- Вода, сейчас я не знаю, но руки моешь - прилипает к ним это мыло…
Анатолій Харченко втомився скаржитися на погану якість водопровідної води. Раз на тиждень пенсіонер приїжджає до артезіанської свердловини - єдиного джерела відносно чистої питної води у місті. Її дефіцит - результат роботи підприємства-посередника, кажуть у мерії. Два роки тому бердянський міський водоканал віддали у концесію приватній фірмі. Але та недоплачувала постачальникові - обласному водоканалу. Підприємці пояснюють: тарифи занижені. Кубометр коштує 10 гривен, а мав би - 15-ть.
Володимир Чумак, директор приватного підприємства:
- То есть убытки составляют до 35 % от тарифа, который на сегодняшний день действует.
Заборгованість підприємства - майже 14-ть мільйонів гривен. Тож обласний водоканал обмежив подачу Дніпровської води у Бердянськ на 75 відсотків.
Микола Нікулін, генеральний директор КП «Облводоканал»:
- Стоит вопрос вплоть до остановки водовода. Я, как руководитель, понимаю, что этого допустить нельзя. Но нельзя и другое - давать бесплатно воду.
Наразі посередники подають технічну воду із резервного джерела - Бердівського водосховища. Проте вона - поганої якості.
Микола Гордієнко, головний санітарний лікар Бердянська:
- Она - вредная для организма. Она влияет и на сердечно-сосудистую систему, от этого гипертонические заболевания.
У мерії кажуть - треба розривати угоду з фірмою-посередником.
Олексій Бакай, міський голова Бердянська:
- Моя задача сделать так, чтобы бердянский горводоканал, это лучший вариант, был в собственности у города Бердянска.
Розв'язати проблему має Верховний суд України. Засідання заплановане на 9-те березня.