«До» та «після» змін
Першу хвилю дослідження було проведено у листопаді-грудні 2020 року, до набрання чинності змін до Закону «Про споживче кредитування». Другу хвилю дослідження було проведено вже після набрання згадуваних змін, у травні-червні 2021 року.
За новими правилами, з 8 січня 2021 року кредитодавці, що надають мікрокредити, зобов’язані розраховувати реальну річну процентну ставку (РРПС) та включати інформацію про неї у договори й рекламні матеріали.
З 13 лютого 2021 року почала діяти нова більш жорстка методика розрахунку РРПС, розроблена Нацбанком. Фінансові компанії мали три місяці, щоб привести свої розрахунки у відповідність до методики НБУ.
Читайте також: За 2 квартал фінкомпанії позичили «до зарплати» майже 10 мільярдів
Стан ринку
Під мікрокредитом розуміється споживча позика на суму менше однієї мінімальної зарплати (зараз — 6000 грн), що надається на термін менше одного місяця. Тобто йдеться про типові кредити «до зарплати», на видачі яких спеціалізуються так звані мікрофінансові організації (МФО).
Сукупний портфель (заборгованість позичальників) таких кредитів становить майже 15 млрд грн. За даними звітності НБУ, чинні ліцензії на надання коштів у борг станом на кінець ІІ кварталу 2021 року мали 755 компаній.
Основними користувачами мікрокредитів є молодь та представники інших вразливих сегментів населення. А це, здебільшого, люди з нестабільним фінансовим становищем та низьким рівнем фінансової грамотності.
Читайте також: Іван Світек, голова правління Юнекс Банку: «Купили банк та на його основі будемо будувати фінтех»
Задіяли таємних покупців
У межах дослідження 16 спеціально навчених співробітників зв’язувалися з фінансовими компаніями переважно онлайн під виглядом осіб, як хочуть отримати споживчий кредит.
Загалом «таємні покупці» здійснили 59 контактів із 29 фінансовими компаніями, у результаті яких було укладено кредитні договори.
Лише 8 візитів було здійснено особисто до відділень 4 фінансових компаній, а 51 контакт був встановлений через веб-сайти 26 компаній.
Середня сума, яка позичалась «таємним покупцем», становила приблизно 3 400 грн. Усі кредити, крім чотирьох, були терміном до одного місяця.
Через 3−8 днів після укладення договору «таємні покупці» достроково повертали отримані кредити.
Читайте також: Фінкомпанії позичають «до зарплати» наживо наполовину більше, ніж онлайн
Профіль «таємного покупця»
«Таємні покупці» мали різні характеристики за статтю, віком, фінансовим становищем та статусом працевлаштування.
- Дещо частіше це були жінки, аніж чоловіки;
- Вік «таємних покупців» — від 19 до 64 років;
- Статус працевлаштування — офіційно працевлаштовані, неофіційно працевлаштовані, безробітні;
- Середній місячний дохід (серед працевлаштованих) — 10−12 тис. грн.
У близько 25% усіх звернень за кредитами «таємні покупці» отримували відмови в отриманні кредиту без пояснення причин. Це мало місце переважно онлайн.
Автори дослідження відзначають, що в частині нарахування кредиторами додаткових платежів при погашенні кредиту та включення незаконних положень у договори ситуація погіршилася. Так, норми, які можуть розглядатися як незаконні, виявлені у 86% договорів.
Маніпулятивна реклама та полювання на живця
Реклама мікропозик — масована часто із залученням зірок шоу-бізнесу, які навряд чи користуються позиками «до зарплати».
Увага споживача акцентується на акційних ставках (0% або близьких до 0%). При цьому інформація щодо РРПС не вказується поруч з такими ставками, а «ховається» десь внизу сторінки або на інших сторінках сайту.
У більшості випадків нові клієнти отримували кошти на кращих умовах, а саме за зниженою ставкою та з акційними пропозиціями.
В результаті, у споживачів може виникати хибне уявлення про низьку вартість таких кредитів й це спонукає їх позичати повторно. Але при повторних зверненнях ставки підвищуються.
