Таких успіхів команді фонду вдалося досягти завдяки твердому характеру та професіоналізму його керівника Вікторії Тігіпко, яка вже третій рік поспіль не залишає першу двадцятку списку рейтингу найвпливовіших жінок України. Цього року за версією журналу «Фокус» пані Тігіпко посіла 11 місце зі 100 найуспішніших бізнес-леді країни.

Окрім основного піклування — фонду TA Venture — Вікторія Тігіпко займається підготовкою та організацією головної події ІТ-індустрії Центральної та Східної Європи — міжнародної конференції IDCEE, яка об'єднує світових інвесторів, бізнес-ангелів, підприємців та стартапи. Після відвідування IDCEE-2012 про що ми писали рані е ., редакція «Мінфіну» домовилася про інтерв'ю з пані Тігіпко.

Сьогодні ми представляємо вашій увазі матеріал, у якому Вікторія Тігіпко розповіла про тонкощі інвестування в Україні та за її межами, про те, що треба зробити, і про що обов'язково треба знати підприємцям-початківцям, щоб отримати значні інвестиції від великих фондів, а також поділилася досвідом організації масштабного заходу — IDCEE-2012.

МФ: Вікторія, ви є директором фонду TA Venture . Розкажіть дещо про те, як працює ваш венчурний фонд.

В.Т.: TA Venture досить молодий фонд, але дуже активний — у портфелі TA Venture 21 інвестиція. І це менш як за півтора роки. Особливо багато угод ми закрили у 2012 році - TA Venture проінвестував 18 компаній. Наприклад, ми вклали у розвиток Fantasy Shopper, платформи соціального шопінгу, яка інтегрує електронну комерцію з роздрібною торгівлею предметами одягу офлайн в унікальне розважальне середовище; у сайт з бронювання бюджетного житла WeHostels; у GetGoing — компанію, яка розробила революційну технологію бронювання та продажу авіаквитків авіапасажирам-туристам, тим самим допомагаючи авіаперевізникам більш ефективно заповнювати вільні місця.

Цікавий проект, який ми проінвестували, — Sumup. З його допомогою можна буде оплачувати рахунки за допомогою Android та IOS пристроїв. По суті, SumUp це простий спосіб приймати карткові платежі в будь-якому місці. Ще 7 проектів перебувають у стадії пайплайн. До кінця року ми плануємо закрити всі ці угоди та довести загальну кількість інвестицій до 28. Отже, процес іде. Ось буквально перед початком інтерв'ю з Ігорем Семеновим та Теодором Д'Амброзіо (венчурні партнери фонду — авт.) ми вели переговори щодо Skype з дуже цікавою російською компанією. Швидше за все, прийматимемо позитивне рішення, і закриємо угоду на початку 2013 року. І подібні переговори точаться постійно — з американцями, індусами, бразильцями.

Наш фонд оперує 50 млн. доларів венчурного капіталу. В основному інвестиції орієнтовані на ранні стадії розвитку компаній — early та seed stage (рання та посівна стадії — авт.).

МФ: Скільки в середньому ви інвестуєте?

В.Т.: Щодо нашого фонду, то ми не розголошуємо суми інвестицій. Але в середньому вкладення на seed stage від 50 до 300 тисяч доларів. А якщо говорити загалом, то суми стартових інвестицій у компанії можуть починатися буквально від кількох десятків тисяч доларів — 20−30 тисяч, плюс-мінус — і досягатиме 50 і навіть 100 тис. доларів. А далі компанії переважно звертаються за фінансуванням до фондів ранніх інвестицій і отримують гроші на ранній стадії розвитку. Як правило, це відбувається відразу після того, як компанії збирають кошти від «сім'ї, друзів, дурнів» — так зване правило трьох «F» — family friends fools — тобто від тих, хто повірив у їхню ідею.

МФ.: Тобто, все залежить від того, на якій стадії розвитку знаходиться компанія?

