Керівництво країни було вкрай зацікавлене якнайшвидше зібрати представників світового фінансового істеблішменту. «Конференція з партнерами у Лугано насамперед про те, як нам отримати більше ресурсів уже зараз, щоб виграти війну», — пояснив Ярослав Железняк, заступник голови комітету ВР з фінансів, податкової та митної політики.
За словами депутата, щомісяця лише на оборону нам доводиться витрачати понад 130 млрд грн. Для порівняння: до війни щомісячні витрати скарбниці не перевищували 125 млрд. грн.
І це при тому, що внутрішні надходження продовжують скорочуватись. За інформацією прем'єра Дениса Шмигаля, щомісяця на видаткові статті бюджету доводиться виділяти 250 млрд грн, а податкові та митні надходження становлять лише 70−100 млрд грн. Обсяги внутрішніх запозичень стрімко скорочуються, а НБУ попереджає про загрозу наповнення бюджету за рахунок роботи друкарського верстата та пропонує шукати інші варіанти покриття дефіциту.
Єдиною альтернативою поки що залишаються кошти західних кредиторів та донорів.
Виходячи зі слів прем'єра, з обіцяної міжнародної допомоги нам залишилося вибрати $19 млрд. Сума виглядає досить переконливо. Але якщо покривати за рахунок неї касові розриви бюджету, її вистачить лише до кінця жовтня.
«Тобто навіть до кінця року нам треба на 10 млрд. більше. … найкращий спосіб їх отримати — показати прогрес у реформах, план розвитку країни на сьогодні та після нашої перемоги та напрацювати спільні з партнерами механізми відновлення. Як і контролю над відновленням. Загалом пояснити, чому „як раніше“ вже не буде, а буде краще», — каже Ярослав Железняк.
Представники влади запевняють, що їм вдалося досягти поставленої мети. Принаймні щодо поточного фінансування. Як повідомив глава уряду, коментуючи підсумки конференції в Лугано, наші переговорники домовилися про виділення Україні ще $1,9 млрд. Втім, освоєння $500 млн із них вигідне і Заходу, оскільки піде на аграрний сектор, зокрема збереження зібраного врожаю та покращення логістики .
Інше питання, чи вдалося нашій владі зацікавити Захід у наших планах на майбутнє, і що не менш важливо, змусити повірити, що «як раніше» справді не буде?
Український «план Маршалла»: планшети для депутатів та виробництво сиропів
Представлений у Швейцарії план виглядає досить переконливо — 24 «томи», над якими, за інформацією уряду, працювало 2500 осіб (у тому числі й іноземних консультантів). При цьому написаний він був у рекордно короткий термін: Нацрада відновлення підготувала план лише за 6 тижнів.
План розрахований на десять років і включає 15 національних програм, які охоплюють практично всі сфери — від оборони та безпеки та «зеленої енергетики» до модернізації соціальної інфраструктури та покращення бізнес-клімату.
Перший етап, який розпочнеться з наступного року (2023−2025гг.), передбачає реалізацію 580 проектів загальною вартістю $350 млрд. Другий (2026−2032гг.) — запуск ще 270 проектів на $400 млрд. Тобто загалом Україна планує витратити на свій план відновлення $750 млрд або майже 4 вітчизняні ВВП (наша країна завершила 2021 рік із найвищим доларовим ВВП за всю історію — близько $195 млрд.).
Втім, така масштабність охоплення не є ознакою високої якості плану. Зараз Україна має унікальну можливість за рахунок міжнародних кредитів, а головне — інвестицій, не просто відновити економіку, а вивести її на якісно новий рівень.
Але для цього потрібно чітко визначити кінцеву мету. І це не показники збільшення ВВП або місць у міжнародних рейтингах (заявлені цілі плану — зростання ВВП понад 7%, топ-25 за Economic complexity index, топ-25 World Bank Human Capital index). А, наприклад, місце України у міжнародному розподілі праці та ланцюжках поставок.
Натомість Заходу представили план, який міг з'явитися і до війни, і десять років тому, якщо судити, наприклад, по ключових секторах економіки, на яких робиться особливий наголос. Серед них знову називаються металургія та сільське господарство.
«План оновлення України є, по суті, набором побажань усіх державних структур, місцевих органів влади, а також усіх тих лобістів, які зуміли донести свої пропозиції до тих, хто сидів на зводі цього документа. Це план збереження домінації Держави в економіці України назавжди… Це план зміцнення номенклатурно-силових угруповань… Це план позбавлення України статусу нового Заходу», — вважає Ярослав Романчук, керівник економічних реформ Офісу простих рішень та результатів.