До такої маркетингової стратегії залучення нових клієнтів нижчою вартістю кредитів (welcome bonus) вдається 61% проаналізованих компаній.
В 11% компаній клієнти отримували однакову РРПС, а в 25% компаній під час повторного візиту отримували РРПС нижчу, ніж при першому візиті.
Договірні умови відрізняються від рекламних
Частка випадків, коли було виявлено розбіжності між укладеним договором та письмовою переддоговірною інформацією, зросла удвічі: з 23% у першій хвилі до 53% у другій. Розбіжності найчастіше стосувалися розміру номінальної ставки, розміру РРПС, а також характеру та розміру штрафних санкцій у випадку прострочення кредиту.
Тому експерти USAID радять позичальникам орієнтуватися на умови саме договору, який вони підписують і потім мають виконувати, а не те, що було написано консультантом у месенджері.
Також автори дослідження закликають ошуканих споживачів скаржитися до регулятора. Якщо споживач звертається до НБУ зі скаргою, що йому надали недостовірну інформацію про фінансову послугу і може довести це, Нацбанк може накласти на кредитодавця штраф у розмірі до 10200 грн за статтею 411 Закону «Про фінансові послуги».
Стягують більше, ніж у договорі
На практиці кредитори стягують більше, ніж це передбачено угодою.
Кількість таких випадків тільки за останні півроку зросла утричі, порівняно з першою хвилею дослідження: 51% проти 13%.
Усі збільшені платежі пов’язані з нарахуванням додаткових відсотків: у 3% випадків — за два зайві дні, у решті — за один додатковий день. Пересічному позичальнику мікрокредиту дуже складно це вирахувати самостійно і зрозуміти, що він переплачує за і так дорогий кредит.
Ставки номінальні…
Усі фінансові компанії вказують в договорах розмір щоденної номінальної процентної ставки за кредитом.
У 59% договорів вказано інформацію і про розмір денної, і про розмір річної номінальної ставки. Вони — пропорційні. Вказані в договорах значення номінальної ставки знаходяться в діапазоні:
- від 0% до 912% річних,
- від 0% до 2,5% на день.
Ці показники загалом не відрізняються від показників першої хвилі дослідження.
Як правило, згідно з укладеними договорами позичальники мають сплачувати тільки проценти. Лише приблизно 8% договорів передбачали сплату позичальником комісій (за надання кредиту або інші послуги компанії).
Можна зробити висновок, що ціна мікропозик не змінилася. Але не все так просто!
Читайте також: Які банки видають населенню найдорожчі кредити
… і нереальні!
У другій хвилі дослідження інформація про РРПС містилася вже в 88% договорів. Це означає, що хоч інформування про РРПС зросло, 12% договорів все ще порушували відповідну вимогу Закону «Про споживче кредитування».
Середній розмір РРПС, вказаних в договорах, склав 22 679% річних, порівняно з 559% річних у першій хвилі. Це пояснюється тим, що тепер компанії зобов’язані використовувати методику НБУ, що базується на методі складних відсотків. Тоді як попередня методика Нацкомфінпослуг — на основі простих відсотків.
Однак, коли аналітики USAID перерахували РРПС за договорами у другій хвилі, вона склала 28 671% річних, тобто на 6 000 в.п. більше, ніж зазначають МФО в угодах. «Тобто, в середньому кредитодавці стягують більше в реальності, ніж вони вказують у договорах», — відзначають експерти USAID.
Перерахунок РРПС за даними дослідження першої хвилі призвів до ставки у 54 354% річних. Розрахований аналітиками розмір для цілей порівняння, хоча на той момент методика НБУ ще не була обов’язковою.
Відповідно, можна зробити висновок про здешевлення мікрокредитів удвічі за останні півроку.
Взагалі, ефективні ставки у десятки тисяч відсотків шокують і сприймаються з недовірою, навіть, професійними фінансистами.
«Усі ці десятки тисяч відсотків річних є прямим наслідком методики розрахунку. По суті йдеться про „чисту внутрішню норму прибутковості“. Завдання останньої розрахувати реальну річну дохідність вкладених коштів. Строго кажучи, цей показник релевантний скоріше для бізнесу, а не для клієнта», — вважає Іван Світек, голова правління Юнекс Банку.