В.Т.: Так. На early stage інвестиції вже становлять від 300 тисяч до 1 млн. доларів. У нашому портфелі також є компанії, які ми будуємо самі практично з нуля — зараз таких проектів 4. Вони народилися і ростуть в Україні. До кінця року ми очікуємо на запуск TOPMALL. На цьому сайті, за аналогією з найпопулярнішим Amazon, можна буде купити різні споживчі товари, у тому числі від постачальників з Європейського Союзу.

Ще один проект Фонду — Bravoavia.ru, сайт з продажу авіаквитків. Він активно розвивається — за останній рік продаж зріс утричі. Крім того, найближчим часом плануємо запустити проект, пов'язаний із онлайн-бронюванням готельних номерів.

МФ: Інформацію про них можна знайти на сайті TA Venture ?

В.Т.: Так, але не про всі 21 компанії, в які ми вклали . Є так званий silent-період (період тиші — авт.), особливо в технологічних компаніях, коли не розголошується інформація про компанію, її модель тощо. Це робиться для того, щоб компанія могла досягти успіху в конкурентній боротьбі за «глобальне панування» (посміхається — авт.). Тому може пройти кілька місяців між оформленням угоди та моментом, коли про це можна заявити публічно.

На сайті ви можете знайти інформацію, наприклад, про AdoreMe — це ексклюзивний шопінг клуб, члени якого отримують щомісячне розсилання дизайнерської жіночої білизни, яка відповідає їх смаку. Ми інвестували в цю компанію разом із групою міжнародних інвесторів. Або про Flaconi — інтернет-магазин брендової парфумерії, косметики та засобів догляду за собою.

Одна з найперших наших інвестицій — Pixonic, розробник он-лайн ігор та програм. Це спільна інвестиція з фондами Ventech (Франція) та KiteVentures (Росія). Спочатку ми вклали 5 млн. доларів. Зараз бачимо, що компанія прибуткова, бізнес добре розвивається і ми розглядаємо варіант збільшення нашої інвестиції в цю компанію.

З останніх вкладень варто відзначити Fantasy Shopper. Це технологічна платформа для нової гри у шопінг, доступній у соціальних мережах. Гравці можуть знайти останні зразки одягу в реальних інтернет-магазинах та повідомити про це своїх друзів. Це також дуже цікава компанія. Ми інвестуємо в неї із провідними венчурними фондами Accel Partners, NEA, а також міжнародною групою інвесторів-ангелів. Нам дуже приємна така компанія інвесторів. Також порівняно нещодавня інвестиція — URBANARA, онлайн-сервіс з продажу оригінального, високоякісного домашнього текстилю та аксесуарів для дому за ціною виробника. Це теж чудова компанія, яка використовує нову модель, дуже популярну зараз у світі.

Цікава компанія WE HOSTELS, в яку ми спільно з міжнародною групою інвесторів вклали 1,2 млн. доларів. Це мобільна платформа, що дозволяє мандрівникам домовлятися один з одним про бронювання сумісного бюджетного житла для подорожі. Сервіс орієнтований ринку бюджетних подорожей. Основні його користувачі — студенти та молоді люди, які під час поїздок вважають за краще зупинятися у хостелах. Це продукт із Південної Америки, ми дуже задоволені його командою.

Модель запускається у 2013 році, напередодні Чемпіонату світу з футболу, який пройде у Бразилії у 2014. Після ЧС хлопці планують розвивати діяльність у Європі. Ця модель має велику соціальну складову, тому що дає молоді можливість активно подорожувати по всьому світу, заздалегідь знайомлячись із тими, з ким вони житимуть у готелях. Але в основному в базі WE HOSTELS — саме хостели. Така модель зручна тим, що дозволяє відбирати групи поселенців за інтересами, і людина заздалегідь знатиме, кого зустріне, з ким поспілкується. Я думаю, що у хлопців із WE HOSTELS все вийде.

МФ.: На 2013 рік вже складено список компаній, у які інвестуватимете?

В.Т.: Як такого списку немає. Рішення приймаються з надходженням пропозицій. Ось поки ми зараз спілкуємося, може прийти e-mail із проханням «розгляньте нашу пропозицію». Постійно одержуємо якісь презентації, повідомлення. Нам пишуть, оскільки нас багато хто знає в Європі, і особливо німецькомовної її частини. Ми є членами B-to-v Investment Circle, який об'єднує інвесторів, підприємців не лише з онлайнового бізнесу, а й з офлайну. Маючи серйозний послужний список у Європі, офлайн-підприємці диверсифікують свої активи, розширюють діяльність на інтернет-ринок, збільшують свої активи в мережі. Це дає нам широке поле для вибору перспективних проектів інвестування.