Наприклад, серед проектів, які будуть реалізовані вже найближчими роками, — створення екологічного веб порталу «ЕкоСистема», будівництво 7,5 тисяч лісових доріг, розвиток переробки крохмалю, виробництво сиропів та меблів, а також підтримка мережі інноваційних хабів, акселераторів, інкубаторів та інших платформ.
Можливо, це справді важливі проекти, але не ті, на які країна повинна витрачати кредитні кошти в перші роки відновлення. Не кажучи вже про те, що розробники нашого «плану Маршалла» не посоромилися включити до нього пункти про «потужні стаціонарні комп'ютери працівникам Апарату» та обладнання «мобільного робочого місця депутата (планшет/ноутбук)».
Можливо, зокрема й тому, як пише Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, «фактично не відбулося зближення позицій між українською владою та міжнародними партнерами».
«Останні очікували чіткого плану дій та прозорої архітектури системи фінансування, але їм запропонували лише певні підходи та принципи. Від української сторони чекали відповіді на головне запитання: як усе це працюватиме? Його поки що немає. (Втім, якісь документи зараз опубліковані у відкритому доступі, і прямо в ході конференції друзі з громадських організацій показали мені там кілька рядків, де мільярди вже були розписані на Коломойського.)», — пояснює він.
Найбільшим проколом експерти вважають те, що з основної рамки обговорення випали інвестиції та такі важливі для Заходу речі, як лібералізація економіки, економічна свобода та захист прав інвесторів. Без цього розраховувати на широкі інвестиції не доводиться, а випливати на одних кредитах — не вдасться.
Про що ще можна говорити, якщо до розділу нацпрограми «Забезпечення сприятливого бізнес-середовища» потрапив пункт «Трансформація податкової служби до організації, яка забезпечує дотримання норм законодавства та сервіс-орієнтовану». Іншими словами, всі попередні заяви представників влади про те, що реформа податкової (на яку, до речі, було витрачено мільйони західних коштів) нарешті перетворила її на сервіс-орієнтовану службу, були, м'яко кажучи, неправдою.
Реакція Заходу
Потенційні донори та кредитори однозначно заявили, що й надалі допомагатимуть Україні, у тому числі й у повоєнному відновленні. І це ще одна гарна новина, яку привезла наша делегація із Лугано. Інших варіантів навряд чи варто було очікувати.
По-перше, і для самої Європи в майбутньому буде вкрай небезпечним сусідство зі зруйнованою війною країною. По-друге, світ зацікавлений у відновленні нашої економіки, яка, як і раніше, постачатиме на міжнародні ринки сільськогосподарську продукцію та метал.
Однак Захід не міг не помітити високих корупційних ризиків, які ховаються в цьому плані, і ту обставину, що темі боротьби з корупцією наша делегація приділила мізерну увагу.
У тому числі й тому на конференції не вдалося вирішити одне з головних питань — хто контролюватиме розподіл та освоєння грошей. Україна запропонувала свій варіант, Європейська комісія має зовсім інше бачення, а Світовий банк геть іншу концепцію.
Очевидно, що Захід не поспішає передавати управління фінансовими потоками Україні. А у Європі вже розгортається своя боротьба за таке кураторство. Наприклад, ще до початку конференції віце-прем'єр-міністр Польщі міністр державних активів Яцек Сасін заявив: його країна хоче, щоб головний офіс міжнародного фонду, який створює ООН для підтримки відновлення України, розміщувався у Варшаві.
Деякі країни висловили своє бажання взяти під опіку відновлення окремих українських регіонів. І відповідне фінансування вони, найімовірніше, теж не захочуть передавати нашим чиновникам. Наприклад, Великобританія погодилася підтримати відновлення Києва та області,Данія — Миколаївської області, країни Балтії — Житомирської. Ці ідеї були озвучені і на швейцарській конференції.
«Ідея прямого залучення різних країн та міст для відновлення конкретних регіонів та міст України — дуже хороша. Ми з Ukrainian American House працюємо у такому форматі вже кілька років. Однак дивує, що взагалі не було сказано, за якими принципами це все відбуватиметься. Деякі голови ОДА особисто написали мені в Лугано, питаючи, чому за їхній регіон відповідатиме та чи інша країна. Я не маю відповіді», — розповідає Роман Шеремета, ректор Американського університету в Києві.
Відповіді на ці та інші питання будуть шукати вже восени під час наступного великого форуму, присвяченого повоєнному відновленню України. Проведення великої конференції для донорів України анонсували президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та канцлер Німеччини Олаф Шольц. Наступного року «українську» конференцію прийматиме Великобританія.