Відсутність довіри надовго забила клин між громадянами та фінансовою системою. Здебільшого українці сповідують вкрай консервативну економічну політику – ті, у кого є заощадження, зберігають їх «під подушкою» або інвестують у нерухомість. У підсумку ринок нерухомості розвивається нерівномірними циклами, а гроші, що лежать «під подушкою» з часом знецінюються і не приносять доходу. Сіра економіка не дозволяє країні розвиватися, і відповідно, не дозволяє підвищувати рівень життя.
Тому держава повинна працювати над тим, щоб відновити довіру людей. До себе, до фінансової системи, до ринку.
На українському ринку поки немає всього спектра інструментів для інвестицій і заощаджень, які є в арсеналі більш розвинених країн. За 26 років в нашій країні не побудували сильний національний фондовий ринок, не провели велику інклюзивну приватизацію, не реформували пенсійну систему. Наш клас власників виріс не завдяки державі, а, швидше, всупереч їй. Розвиток середнього класу уперся в олігархів, величезну корумповану бюрократичну машину та нереформовані правоохоронні органи.
Все це Україна має виправити. Нам потрібно розвивати національний фондовий ринок, в майбутньому створювати недержавні пенсійні фонди, забезпечувати «зелене світло» для капіталу, інтегруватися в світ кібервалют. Нічого з цього не стане реальністю, поки громадяни взявши на себе відповідальність за своє життя не будуть поспішати відкривати свою справу, виходити на ринки капіталу та завойовувати нові горизонти.
Завдання держави – створювати механізми ефективного та безумовного захисту слабких. Необхідно не тільки посилювати покарання за фінансові афери і корупцію, а й забезпечувати невідворотність покарання. Іншими словами – необхідно підвищити ефективність правосуддя. Можна завести безліч кримінальних справ проти корупціонерів, але поки їх критична маса не отримає реальні терміни, громадяни не повірять в те, що держава всерйоз бореться з корупцією.
Потрібно навчитися ризикувати. Прогрес в науках заснований на методі проб та помилок: без помилок не було б і проривів. Те ж саме в бізнесі – не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Будь-який невдалий бізнес-проект – це не трагедія, а частина нормального процесу та запорука успіху в майбутньому. Нам всім потрібно бути сміливішими у своїх починаннях, більш амбіційними в своїх цілях. Озиратися на ризики за будь-що значить програти у глобальному сенсі та залишитися у сьогоденні. А це, насправді, означає залишитися в минулому, поки весь світ рухається вперед.