Історія про те, як при гривні та економіці, що ходять по краю, можна вийти на рекордні прибутки.
НБУ друкує 400 млрд грн для влади:
- у банках виникає нових 400 млрд грн надлишку «кешу»,
- НБУ платить банкам за цей «кеш» по 200+ млн грн щодня або 9+ млн грн за кожну годину доби.
Беруть участь в цьому всі шість десятків банків.
Приємна для банків проблема в Україні
За перші два місяці цього року банківська система заробила 21,5 млрд грн — це 33% чистої маржі за доходами. Маржа, яка вдвічі вище мирного 2018 року, й рекордна (на рівні 2020 р.) із часів Світової фінансової кризи 2008 р.
Доходи банків зросли на 33% р/р — до 66 млрд грн.
Витрати банків зросли на 12% р/р — до 44 млрд грн.
Як результат, наприкінці року можна очікувати новини про неймовірні премії керівникам банків, особливо тих, що у власності уряду: «За великі досягнення у непростий для країни час!».
Як же так вийшло, що війна війною, а прибутки йдуть, як за розкладом?
Зародження проблеми пішло з легких рішень
Війна — річ дорога, а підвищення ставок податків — це рішення довготривале. Та й немає з кого їх взяти при економіці, що фактично стала на паузу. Тому з початком війни НБУ почав активно друкувати гроші для бюджету влади (влада — не є держава, держава — не є влада, нумо розділяти).
Нічого особливого, кожна влада у часи війни бере в руки інфляційний податок — друкує нові гроші, купує на них різні блага, а з часом, через збільшення грошової маси, ціни на все зростають. Як результат, купівельна спроможність грошей, які мають громадяни, падає. Ніби й жодних податків не платили, але всі ми стали біднішими.
Ну от, під цю мету НБУ надрукував і видав владі 390 млрд грн (пам'ятаємо цю цифру) за минулий рік, наростивши свій портфель ОВДП у 2,3 рази! Саме тому такою важливою є міжнародна підтримка, й саме тому МВФ вимагає, щоб НБУ припинив друкувати гроші, бо інфляція у 26%, в іншому разі, здаватиметься квіточками.
Далі влада поступово влила ці гроші в економіку — шляхом виплат соціальної допомоги та виплат військовослужбовцям.
Військовослужбовці не мають часу, щоб думати про покупки, та й, загалом, споживчі настрої в часи війни не в найкращому становищі. Як результат, купа грошей просто осідає нерухомо в банках. Вивести за кордон їх складно, а витратити на споживання або інвестувати в Україні, навіть покласти на депозит, — страшно (за такої інфляції й невизначеності).
Читайте також: 27% річних і вище: як банки кредитуватимуть великий та малий бізнес у 2023 році
Від грошей аж пухнуть
Після усіх цих рішень маємо величезну надлишкову ліквідність у банківській системі, гроші, які просто лежать «на поточних рахунках», — 500 млрд грн. Для порівняння: у 2021 році середній обсяг складав 90 млрд грн (ось ці 390 млрд, які надрукував НБУ).
Тобто кожна 5-та гривня, або 20% від чистих активів банків, — це фактично «кеш», який в будь-який момент може ринути в економіку:
- розігнати інфляцію,
- вийти на валютний ринок (бізнесу варто знати, чого очікувати від курсу),
- влитися в ОВДП і «завалити» відсоткові ставки.
Невідомо куди, за яких умов і з якими наслідками — можливо, громадяни та бізнес масово почнуть відкривати довгострокові депозити або витрачати свої кошти.
Щоб хоч якось взяти під контроль цю ситуацію, НБУ вирішує зав'язати ці гроші на своїх рахунках, й надає банкам можливість розміщувати ці кошти у себе на «одноденний депозит».
Так, в середньому, щодня в останньому кварталі 2022 року НБУ залучав по 340 млрд грн. У поточному році вже 370 млрд грн (майже стільки, скільки НБУ надрукував — 390 млрд грн).