МФ: А у вас є якась певна планка? Скажімо, мінімальна та максимальна кількість компаній, у які ви повинні інвестувати за рік.

В.Т.: Ні, такої планки немає. В принципі, я думаю, що наступні кілька років, 2013−2014 роки, може навіть 2015, стануть найактивнішими в плані інвестицій у ринки, що розвиваються: це Росія, Україна, країни СНД, а також Бразилія, Індія, Китай. Нам дуже цікава присутність на цих ринках. Але головним пріоритетом для нас залишається Європа, бо там, як і в США, є багато хороших бізнес-моделей, які вже працюють.

Щодо України, то, на жаль, торік вибір українських проектів був невеликий. Але я гадаю, що наступні два роки для українського інтернету стануть зірковими. Свій ефект матиме і конференція IDCEE, яку ми провели вже третій рік поспіль.

МФ: З чим пов'язано те, що ви отримували мало пропозицій від українських проектів?

В.Т.: Просто зараз в Україні все лише починається. Ми маємо зірки. Ось, наприклад, проект WIX. Засновники родом із Ізраїлю, але всі розробники — українці. Компанію всі знають, вона має великий потенціал стати по-справжньому глобальною. Ще один приклад — ІТ-компанія з українським корінням Viewdle, яку купила Motorola Mobility, що належить Google (США) за досить велику суму (за даними ЗМІ 30−40 млн доларів — авт.). Отже, потенціал зацікавити гігантів ринку в наших компаній є.

З нових проектів можна пишатися Enable Talk. Це «розмовляюча рукавичка», яка перетворює мову жестів у мову. Проект переміг на глобальному конкурсі Microsoft Imagine Cup, що проходив у Австралії у липні цього року. Команда творців — з України.

МФ: А як зараз розвивається в Україні електронна комерція?

В.Т.: Що стосується простих та зрозумілих стартапів у сфері електронної комерції, то вони лише починають розвиватися та ставати на ноги. Наприклад, у Росії пік активного розвитку електронної комерції вже минув. Там зростання сегмента електронної комерції - 25−30% на рік. В Україні ж — 80% плюс. Тож e-commerce в Україні на піку, і найближчі рік-два дуже активно розвиватиметься. Багато компаній, про існування яких ми зараз і не здогадуємось, стануть на ноги. Поки що в українському інтернеті дуже мало продається продуктів та сервісів, які в принципі можна продавати у Мережі.

Передумови для розвитку e-commerce в Україні є очевидними: населення в 46 млн осіб, досить високий рівень інтернет-проникнення — 46%, причому прогнози говорять про те, що до 2015 року цей показник зросте до 70%. Ну і, звичайно, наявність людей, які можуть робити проекти в електронній комерції: у нас є люди, які створюють хороші продукти — сайти, де можна щось купити, подивитися, оплатити. Це повноцінні працюючі сайти, де представлені необхідні споживачеві продукти. Причому, якщо порівнювати з мільярдним населенням Індії та Китаю, ми маємо «питому вагу» талановитих технарів більше, що дає нам перевагу у сфері розробки програмних продуктів.

МФ.: Ось щоб прийти по допомогу до фондів, що компанія має являти собою?

В.Т.: Як мінімум, має бути сайт, команда, модель та розуміння того, куди слід рухатися далі. Бажано, щоби були якісь перші показники роботи стартапу — скільки відвідувачів, яка активність, які плани. Бажано проаналізувати конкретні цифри.

Найцікавіше, коли компанію вже можна показувати, коли шляхом нових вливань коштів їй можна надати більшого масштабу, вивести її на нові ринки або допомогти їй швидко завоювати найбільш можливу частку ринку, якщо ми говоримо про Україну.

