановою правління Національного банку № 144 від 28 грудня 2017 року і набирають чинності з 2 травня 2018 року.