Сплачує за цими депозитами Нацбанк 20% річних (9% — до червня 2022 р., і 23% — до 7 квітня цього року).
Із квітня місяця 2022 року, як цей процес почав розгортатися, банки заробили на одноденних депозитах в НБУ 27 млрд грн, або більше, ніж річний прибуток банківської системи за весь 2022 рік.
Цього року за 2 місяці банки вже заробили на цьому 13 млрд грн — це 61% від усіх прибутків банків. Аби не депозити в НБУ, маржа банківської системи була б не рекордні 33%, а більш звичні 13%.
Читайте також: Власникам євро — «пристібнутися»: які загрози несуть рішення ФРС та ЄЦБ
Що з цим робити
Питань багато: від «Куди це все йде?» і до «Чому знову коштом громадян?».
1. За перші два місяці 2023 року банки заробили 21,5 млрд грн. У звичних 2018 та 2019 роках, перші два місяці забезпечували 25% річного прибутку. Виходить, банки можуть отримати 86 млрд грн цього року? Чи є в цьому сенс?
Громадяни, що несуть і нестимуть тягар інфляції від надрукованих гривень, не отримують адекватних відсотків за депозитами.
Чому тоді банки мають отримувати надприбутки, внаслідок надлишкової ліквідності? Адже громадяни саме через це і НЕ мають гідних ставок за депозитами.
2. Але ж скажуть, що банки спрямовують ці доходи до резервів.
Як вказував НБУ, третина кредитів, що видані бізнесу й громадянам, можуть стати непрацюючими, — це 200 млрд грн. Тому банки відклали до резервів 120 млрд грн за минулий рік й наразі у них в резервах 360 млрд грн.
Чи справедливо, що всі нестимуть тягар інфляції, але ті, хто втратив своє житло, або чий бізнес було фізично знищено, не нестимуть тягар кредитів на знищені активи? — Так.
Справедливо, якщо банки спишуть такі кредити коштом прибутків, які отримують від надлишкової ліквідності.
Але ситуація змінилася.
Якщо у лютому-жовтні 2022 року банки спрямовували до резервів більше коштів, ніж залишалося в результаті прибутку, то за останні 2 місяці минулого року ситуація протилежна.
Цього ж року, при рекордних прибутках у 21,5 млрд грн за два місяці, банки спрямували до резервів 2,5 млрд грн (смішні 29 млн за лютий місяць, можливо в цьому винні ОВДП, які можна зараховувати за резерви).
Якщо вже вдосталь резервів, тоді знову — чому виключно банки мають отримувати вигоду від надлишкової ліквідності, адже розплачуватимуться за друк гривень виключно громадяни?
3. НБУ намагається розв'язати цю проблему, і повернути собі контроль над ставками в економіці.
- Він підвищує нормативи резервування на поточні кошти (частина, яку треба відкласти й не чіпати).
- Він стимулює покупки ОВДП, які тепер можна зараховувати як резерви.
- Він знижує ставки за одноденними депозитами для банків, та вводить тримісячні депозити (знову ж під 25% річних!), куди можна класти кошти, тільки якщо вони залучені у населення за договорами на 3 місяці й довше.
Дії є, але проблема не вирішена, чому?
Рішучіші та швидші дії загрожують стабільності банківської системи?
Чи НБУ не проти, аби банки мали надприбутки у роки війни, й отримати за це почесні міжнародні нагороди?
Маємо погану ситуацію, яку ще можна вирішити, доки вона не перейшла у «популізм», й на перший план не вийшли заголовки «відняти та поділити (звісно, на користь бюджету влади)», наприклад, якийсь додатковий податок на надприбутки банків (ідею не красти).
Є чудова можливість для корисного політичного піару — оформлювати депутатські звернення до НБУ з вимогами роз'яснити ситуацію і план дій.
А НБУ має відкрито пояснити, чому при війні банки отримують рекордні прибутки, за які розплачуються виключно громадяни, й чому дії, аби це виправити, такі повільні.
Читайте також: Уряд планує закінчити війну за пів року: звідки візьмуть гроші, якщо вона триватиме довше