Але буває і так, що компанія взагалі нічого не має, крім сайту. У такому разі фонду потрібно провести багато едвайзингу. Підприємства приходять абсолютно різні. Питання в оцінці фондом ризику — чи готовий ти ризикувати на певній стадії.

МФ: Ось цікаво дізнатися, які саме є ризики для інвестора?

В.Т.: Безперечно, ризики є. Найбільший — 100% банкрутство компанії. Найчастіше існують саме ті ризики, які слабо прораховуються. Дуже багато наших партнерів-інвесторів, які мають багаторічний досвід інвестування на ранніх стадіях, величезні знання про роботу на глобальних ринках, робили ставку на одну компанію, а вона зрештою через незалежні від них причини ставала банкрутом. Наприклад, на ринку може зненацька з'явиться новий гравець, який не збирався виходити. Передбачити ситуацію на 100% неможливо.

МФ: Але якісь певні моменти все одно можна прорахувати?

В.Т.: Можна, звісно. Але спрогнозувати людський фактор, або випадкову появу нової компанії, або зміну стратегії гравця, який відомий у Європі та світі, але не збирався виходити на ринок, неможливо. У такому разі ситуація перевертається, і компанія, яка витратила великий бюджет, може просто вилетіти з конкурентної боротьби. На ранніх стадіях ризик слабо прораховується.

МФ.: А якісь параметри, за якими можна оцінити компанія все ж таки існують?

В.Т.: Параметрів насправді багато. Але оцінити та передбачити — це різні речі. Важливо отримати показники роботи компанії на даний момент, поставити всі питання, що цікавлять, порадитися з кількома експертами галузі, тобто зрозуміти модель, за якою працює конкретний бізнес. Потрібно оцінити команду, переглянути резюме, зрозуміти, як саме розвивається компанія, врахувати багато інших моментів. Існує перелік питань, за відповідями на які аналізується виникнення можливих ризиків. І якщо зробити все правильно, звісно, ризики знижуються в рази.

МФ: Ви саме так і працюєте?

В.Т.: Здебільшого так працюють усі. Тобто фонди або працюють так, або кажуть, що так працюють (посміхається — авт.). Ми так робимо, бо не хочемо просто витрачати гроші, а хочемо інвестувати, до того ж правильно. Тобто підтримувати саме ті компанії, які гідні отримати підтримку на ранній стадії, коли ризик дуже великий.

Звичайно, хочеться зробити все добре, максимально правильно оцінити всі можливі ризики на цій стадії. Адже далі ризики ще більші.

МФ: Наприклад, із десяти команд, скільки може «вистрілити»?

В.Т.: З десяти сім компаній може збанкрутувати, дві стати успішними, а одна «вистрілити». Може бути таке, що лише одна стане успішною. Але краще, коли добре працює дещо. Працюють добре — це означає, що приносять доходи. У такому разі можна просто тримати в пакеті або продати комусь, мати свою частку, дивіденди, які розподіляються на певних умовах. Це вважається гарною інвестицією. Фонди переважно хочуть підтримати компанію в період її розвитку, а потім вийти з неї.

МФ: Вийти з неї — це означає продати?

В.Т.: Або продати стратегічному інвестору або вийти на IPO. Але другий варіант — IPO — рідко трапляється. Для виходу на первинну пропозицію потрібна велика компанія приблизно від 300 млн доларів. А в Європі зараз популярні угоди значно меншого обсягу, тож розраховувати на IPO можна в окремих випадках. В основному це угоди з виходами кількох десятків мільйонів, відповідно на це потрібно орієнтуватися. А багато стартапів приходять до нас із завищеними очікуваннями і пишуть при цьому мегабізнес-плани з надією на те, що їхній продукт коштуватиме мільйони. А це найчастіше не відповідає дійсності. Саме в процесі обговорення все стає на свої місця і розумієш, що треба дуже тверезо оцінювати всі можливі перспективи.

МФ.: На IDCEE — 2012 ви побачили для себе цікаві проекти, які готові інвестувати?

В.Т.: Звісно, побачили. І наше журі теж побачило ці добрі проекти.

МФ: Це переможці?

В.Т.: Так. Члени журі обрали три проекти, вони цікаві, тож подивимося, як складуться справи далі. Ми за ними уважно стежимо.

