Тепер в банківському відомстві вважають, що інфляція досягне 12,2% до кінця року (колишній прогноз — 9,1%). Оцінку на 2018 рік також погіршили — до 7,3% (попередній прогноз — 6%). У зв'язку з цим регулятор навіть зважився підвищити облікову ставку до 13,5%.
Чи допоможе це зупинити зростання цін, і хто насправді розігріває інфляцію, на своїй сторінці в Facebook написав голова Ради НБУ Богдан Данилишин. «Мінфін» призводить скорочений варіант колонки.
Трактування інфляції як переповнення грошового обігу, неповне. Інфляція, хоч і виявляється в зростанні споживчих (товарних) цін, не є лише грошовим феноменом, а являє собою соціально-економічне явище, породжене диспропорціями в різних сферах господарства.
Інфляція — явище багатофакторне, в ньому багато складових, якщо розсортувати їх на монетарні і немонетарні, друге, ймовірно, виявиться більшим.
Зараз в Україні спостерігається типова інфляція пропозиції. Через збільшення витрат виробники змушені піднімати відпускні ціни. Це транслюється в ціни роздрібні. Тобто, ключовим фактором динаміки споживчих цін зараз є збільшення собівартості продукції. За підсумками 2016 року зростання цін виробників склало 35,7%, з лагом в 6-9 місяців — це транслювалося в підвищення споживчих цін.
Ситуація ускладнилася тим, що з 1 липня відповідно до рішення Кабміну скасовано регулювання цін на продукти харчування. Так як в нашій країні в структурі споживчого кошика висока питома вага витрат на продукти харчування, то скасування регулювання цін на продовольство внесло певний внесок в інфляцію.
Для зниження інфляції необхідна координація діяльності НБУ, Кабміну і Антимонопольного комітету. Але АМКУ не досяг успіху в демонополізації ринків. Станом на середину 2016 року 42% ринків в нашій країні були монополізовані, 11% ринків працювали в умовах адміністративної чи природної монополії. Монополії і олігополії склалися в ПЕК (65%), у сфері транспорту і зв'язку (82%). Монополісти зловживають своїм становищем, застосовують інструменти, що дозволяють максимізувати прибуток шляхом завищення цін і тарифів.
Аналізуючи наслідки рішення уряду про скасування регулювання (фактично — декларування) цін на продукти харчування, вважаю його передчасним, так як в умовах монополізованої економіки України воно призвело до підвищення темпів інфляції. Вважаю за доцільне відновлення роботи Державної цінової адміністрації, яка на етапі переходу економіки України від рецесії до зростання здійснювала б контроль за ціноутворенням, на яке в даний час ринок має дуже односторонній специфічний вплив та зростанням споживчих цін.
Читайте також: НБУ проти інфляції
Вплив НБУ на рівень інфляції істотний, але він не має визначального значення. Грошові відносини не відірвані від інших сфер економічного життя. Дії, що проводяться в межах можливостей Нацбанку, без інших комплексних заходів не дадуть належного ефекту. Підвищення ставки рефінансування — а це головний інструмент Нацбанку в боротьбі з інфляцією — в умовах монополістичної структури ринку не забезпечить зниження інфляції тому, що виробники-монополісти підтримують невідповідність сукупного попиту і пропозиції з метою забезпечення контролю над ціноутворенням.
Читайте також: Інфляція зірвалася з ланцюга
Сильний вплив на зростання споживчих цін мають фактори, які не підконтрольні НБУ. Серед них, разом зі скасуванням регулювання цін на продукти харчування — зростання адміністративно регульованих тарифів на послуги ЖКГ, збільшення цін виробників промислової і сільськогосподарської продукції. Ці фактори діють на стороні витрат, тому НБУ обмежений у протидії зростанню цін. Для зниження інфляції Нацбанк змушений підвищувати облікову ставку, але в період виходу економіки з кризи це може мати наслідком зростання вартості кредитів та зменшення обсягів кредитування економіки.