На його думку, конкретному позичальнику всі ці десятки тисяч відсотків мало про що говорять. «Вони настільки фантастичні, що їх важко усвідомити навіть фахівцям. Набагато важливіше показувати реальну суму регулярного платежу та загальний розмір „переплати“ за позикою. Для планування бюджету позичальника це більш релевантний показник», — резюмував банкір.
Автори звіту припускають, що кредитодавці не особливо переймаються правильністю розрахунків з двох причин:
- їхні клієнти не розуміють і не приділяють великої уваги цифрам, особливо коли їм дуже потрібно взяти кредит;
- примусове виконання законодавчих вимог є на низькому рівні, а накладені на порушників штрафи, якщо такі трапляються, не є переконливими.
У серпні 2021 року НБУ в перший раз застосовував захід впливу до 8 фінансових компаній (включаючи 3 компанії, які потрапили до другої хвилі дослідження), які не виконували Методологію. НБУ зобов’язав ці компанії ужити заходів для усунення порушення та причин, що сприяли вчиненню порушення, до 6 вересня 2021 року. Якщо компанія не виконає таку вимогу НБУ, на неї можуть накласти штраф в розмірі до 17 000 грн.
Подвійні та потрійні штрафи
Часто кредитодавці застосовують до позичальників одночасно декілька видів відповідальності за одне й те саме порушення. Так, кожен четвертий договір (24%) містив згадки про застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення, а 10% всіх договорів містили комбінацію штрафу, пені та підвищеної процентної ставки.
Інколи кредитодавці використовують інакші поняття для позначення штрафу та/або пені з метою обходу заборони. Наприклад, називають штраф комісією чи «платежем за організацію продовження в порядку післяплати».
Накладення таких «подвійних або потрійних» санкцій прямо заборонено Законом «Про споживче кредитування».
У низки компаній передбачено підвищення процентної ставки у випадку неповернення кредиту в строк тільки для нових клієнтів, а для повторних клієнтів це не застосовується.
В деяких інших компаніях розмір підвищення ставки при простроченні відрізняється, залежно від того, новий чи повторний це клієнт (наприклад, для нового клієнта ставка «в разі виконання Позичальником зобов’язань у термін, що відрізняється від планової дати погашення, що зазначена в п. 2.1. Договору» підвищується з 0,01% на добу до 2,2%, а для повторного клієнта — з 2% до 2,2%).
Санкції більші за кредит
Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону про споживче кредитування сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про мікрокредит, не може перевищувати розміру початкової суми, одержаної споживачем за таким договором.
У порушення цього обмеження 14% договорів передбачали більшу суму платежів. Зокрема, за деякими договорами штраф за ненадання певної інформації або надання недостовірної інформації становить, наприклад, 10 000 грн при сумі кредиту 2 000 грн. Частка таких договорів зросла, порівняно з першою хвилею (4%).
У 37% договорів збільшено строк позовної давності, що немає перевищувати 3 років. Період продовження варіюється переважно в діапазоні від 5 до 10 років, а в окремих випадках ̶ значно більше. В попередній хвилі дослідження частка таких договорів становила 31%.
Заборона на дострокове погашення та відмову від кредиту
У 22% досліджених угод були присутні умови, що порушують право позичальника на дострокове погашення. Частка таких договорів збільшилася майже удвічі, порівнюючи з першою хвилею дослідження.
Також за результатами другої хвилі дослідження, спостерігається значне зростання кількості випадків включення до договорів умов, що порушують право позичальника відмовитися від кредиту впродовж перших 14 днів, сплативши за фактичний термін користування позикою. Зростання — у сім разів: 20%, порівнюючи з 3%.
Бездіяльність Нацбанку
Закон «Про фінансові послуги» наділяє НБУ повноваженнями вимагати від МФО вжиття заходів для усунення порушення та причин, що сприяли його вчиненню. Також регулятор може накладати штрафи на кредитодавців у розмірі до 119 000 грн. «Однак, у публічному доступі є дуже мало інформації щодо того, чи застосовував НБУ якісь заходи впливу у відповідь на такі порушення», — констатують автори дослідження.