МФ.: Це російські компанії? (На IDCEE-2012 переможцями у конкурсі стратапів стали дві російські команди — Kuznech і Flocktory, і один чеський проект — RealPad — авт.).

В.Т.: Так, зокрема, це дві російські компанії. Ми дивимося і на переможця конкурсу стартапів Kuznech, який пропонує технологію індексування та пошуку за мільярдами зображень онлайн, і на Flocktory, який посів друге місце. Flocktory — це платформа, за допомогою якої компанії можуть працювати з клієнтами через соціальні мережі, мотивувати клієнтів компанії на повторну купівлю та залучення своїх друзів. Подивимося, як ці проекти розвиватимуться, як у них підуть справи в інкубаторі Eastlabs. Ми з Ігорем Семеновим там є менторами і завжди можемо отримати інформацію про те, як просуваються справи у хлопців. Ми уважно спостерігаємо за ними, оскільки вони ще молоді. Подивимося, з чим вони вийдуть з Eastlabs, потім ухвалимо рішення. Якщо говорити про Kuznech, то команда цієї компанії нам дуже імпонує, і ми сподіваємось, що все у них складеться якнайкраще.

Дуже хочеться знаходити такі компанії і в Україні — компанії, які мають перспективу, а найголовніше — хорошу команду, яка здатна найкраще виконувати всі рекомендації. Сьогодні багато проектів перебувають на кордоні між офлайном та онлайном, і важливо розуміти, як їм правильно рухатися далі.

Коли йдеться про такі технологічні проекти, звичайно ж, нам потрібна допомога та експертиза від компаній, які займаються інвестуванням у такі продукти. З російських фондів це Almaz, Runa, вони мають дуже хорошу експертизу в цій сфері. Існують і західні фонди, в портфелі яких великий обсяг складають інвестиції в технологічні компанії.

Це ще раз говорить про те, що треба мати добрий networking. І в цьому великий плюс нашого фонду: ми дуже швидко можемо визначитись — чи інвестуємо в компанію, чи ні. І все тому, що маємо доступ до найкращих експертів у галузі.

МФ: Скільки часу вам знадобиться, щоб ухвалити рішення — чи інвестуєте ви чи ні?

В.Т.: Буквально кілька годин. У такі терміни приймаються рішення навіть щодо тих компаній, за якими ми не маємо своєї експертизи. У такому разі ми надсилаємо повідомлення декільком з наших колег і протягом кількох годин отримуємо експертний висновок.

МФ.: Багато учасників конференції IDCEE -2012 відзначили, що сьогодні український та російський ринки є гарним стартовим майданчиком для відкриття власного бізнесу. І якщо проект доведе свою ефективність на батьківщині, то зможе досягти великих успіхів на світовій ниві. На вашу думку, в Україні справді все так добре, чи, може, існують проблеми, через які стартапам складно розвиватися?

В.Т.: Проблеми є, їх багато. В принципі, як і скрізь. Наприклад, у нас є багато талановитих фахівців у сфері ІТ, що з одного боку добре, а з іншого — ці таланти ласий шматочок для тих, хто хоче працювати в Україні, і головне готовий платити цим талантам дуже високі зарплати. Відповідно стартапам, які починають розвиватися в Україні, дуже важко отримати кращі кадри, які можуть зробити чудовий продукт.

Плюс дуже багато українських ІТ-фахівців працюють на аутсорсі із західними роботодавцями і піднімають бізнес великим, глобальним компаніям. Причому працюють вони не в офісах, а десь на своїй території їх ніхто не знає. А насправді це люди з приголомшливим рівнем підготовки. Така ситуація ускладнює роботу маленьким компаніям, які просто не можуть дозволити собі запрошувати на роботу таких висококласних фахівців.

Крім того, сьогодні багато українських компаній не мають жодного поняття про такі ресурси, як, наприклад, Kickstarter, який фінансує проекти за принципом краудфандингу. Їм треба розповідати про те ж Kickstarter, Indiegoo та інші платформи краудфандингу. Не факт, що все складеться добре і компанія зможе отримати там інвестування, але інформацію про такі платформи потрібно просувати в маси. Там можна залучати невеликі гроші для розвитку своєї компанії і це добре.

Крім того, є багато українських компаній, які розраховані лише на локальний ринок. Глобальних ідей, орієнтованих не лише на українську, а й на весь російськомовний інтернет, мало. Мало проектів, розрахованих на європейський та глобальний ринки. Хотілося б сподіватися, що ми про них просто не знаємо і незабаром вони нам стануть відомими (усміхається — авт.).

Можливості, безперечно, є. Але ще раз наголошу, що в Україні ІТ-кадри коштують недешево, потреба у кваліфікованих фахівцях величезна — 2 тис. аутсорсингових компаній готові наймати все й усіх. Тож маленьким компаніям досить важко боротися за кадри.

МФ: Виходить, що існує величезна конкуренція?

В.Т.: Так, дуже складно конкурувати з цими великими аутсорсинговими компаніями, у яких замовники пов'язані з глобальним бізнесом, і працюють у глобальному інтернеті. Суми, які вони пропонують, значно більші, ніж ті, що можуть запропонувати навіть дуже добрі українські компанії, розраховані на локальний ринок, який лише розвивається.

Хорошим показником є те, що вперше у 2012 році Росія за кількістю інтернет-користувачів обійшла Німеччину. Постійно зростає кількість тих, хто робить покупки онлайн, причому зростання вимірюється у двозначних цифрах.

МФ: Які цифри?

В.Т.: Нині це десь близько 14%, у Росії — 30%, у більшості розвинених країн — 65−85%. Тож українські показники можуть зрости в 5−6 разів упродовж наступних трьох-п'яти років. Є куди рухатися. Ці цифри також нам говорять і про те, що треба дуже уважно стежити за цим сектором. Тут буде дуже «спекотно».

МФ: Українські компанії піднімуться?

В.Т.: Піднімуться навіть ті компанії, які розраховані виключно на локальний ринок. І це все дякую зростанню кількості людей, які бажають купувати в інтернеті, витрачати гроші в мережі. Це набагато швидше, економить час, і вибір можна зробити без будь-яких посередників. Така «прозорість» електронної комерції є дуже важливою і цінується зараз на ринку. У результаті ми, як фонд, отримуватимемо більше різних пропозицій від українських онлайн-бізнесів, оскільки вони протягом найближчих кількох років почнуть з'являтися як гриби після дощу.

До речі, на підтвердження моїх слів: буквально кілька днів тому ми мали зустріч із двома українськими компаніями, з якими ми обговорювали можливість інвестування. Висновок із цієї зустрічі можна зробити такою: хлопці мало що розуміються на інтернеті. Потрібні едвайзери, партнери, які залучатимуть людей до команд, які знають про інтернет все. Їхня пропозиція — це більше офлайнова послуга, що перейшла в онлайн, у них навіть ще є телефон. Тема дуже хороша, затребувана, цікава та скрізь працює. Але хлопці дуже слабко орієнтуються на конкурентному ринку Росії, Європи. А коли ти починаєш чимось серйозно займатись, треба дуже добре знати конкурентне середовище.

МФ: Не вистачає підготовки підприємцям-початківцям…

В.Т.: Так, багатьом як українським, так і російським компаніям треба підтягнутися щодо самопідготовки. Людина повинна розуміти: якщо я вже в цьому бізнесі, то треба точно знати, що на даний момент вже є в Росії, Європі, як Центральній, так і Східній, та й у світі в цілому. Є певні розпорядження, і всі технології інтернет-бізнеси насправді дуже складні. Це тільки здається, що продавати онлайн онлайн дуже легко. Насправді це великий шматок роботи з підготовки, на який потрібно витратити, можливо, навіть кілька років. Додайте ще до цього всі послуги, відповідальність, плюс маркетинг.

Не слід забувати, що в інтернеті існує маркетинг. На просування проекту в інтернеті може знадобитися більше часу та ресурсів, ніж на маркетинг традиційного магазину чи мережі. Якщо говорити про охоплення всього українського інтернету, то потрібні величезні витрати, щоб проект жив, розвивався, добре працював і, головне, приносив прибуток. І не варто недооцінювати всі витрати, ризики, витрати на запуск інтернет-проекту. Зараз у багатьох компаній є якийсь інтерфейс, а більше нічого і не зроблено.

МФ: Виходить, треба робити все від початку до кінця.

В.Т.: Знайти тему для початку і робити все практично з нуля. Якщо є тема, картинка, а більше не зроблено жодної роботи — немає двигуна. На жаль, багато компаній так і працюють. Перехід з офлайнових сервісів з продажу товарів та послуг онлайн — це така первинна стадія. І потрібно зробити ще багато роботи, щоб інтернет-проект називався стартапом, функціонував та приносив прибуток.

МФ: Ось, наприклад, у США та Західній Європі багато стартапів працюють у сфері медицини та біотехнологій. Що заважає в Україні торкнутися інших сфер, крім IT ?

В.Т.: Нічого не заважає. Просто це зазвичай інші гроші, інший рівень компетенції. Думаю, до нас це ще дійде через певний час. І якщо в Америці інвестування в ці сфери на піку, то ми до цього йтимемо щонайменше п'ять років. Для того, щоб інвестувати у сферу медицини та біотехнологій, потрібно в цьому розбиратися, розуміти, у що саме інвестувати. Якщо електронна комерція зрозуміла, то для медицини та біотехнологій потрібен інший розвиток, інші правила гри, інший рівень плюс сертифікація. Виникає цілий шлейф питань, через які, мабуть, ще рано інвестувати у ці напрямки. Навіть західним фондам. Є певні локальні гравці, які дивляться на бізнеси, які працюють у сфері медицини та біотехнологій. Але самі вони не працюватимуть, бо розуміють, що для них існують 100-відсоткові ризики. Є західні фонди, які працюють на російському ринку, але до нас вони не скоро прийдуть.

МФ: Вікторіє, зараз хотілося б трохи поговорити про IDCEE -2012. Цього року вам удалося залучити ще більшу кількість спікерів, експертів, закордонних інвесторів. Як вам це вдалося, і взагалі, як складно організувати в Україні захід подібного масштабу? Які труднощі ви зіткнулися під час організації конференції?

В.Т.: Це вже третій рік Міжнародної конференції IDCEE. Буквально з другого року конференція увійшла до ТОП-5 подібних заходів у Європі, що дуже приємно для нас. Цього року вдалося зібрати 2200 учасників із 45 країн Центральної та Східної Європи, а також США. Було представлено 20 лідируючих фондів, понад 300 інвесторів та бізнес-ангелів, а також 170 стартапів із 27 країн. І понад 70 відомих спікерів, які є почесними гостями на всіх найкращих світових конференціях. Головне, що вони є глобальним бізнесом. А саме на цьому ми й наголошували цього року, і продовжимо в майбутньому.

Для нас дуже велике значення має контент конференції, її наповнення. Важливо, про що говорять спікери, які глобальні компанії вони представляють. Ми хочемо представити кращих гравців глобального бізнесу за абсолютно різними напрямками, а саме: платіжними системами, новими трендами, електронною комерцією, показати ринки, що ростуть і розвиваються. Цього року розпочали з Індії, наступного у нас буде представлено Бразилію.

МФ: Ми були на конференції і справді дуже зручно, коли ти можеш познайомитися з цікавими людьми, поспілкуватися з ними, встановити нові контакти та водночас почути нову, корисну для себе інформацію.

В.Т.: Так, це унікальна можливість ознайомитись із прикладами успіху та невдачі, з уроками, які отримали фонди та підприємці, працюючи на глобальних майданчиках. І ми намагалися зробити спілкування всіх учасників якимсь тизером конференції. Це чудово, коли можна приїхати і познайомитися з найкращими представниками фондів з різних країн, а також з кількома компаніями, які починали свою діяльність в Індії і вийшли в глобальні лідери.

Також всі відзначили, що цього року рівень самих keynotes був високим. Ми добре попрацювали над тим, щоб пояснити спікерам, наскільки важлива для аудиторії усієї Центральної та Східної Європи аналітика, більш серйозна та концентрована інформація, яка допоможе прийняти правильно рішення, ґрунтуючись на прикладах інших компаній, які працюють у цьому напрямку.

Ми просили спікерів дуже серйозно підійти до цього питання, щоб щохвилини учасники отримували максимальну кількість корисної інформації, яку не знайти у відкритих джерелах. Все пройшло саме так, як ми хотіли.

Також ми дуже задоволені презентацією ринків, що швидко ростуть. Цього року це була Індія. З наступного року ми запустимо новий майданчик для CTO компаній (технічних директорів — авт.). Їм буде можливість поспілкуватися зі своїми колегами з успішних глобальних компаній. І ми вже зараз підбираємо теми, щоб вони були у фарватері всього, що відбувається у глобальному інтернет-бізнесі. Ми покажемо нові тренди, те, що зараз потрібне. Запросимо тих, хто зараз на хвилі, зробимо великий акцент на Центральній та Східній Європі, запросимо також фонди, які активно працюють на цій території, або родом з цього регіону.

Також запросимо успішні компанії з Чехії, Польщі, Угорщини, Румунії, які розкажуть, як зробити проект, який зможе стати успішним на території своєї країни чи світової терені. Крім того, новинкою IDCEE-2013 буде нова система визначення переможців: ми запровадимо кілька номінацій. Буде більше заходів у networking-програмі. Все це ми зробимо у 2013 році. IDCEE, як і будь-який інший захід, треба готувати цілий рік і займатися ним цілий рік. Що ми відповідно й робимо.

МФ: Тобто, ви вже зараз, коли закінчилася конференція 2012 року, розпочали підготовку до 2013? Рік — це серйозний проміжок часу.

В.Т.: Так, по суті, коли ще не закінчилася конференція 2012 року, ми вже почали підготовку до наступного заходу. Під час останньої IDCEE ми запитали у учасників їхню думку щодо того, що необхідно змінити, щоб заходи стали ще кращими, кориснішими та цікавішими.

Вже проведені бесіди з усіма нашими старими друзями та фондами. Шукаємо та нові контакти. Можу сказати, що це точно будуть найкращі спікери різних країн світу за різними напрямками. Робота вирує.

Крім того, у нас заплановано багато різних поїздок Центральною та Східною Європою, щоб встановити особисті, теплі, так би мовити, контакти з інкубаторами, акселераторами, з івентами, які відносяться до нашого формату. Також хочемо наголосити на піар-кампанії конференції, залучити якнайбільше найкращих стартапів з регіону Центральної та Східної Європи, а також найкращих глобальних спікерів та фонди, які ще не працюють на нашій території.

Цілий рік підготовкою працює команда із семи осіб, але ближче до заходу нас стає більше ста. Вже зараз ми працюємо з ранку та до 9−10 години вечора. Спілкуємось, шукаємо, і таке інше. Відчуття того, що ми зробили ідеальний захід, ще немає. Робота продовжує кипіти.

МФ: Грошова нагорода у конкурсі стартапів складала 30 тисяч євро. Наступного року вона збільшиться?

В.Т.: Ні, залишиться такою самою. Це дуже велика сума. Багато відомих конференцій взагалі не практикують грошові винагороди. Це індивідуальна мотивація, хтось хоче так робити, хтось ні.

МФ: Це дуже хороша мотивація.

В.Т.: Так, ми хочемо так робити, і ми так робимо. Хтось такого не практикує - просто забезпечує медіа-покриття. Відзначу, що для багатьох компаній медійне покриття відіграє велику роль. На IDCEE-2012 були присутні найкращі представники медіа, преси, онлайн-блогери, які стежили за тим, що відбувається на конференції. Рівень людей, які були у нас, говорить про те, що конференція привернула велику увагу та отримала найвищі відгуки.

МФ: Вікторія, і насамкінець відзначте найголовнішу подію цього року для фонду. Що стало, скажімо так, «фішкою» вже майже 2012-го для TA Venture ?

В.Т.: Безперечно, це підготовка до запуску проекту TOPMALL. У нас дуже великі плани щодо цього проекту.

Розмовляла Олена Куцая